ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ДУХОВНІСТЬ
КОБЗАР НА КАРТІ СВІТУ
Вшанування Тараса Шевченка у пам'ятниках — то вияв любові до геніального пророка, поета і художника, данина вдячності й визнання його життєвого і творчого подвигу.
Однією з ознак цієї всенародної шани і найпершими йому пам'ятниками були кургани-могили, що їх насипали у 1914 році до 100-річчя від дня народження поета в багатьох містах і селах Західної України. Ці кургани нагадували поховання Кобзаря на Чернечій горі.

Скільки ж їх, разом узятих?
Автор цих рядків не один рік збирає про Тараса Григоровича літературу, листівки, значки, медалі, уклав каталог скульптурної шевченкіани. Сюди заносяться дані про нові воздвиження. Їх переважно закладають і споруджують до чергових роковин Кобзаря. Можливо, й після недавнього 145-річчя від дня смерті Тараса десь на планеті з'явився ще один земний його знак. Нині — за моїми далеко не повними даними — пам'ятників Тарасові Шевченку близько 800 у різних куточках земної кулі.

Перший на планеті пам'ятник Тарасу постав у Мангишлаку...
Його встановили в казахському містечку через два десятиліття по смерті поета. Громадськість зробила це, бо вважала своїм обов'язком, своїм боргом перед мудрим пророком, незважаючи на те, що в царській Росії існувало табу на вшанування Великого Українця. Кошти на той пам'ятник збирали не тільки в Україні, а й в Росії. Скульптор М. Мекешин, розробляючи монумент на честь 1000-річчя Росії, запропонував серед особистостей держави помістити там і зображення Шевченка. Але цар категорично відкинув пропозицію. Тож перший у світі пам'ятник Тарасу Григоровичу з'явився далеко від царських палаців, на майже безлюдному тоді півострові Мангишлак, куди тодішня влада запроторила нашого генія. Скромний монумент — погруддя на круглому постаменті — простояв там 40 літ, допоки в часи лихоліття громадянської війни його не поруйнували басмачі.
З приводу появи першого пам'ятника Тарасу Шевченку професор Харківського педуніверситету ім. Г. Сковороди, шевченкознавець К. Балабуха висунув таку версію: на засланні, як відомо, Шевченкові категорично заборонили писати й малювати. Але як людина творча й талановита, він, за переказами, займався ліпленням (про що в указі мови не було), тож і виліпив своє погруддя. Згодом з нього зробили й пам'ятник. Можливо, це лише версія, але вона існує.

...а в Україні Тараса пом'янули у Харкові
Про монумент Тарасові Григоровичу в Україні мріяло не одне покоління патріотів. Здійснила цей задум родина харків'ян Алчевських — культурних і громадських діячів, патріотів України, відомих не тільки на Слобожанщині, а й далеко за її межами. Глава сім'ї — знаний підприємець Олексій Алчевський любив і цінував поета. Його донька Христя, відома українська письменниця, згадувала: «...Батько читав мені Шевченка, добув і переписав рідкісний тоді «Кобзар»... Снив він, аби в Харкові на велелюдному місці поставити за власний кошт пам'ятник Тарасові Шевченку.
Ідею О. Алчевського втілив у життя скульптор В. Беклемишев. Зладнали той пам'ятник на подвір'ї Алчевських (на приватній власності тодішня влада мусила дозволити зробити це).Та лише кілька років погруддя простояло там. Раптове банкрутство і самогубство О. Алчевського спричинилось до того, що садибу продали, а пам»ятник новим господарям не знадобився, тож Алчевським було велено забрати скульптуру. Нащадки Алчевських зберігали її до 30-х років минулого століття, відтак передали у Київський державний (тепер — Національний) музей Тараса Шевченка, де погруддя досі експонується.
Професор К. Балабуха вважає: годилось би зробити гарну копію і встановити біля будинку Алчевських у Харкові (він зберігся), включивши його до туристичної харківської Шевченкіани.

