ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ОСВІТА
ЯКЩО ДИТИНА — ЛІВША
На перше вересня Марія Д., синочок якої має піти в перший клас, чекає з деякою тривогою. А справа в тім, що її первісток — лівша. І коли рік тому хлопчика влаштовували в дитячий сад, щоб краще підготуватися до нового, важливого етапу в його житті, ровесники почали дражнити новенького за те, що той усе робить лівою рукою. От мама і хвилюється — як сприймуть хлопчика в школі. Чи не позначиться ця його особливість на адаптації, успішності, на психологічному стані першокласника загалом? Тим більш, що вона й сама — лівша.

Про цю проблему розмовляємо з дитячим психологом Тетяною Валь.
— Ліворукість — проблема не нова. В Україні, наприклад, близько 10% молоді — ті, кому простіше працювати лівою,— пояснює фахівець. — І це не хвороба, не вада. Просто в ліворуких, як з’ясувалося в результаті багаторічних досліджень, інший, порівняно з праворукими, характер функціональної організації мозку.
— Однак лівшам від цього не легше. Нехай праворукі спробують лівою відкрити, наприклад, бляшанку консервів.
— Так, наш побут, організація навчання в школах та ВНЗ, місце роботи не пристосовані до потреб ліворуких людей. А от у США, Великій Британії є так звана «ліва субкультура». На заводах і фабриках, в офісах установлені спеціальні верстати й машини, роботою яких оператор може керувати лівою рукою. Зроблені також спортивні снаряди, комп’ютерні пристрої тощо.
— За кордоном у школах дітей не переучують писати правою рукою?
— Ні, звичайно. Відмова від такого насильства, а також повсюдний дозвіл і навіть заохочення до ліворукого письма в навчальних закладах практикується від початку ХХ століття, тобто ставляться до таких дітей дбайливо. За кордоном повсюдно подають допомогу в адаптації ліворуких до «праворукого» світу. Ця позиція сформувалася завдяки спільним наполегливим зусиллям психологів, педагогів, медиків, соціальних працівників. У США багато років працює «Міжнародне товариство ліворуких». Аналогічні організації є у Франції, Канаді, Бразилії й інших країнах. А в Україні цією проблемою по-справжньому стурбовані лише ентузіасти.
— Хочете сказати, що лівші мають потребу в особливій до себе увазі?
— Авжеж! Утім заради справедливості нагадаю, що й ліворукі мають переваги. Уявляєте, скажімо, яку загрозу для супротивника являє тенісист, у якого коронний удар — саме лівою? Однак у суспільстві традиційно склалося, що ліворуких чомусь завжди недолюблювали, і не тільки в нас.
Це, взагалі-то, цікавий момент. Англійське слово left-handed у перекладі означає не тільки «ліворукий», а й «неспритний», «нещирий», «лиховісний». Таке ж значення має й французьке слово «gauche», німецьке «link». Італійське «manca» додає епітет «дефектний», «брехливий», «зіпсований». Іспанське «бути дуже розумним» буквально перекладається «не бути ліворуким». Наше слово «лівий», подеколи має негативний відтінок — «лівий заробіток», «устати з лівої ноги», «піти наліво», «лівша — крива душа».
Ліворукість у багатьох народів вважали неабиякою фізичною вадою, каліцтвом, відображенням якихось таємних душевних дефектів. У деяких східних країнах, у Японії, приміром, ліворуких вважали за брехливих і спритних людей, а виявлена ліворукість дружини могла слугувати підставою для розлучення.
— Так, кепська доля!
— Згадаймо ще. Християнам покладено виконувати хресне знамення тільки правою. Мусульманин буде ображений, коли йому при зустрічі простягнуть ліву руку або ж вручать цією ж рукою гроші, подарунок, бо, знов-таки, вона вважається «нечистою». Природно, діти дражнять, знущаються з ліворуких однолітків. Власне, подібних нападок у суспільстві зазнають представники будь-якої меншості, винятку із загальної маси.
— У чому причини ліворукості? Чи успадковується вона?
