ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
УПЕРЕД, ДО ОПАЛЮВАЛЬНОГО «ФЕОДАЛІЗМУ»?
Усе більше полтавців виявляють бажання зустріти наступну зиму в квартирах з індивідуальним опаленням. Як повідомили у житлово-комунальному управлінні виконкому міської ради, до них щодня надходить понад десяток заяв від охочих від’єднатися від централізованого опалення і перейти на індивідуальне обігрівання своїх квартир. Проте шлях до омріяного, власноруч регульованого обігріву, для декого іноді стає надто довгим...

Ефект холодних батарей
Коли ми заселялися у нинішню квартиру, проблемою опалення не переймалися: батареї були настільки гарячими, що навіть у морозні дні доводилося прочиняти кватирки. Так було понад десяток років тому. Комунальники тоді ще не бідкалися на кожному кроці, що їм несила якісно опалювати будинки, і не вимагали щороку підвищення тарифів за свої послуги. Тепер усім зрозуміло: з кожним днем комунальне обслуговування погіршується. Особливо на периферії комунальні підприємства, знекровлені безгрошів’ям, конають на очах. Полтава — не виняток. Йдеться не тільки про неспроможність комунальних служб надавати бодай урізаний перелік послуг на кшталт прибирання під’їздів чи впорядкування підвалів у багатоповерхівках тощо. Полтавців непокоїть погіршення якості «стратегічних» послуг — водопостачання, електрозабезпечення та спроможність нормально опалювати квартири. І це — на тлі перманентного підвищення плати за послуги комунальників без пропорційного зростання їхньої якості.
Тож частина полтавців, переживши незвично морозну минулу зиму і наловивши дрижаків у квартирах, замислилася над пошуком альтернативних джерел обігрівання осель. Підігріли це бажання не лише привід Алчевська, який усе ще бродить державою, а й неспроможність міської влади навіть улітку подати гарячу воду у квартири. Через брак газу на котельних «Полтаватеплоенерго» із середини липня її почали подавати у квартири лише тричі на тиждень. Через недавнє різке подорожчання газу помітно схуднули не тільки гаманці городян, а й виникли невеселі роздуми про те, як пережити наступну зиму. Наразі у місті кажуть, що «Полтаватеплоенерго» подаватиме тепла у квартири рівно стільки, аби не розмерзлися батареї. Керівництво підприємства ледь не щодня прилюдно заявляє, що фірма борсається з останніх сил. Мовляв, через подорожчання газу і незмінні тарифи для населення на опалення та гарячу воду (хоч останнього разу їх підвищували в серпні 2005 року.— Авт.) підприємство щодня зазнає збитків до 50 тисяч гривень. Це — коли ще не почався опалювальний сезон, який потребуватиме для котелень значно більше газу, якого комунальникам немає за що купувати. Отже, очевидно, песимісти таки мають рацію, припускаючи, що полтавцям доведеться зимувати у напівпрохолодних квартирах. Вихід один, переконані ті, хто не покладається на спроможність монополіста «Полтаватеплоенерго» — безперебійно і якісно обігріти квартири наступної зими, можна тільки за допомогою встановлення у квартирах індивідуального опалення.