...і кращий на планеті — слобожанський
Торік минуло 70 років відтоді, як у Харкові на вулиці Сумській за проектом скульптора Манізера та архітектора Й. Лангбарда постав найкращий у світі пам'ятник Тарасові Шевченку. Бачимо його на поштових листівках, буклетах, конвертах, значках, у альбомах, проспектах. У 1957 році на УІ Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Москві харківський значок із зображенням харківського пам'ятника Кобзареві котирувався, як валюта — за нього гості Союзу радо віддавали свої найкращі сувеніри.
Унікальний цей монумент тому, що образ Тараса, який стоїть на високому постаменті, доповнюють і збагачують головні герої його творів — козак, гайдамака, селянка...Їх чудово «зіграли» видатні актори Харківського столичного драмтеатру ім. Шевченка (тоді Харків був першою столицею України) — Амвросій Бучма, Іван Мар'яненко, Наталя Ужвій, Лесь Сердюк та інші. Вони упродовж місяця по багато годин позували скульпторові. Найважче довелося Іванові Мар'яненку, найстаршому в цій «скульптурній» групі. Його «роль» на постаменті — запорожець зі зв'язаними руками. «Роль» запорожця з косою виконав Лесь Сердюк. Знавці стверджують: ця фігура на постаменті найактивніша за силою внутрішньої енергії, справжній борець, нескорений і непереможний. А ось і прикмета часу: нещодавно якісь нелюди — інакше не назовеш — відпиляли у запорожця косу (певно, аби здати на металолом). Міській владі довелося терміново той казус ліквідувати.
На жаль, у Харкові Тарас Григорович ніколи не був. Не довелося йому відвідати столицю Слобожанщини, хоча, кажуть, разів зо п'ять збирався сюди завітати. Упродовж життя невидимими духовними ниточками він був пов'язаний з цим краєм. Сюди 1841 року він надіслав примірник щойно надрукованого в Петербурзі першого «Кобзаря», зазначивши: «Тільки й рідні, що ви одні...»
За життя не встиг тут побувати, та оселився у Харкові навічно — в образі буремного Кобзаря. Виходить, символічно, що в Харкові створено перший в Україні пам'ятник нашому Світочу.

Величне свідоцтво українства
Перший пам'ятник Тарасові Шевченку в столицях європейських держав кілька років тому спорудили у Варшаві (завдяки українсько-польському підприємству «Едбуд-Львів». Прикарпатські будівничі заклали фундамент, виконали монтажні роботи, обладнали довкружжя на площі ім. Тараса Шевченка. Поляки теж доклали зусиль для облаштування постаменту та допомогли з іншими необхідними роботами. Тодішній посол України в Польщі Дмитро Павличко багато прислужився цій величній справі. У тому, що постав наш знаменитий земляк у Варшаві, велика лепта нашого сучасника-поета.

