ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА РОЗМАЇТТЯ
ЯК ПОДОЛАТИ НЕВПЕВНЕНІСТЬ

Як і багато інших бід, невпевненість у собі часто формується у дитинстві, коли знання про світ і про себе складаються переважно з чужих оцінок, а не з реальних фактів. «Щось у вас загальмована дитина», — говорить вихователька дитячого садка батькам. Мама дивиться на мрійливого сина: «Чи ж ти в мене справді такий?» І от зерно посіяно. Але це ще півбіди. Для того щоб невпевненість у собі пустила коріння, треба зазнати якоїсь поразки, яка була б бурхливо сприйнята вами чи оточенням. Кожному з нас доводилося переживати неуспіх або чути невтішні оцінки щодо своїх здібностей. Чому ж одних сплески невпевненості у собі не позбавляють сил, а інших вони просто паралізують?
Теорій щодо цього існує чимало — і суто фізіологічних, і психологічних. Одні пояснюють невпевненість тим, що в корі головного мозку невпевненої в собі людини процеси гальмування переважають над процесами збудження. Інші вважають, що справа в умінні пристосовуватися до життя: якщо людина не здатна правильно ставити мету, співвідносити її із зовнішніми обставинами й позитивно оцінювати результати — то це і є невпевненість у собі. Не факт, що невпевнена в собі людина має бути тихонею. Наприклад, агресивна поведінка стосовно слабшого також є виявом невпевненості у собі, а заразом і бажанням компенсувати це почуття.
То що ж робити невпевненій людині?
Психологи рекомендують пригадати момент свого життя, коли ви почувалися впевненими, і постаратися «виростити» це відчуття за допомогою самонавіювання або нейролінгвістичного програмування. Крім того, можна проаналізувати власні страхи: страх, що вас не зрозуміють, страх критики, страх привернути загальну увагу, страх власної неповноцінності, страх відмови. Більшість тренінгів базується саме на цьому.


ЛАВРСЬКІЙ СТІНІ — 305 РОКІВ
Як свідчить літопис, ще за часів Київської Русі ченці Києво-Печерської лаври захистили монастир «столпієм». Спочатку це була дерев'яна стіна. У 1698–1701 роках на кошти гетьмана Івана Мазепи навколо Верхньої Лаври звели кам'яну кріпосну стіну відповідно до вимог військово-інженерного мистецтва того часу. Її довжина сягала 1190 м, товщина — близько трьох метрів, а висота (в окремих місцях) — семи метрів.
На кожному куті стіни збереглися чотири вежі: Кущника, Онуфрієвська, Годинникова, Малярна. Північно-західну вежу розібрали на початку ХІХ сторіччя. У монастир вело шість воріт, з них основних було три — Головні ворота з церквою Святої Трійці, Економічні ворота з Всіхсвятською церквою і Південні, або печерні ворота, які нині прикрашені портиком.
Згодом масивні стіни стали складовою частиною Печерської фортеці, повідомляє кореспондент Укрінформу.

також у паперовій версії читайте:

• ЗІ СВІТУ ТВАРИН
• ЩО Б ПРИГОТУВАТИ?..
• ЦІКАВА ПЛАНЕТА
• СВІТСЬКА ХРОНІКА
• КІНОСВІТ
• ФАКТ

назад »»»