Хутко казка мовиться...
Того, що у власників квартир є законне право вибору форми опалення, ніхто наче не заперечує. Твоя квартира, ти і вирішуй, як її опалювати: чи теплу підлогу облаштувати, чи електрокаміни у кімнатах розставити, чи індивідуальний опалювальний котел змонтувати або і далі послугами центрального опалення — вибір є. Саме так донедавна наївно розмірковував мій знайомий Сашко — журналіст однієї з місцевих газет, власник однокімнатної квартири. Власне, проблеми з опаленням у колеги нема. Є проблема з оплатою послуг «Полтаватеплоенерго». Перманентне подорожчання енергоносіїв, що автоматично тягне за собою збільшення тарифів на тепло, гаряче та холодне водопостачання, переконало його, що він працює тільки на комунальників-монополістів, адже після щомісячної сплати «за квартиру», гаманець порожній.
Знайомі підказали Сашкові ідею — влаштувати в квартирі індивідуальне опалення. Нічого, що дорого, зате потім сам господарюватимеш на домашній «котельні». Захочеш — почнеш опалювальний сезон, а не замерзатимеш у напівхолодній квартирі, чекаючи отих +8 градусів за вікном, лише після чого комунальники починають подавати тепло в оселі. Сам контролюватимеш витрати газу за лічильником, визначатимеш, яку температуру підтримувати у кімнаті. І за гарячу воду не платитимеш, бо домашня «котельня» даватиме її регулярно...
Пропозиція моєму знайомому сподобалась. Зваживши власні матеріальні можливості, розпитавши обізнаних на індивідуальному опаленні, він вирішив від’єднати свою квартиру від централізованого опалення. Утім, Сашка чекало розчарування. З житлово-комунального управління виконкому міськради, куди він звернувся за дозволом на встановлення у квартирі індивідуального опалення, він одержав відкоша: чиновники... не дозволили йому відмовитися від послуг «Полтаватеплоенерго». Обуренню Сашка не було меж! Виходить, що, приватизувавши квартиру, він так і не став її повноцінним власником, бо чиновники й комунальники, як і раніше, визначають за нього правила буття у власній оселі?

Монополіст не дає розлучення...
Виявляється, з 14 червня полтавці не можуть самостійно, лише за погодженням зі своєю ЖЕД, вирішувати: хочуть вони й надалі користуватися послугами «Полтаватеплоенерго» або встановити у квартирі індивідуальне опалення. Край самостійності власників квартир у багатоповерхівках поклав виконком міської ради, який створив комісію «з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання». Відтоді кожен із власників квартир, який вирішив відмовитись від послуг монополістів-тепловиків, має одержати дозвіл комісії, й лише після того клопотатися про встановлення у квартирі індивідуального опалення. Створення такої комісії — не винахід полтавських посадовців. Чиновники виконали наказ № 4 від 22 листопада 2005 року Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.
Перше засідання новоствореної комісії у Полтаві відбулося 27 липня. На той час у житлово-комунальному управлінні зареєстрували близько 300 заяв від полтавців, котрі хотіли встановити індивідуальне опалення у своїх квартирах. На розгляд комісії, до якої увійшли представники міської СЕС, управління архітектури, «Полтаватеплоенерго», «Полтавагаз», «Полтававодоканал» тощо, надали 203 заяви. Правом присутності під час розгляду заяви не скористався жоден із заявників. А марно: на засіданні було, що послухати!
У присутності представників усіх міських ЖЕДів члени комісії почали розглядати заяви. Та перед тим розгорілася жвава дискусія: чи варто взагалі давати такі дозволи, що може остаточно зруйнувати у місті систему центрального водопостачання. Найактивнішу позицію зайняла представник «Полтаватеплоенерго», яка самовіддано відстоювала інтереси рідного підприємства, котре буквально на очах утрачало споживачів. Для «Полтаватеплоенерго», як зізналась його представниця, кожна «відрізана» від центрального опалення квартира — реально втрачені гроші. За однокімнатну квартиру — 279 грн на рік, двокімнатну — 540, трикімнатну — 750 грн.
Іншу позицію зайняли представники ЖЕД. Дехто з них відверто звинувачував «Полтаватеплоенерго» у монополізмі на подачу тепла і гарячої води у квартири, мовляв, саме через це людям не дають самостійно вирішити проблему опалення. Говорили про неспроможність монополіста надати якісні послуги, що породжує чимало скарг.
Урешті-решт, комісія почала «поквартирний» розгляд заяв. Голова комісії, заступник міського голови Юрій Бехтєр називав адресу заявника, а присутні висловлювали свою думку. Якщо казали, що скарг на опалення у будинку, де живе автор заяви, не було, чи до будинку близько розташована котельня, або це новий будинок, відмовляли. Підставою для відмови була й відсутність у будинках останніх серій димоходів, що утруднює встановлення газових котлів опалення, а виведення труб на вулицю через пробиті отвори у стінах, здавалося не найкращим варіантом. Пощастило заявникам, які живуть у старих «хрущовках», де встановлені газові колонки і є димоходи. Таким, зазвичай, не відмовляли. Решті дозволи давали неохоче. У підсумку, з 203 заяв, які розглянули, дозволити встановлення індивідуального опалення лише 75 полтавцям. Решті — відмовили.