Шедевр монументального мистецтва
Так називають пам'ятник Тарасові Шевченку, споруджений понад 40 років тому на набережній Москви-ріки. Десятиметрова бронзова статуя на високому гратнітному постаменті з необроблених кам'яних брил у вигляді скелястого обриву вражає грандіозністю і живим звитяжним духом, що ніби дихає у камені. Тарас Григорович зображений крокуючим уперед, закутаним у «крилатку», в полах якої тріпоче вітер. Поет втілює могутню духовну силу, непохитну волю і мудрість художника, милителя-страдника, партіота. Образну концепцію цього пам'ятника втілили Михайло Грицюк, Анатолій Фуженко та Юлій Синкевич — тоді випускники Київського художнього інституту (нині Академія мистецтв). Молоді митці виграли всесоюзний відкритий конкурс, оголошений напередодні 150-літнього ювілею Кобзаря. Виграли, звісно, у досвідчених, маститих, визнаних монументалістів із різних куточків СРСР. Певно, талант молодих скульпторів було помножено на високі духовні почуття й бажання.
Слід віддати належне тодішньому керманичу Микиті Хрущову — півторасталітні ювілейні урочистості Кобзаря пройшли на високому рівні. Микита Сергійович на відкритті пам'ятника виголосив палку промову. До слова — Хрущов справді до Шевченка ставився шанобливо, за кожної нагоди бував у Каневі на його могилі, відвідував музей поета, власноруч посадив дуба неподалік могили на Тарасовій кручі. Українська влада ці зусилля Хрущова теж належно оцінила — йому присудили Шевченківську премію. Та вручити її не довелося — саме тоді в результаті змови Хрущова було усунуто від влади.
«Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди»
В Україні Тарасові встановлено понад 700 пам'ятників, меморіальних дощок і знаків. У 26 країнах світу — 75.
У автора цього матеріалу зберігаються листівки із зображенням понад 290 пам'ятників. А їх у США — 4, стільки ж — у Канаді, 3 — у Франції, по 2 — у Бразилії, Австралії, Молдові, по одному — в Парагваї, Аргентині, на Кубі, в Румунії, Угорщині, Словаччині, Югославії, Білорусі, Туркменистані, Таджикистані, Грузії, Вірменії...
Найвища місцевість, де споруджено пам'ятник Шевченкові, — Кабардино-Балкарія (в Російській Федерації). Пам'ятник незвичайний: у серпні 1939 року альпіністи з Дніпропетровська відкрили й підкорили вершину на Суганському хребті — у горах Північного Кавказу. На ознаменування 125-річчя Кобзаря її було названо іменем Тараса Шевченка. А у червні 1964 року альпіністи з Дніпропетровщини з нагоди 150-річного ювілею Кобзаря встановили на 4200-метровій вершині його погруддя з алюмінієвого сплаву.
Слобожанщина вшанувала пам'ять Великого Українця не тільки першим (і найкращим у світі — за загальним визнанням) пам'ятником у нашій державі, а й монументами в Богодухові, Золочеві, Змієві, Лозовій, Шевченковому...
До 10-річчя Незалежності України молодий Тарас Шевченко зійшов на постамент у Дергачах. За чисельністю пам'ятників Тарасові Шевченку Харківщина дещо поступається Львівщині, де їх — аж 86.
Можливо, знайдеться якась скептична душа і скаже: навіщо стільки пам'ятників поетові? Але коли немилосердна доля зневажала українців, коли розкидала їх по всьому світу, вони збирали гірко зароблені копійки, щоб «привести» Тараса до своїх родин на чужині, аби той допомагав їм вижити і не забувати про рідну землю, щоб закликав: «Будьте люди! Борітеся — поборете!»
Є поети, яким нащадки «обладнали» ще більше «місць поклоніння». Наприклад, Шекспірові — реальній або й нереальній особистості — у світі є 2 тисячі 500 пам'ятників. Та справа, певно ж, не в числах та кількостях. Наш Тарас явив людям силу думки і духу, провістив неминучий розквіт і перемогу добра. «Досить було однієї людини, щоб врятувати цілий народ, націю. Це велике багатство нашого народу, коли одна людина підставляє свої могутні плечі під цілий народ. Який же він могутній, наш народ. Умирав уже, царі його додавлювали, а він узяв та й дав Шевченка. І ожив народ...» Так писав про Тараса незабутній Остап Вишня.
Про Велику Британію кажуть — країна Шекспіра, про Іспанію — батьківщина Сервантеса, про Німеччину — край, що дав світові Гете, Росія — це насамперед Пушкін. Уособлення України — Тарас Шевченко. Пишаймося ж нашим генієм, його невмирущим словом.

Віталій СТЕГНІЙ, Харків
також у паперовій версії читайте:

• БУКЕТ, І ЯБЛУКА, І СВІТЛІ ДУШІ

назад »»»