Наїжилися стіни трубами...
Катерина Халецька — головний інженер «Полтаватеплоенерго», яку я попросив висловитися щодо індивідуального опалення у багатоповерхівках, однозначно сказала, що вона проти цього. Знана у Полтаві як неабиякий спеціаліст, вона переконана, що надання дозволу на встановлення індивідуального опалення, це — злочин. Звісно, проти комунальних служб і самих полтавців.
— От ви,— звернулася пані Халецька до мене, — чи хочете, щоб біля вікон вашої квартири зі стіни будинку стирчала труба газового котла, який обігріває квартиру вашого сусіда, а продукти згоряння летіли у вашу кватирку? Така ситуація незабаром буде по всій Полтаві, бо за відсутності у сучасних будинках димоходів прихильники індивідуального опалення пробивають у стіні дірку й виводять трубу котла на вулицю...
Але це — не головний аргумент затятої противниці індивідуального опалення. К. Халецька, як спеціаліст теплопідприємства, бачить небезпеку встановлення газових котлів у квартирах полтавців. Хто може гарантувати, що городяни експлуатуватимуть небезпечне обладнання відповідно до правил й не допустять лиха? На що перетворяться фасади наших будинків, зі стін яких стирчатимуть труби котлів? А розбалансування внутрішньобудинкової системи опалення через відключення деяких квартир? К. Халецька наводила ще чимало аргументів на користь своєї позиції. Посилалась навіть на іноземний досвід, де нібито не мають наміру відмовлятись від котелень, які подають тепло у багато будинків.
Утім, іншої думки ті, хто оцінив переваги індивідуального опалення. Мій знайомий Юрій Петрович, який третю зиму зустрічатиме у квартирі з власним обігрівом, не шкодує, що від’єднався від монополістів-тепловиків.
— Якщо б вони по-справжньому опалювали будинки, ніхто б не думав про перехід на індивідуальне опалення, що, до речі, надто дорого,— розмірковує він. — А нині плата за опалення та гарячу воду захмарна й зростатиме надалі. Чи є тепло у квартирах? За що ми платимо? — запитує Юрій Петрович. — Я тепер сам визначаю, коли мені починати опалювальний сезон, а коли закінчувати. Та й сплачую за лічильниками лише за газ і холодну воду. Хай монополісти в іншому місці шукають дурнів, котрі платитимуть за послуги, яких не отримують,— резюмує він.
...У Полтаві підвищений попит на газові котли індивідуального опалення. Схоже, жителі відчувають його перевагу й усе менше сподіваються на спроможність комунальників узимку забезпечити пристойне опалення квартир. Сумніви не такі й безпідставні. 4 серпня на засіданні виконкому міськради обговорювали питання про підвищення плати для городян за опалення й гарячу воду. Директор «Полтаватеплоенерго» Степан Пасічко у темних тонах змалював перспективи свого підприємства, яке гине через зависоку ціну на газ, воду та електрику. Якщо до опалювального сезону не збільшити тарифи для населення, «Полтаватеплоенерго» не гарантуватиме тепло у квартирах полтавців — такий висновок зробили ті, хто слухав директора.
Якщо міська рада погодиться з вимогами тепловиків, то, приміром, власникам двокімнатної квартири доведеться платити щомісяця тільки за тепло та гарячу воду 165 гривень. Це при тому, що чергове відчутне подорожчання послуг «Полтаватеплоенерго» не гарантуватиме підвищення якості його послуг.

Олександр БРУСЕНСЬКИЙ,
Полтава
також у паперовій версії читайте:

• «ПАШТЕТ НА КОЛЕСАХ» СКАСОВУЄТЬСЯ?
• ЧІПСИ — НЕ ДЛЯ ШКОЛИ

назад »»»