— Наука до кінця не з’ясувала причин виникнення цього феномена. В усякому випадку, вони дуже різноманітні. Тут і генетичні, і соціальні, і культурні фактори. Але слід пам’ятати, що у лівш інший світ. Вони інакше, ніж праворукі, сприймають інформацію, не так мислять, по-іншому виявляють емоції. Психологічні відмінності спричинені різними функціями правої і лівої півкуль головного мозку. У праворуких домінує ліва півкуля, що «відповідає» за використання знакової інформації (читання, лічба, мова), за здатність аналізувати й логічно мислити. А в ліворуких основною є права півкуля. Вони частіше оперують образами, ніж знаками.
— Тому-то серед лівш так багато митців?
— Так, їх приблизно 20 %. Досить класичного прикладу: Мікеланджело був лівшею. Крім того, доведено, що лівші мислять оригінальніше, ніж праворукі. Лівшами були багато історичних особистостей: Тиберій, Олександр Македонський, Юлій Цезар, Карл Великий, Наполеон, відомі багатії Генрі Форд, Рокфеллер, Білл Гейтс теж ліворукі. Ці приклади батьки можуть наводити своїм дітям для того, щоб підтримати їх морально, тому що в ліворукості й справді немає ніякої ні провини, ні лиха.
До речі, особливість лівш і в тім, що замість аналізу вони більше схильні до синтезу явищ, предметів, їхніх взаємодій. І цей букет здібностей — тобто образне сприйняття дійсності, більш тонке відчуття кольору й звуку, розвинута інтуїція, уміння схоплювати великі обсяги інформації й швидко виокремлювати головне, миттєво заглиблюватися в проблему й інтуїтивно знаходити рішення, дає змогу лівшам генерувати воістину геніальні ідеї, висувати гіпотези, робити такі відкриття, на що не здатні праворукі люди, які мислять традиційно. Прикладом є геніальний лівша Леонардо да Вінчі, що передбачив багато доленосних досягнень людства.
— Тепер мені зрозуміло, чому на Заході до ліворуких ставляться як до неординарних особистостей, наділених потужним творчим потенціалом. Ну, а які ж їхні особисті проблеми?
— Обидві півкулі мозку працюють у тісному взаємозв’язку. Однак відносне домінування лівої або правої з них обумовлює конкретний тип мислення людини, визначає характер, темперамент, швидкість мислення, пам’ять, здатність зосереджуватися й інші психофізіологічні особливості. Ліворукі більш вразливі, збудливі, чуттєві, товариські, відповідальні, але часто невпевнені в собі, підвладні різкій зміні настроїв, схильні до песимізму й зневіри. Для них характерні слабкість волі і контролю за своєю поведінкою. Їм часто важко стримувати емоції, зокрема й агресивні. У поводженні переважає гнів, страх, совісність, боязкість, естетична вразливість, чуттєвість, підвищена тривожність, невротичні реакції. На це належить зважати батькам, вихователям, учителям.
— Дітям-лівшам важко вчитися в школі?
— Якщо педагог «неграмотний» у цьому, то так. Для лівш узагалі характерна затримка в розвитку усної і письмової мови, читання, лічби, емоцій, сповільненість сприйняття нового матеріалу.
Коли вчитель починає переучувати таку дитину, намагаючись зробити його правшею, відбувається втручання у найскладніший процес становлення розумової діяльності і зокрема мови. Педагоги прагнуть змусити півкулі мозку немов змінити свою спеціалізацію. Але таке вторгнення в тонкі механізми природних зв’язків здатні спричинити різні нервово-психічними зриви, а часом і затримку психічного розвитку.
А чи знаєте ви, що й Альберт Ейнштейн був лівшею? Жив би він у наш час, йому, напевно, поставили б діагноз «затримка психічного розвитку». Він пізно почав говорити і, вже навчаючись у школі, все ще вирізнявся погано розвинутою мовою. У майбутнього геніального фізика були чималі проблеми з математикою, що взагалі характерно для ліворуких дітей.
Тиск з боку шкільних учителів, їхні іронічні зауваження, постійні погані оцінки, відсутність заохочення, цькування однокласників можуть призвести навіть до відставання в рості ліворукої дитини. Несприятлива психологічна обстановка (вдома або в класі) травмує, може викликати різні неврози, страх, енурез, заїкуватість, істерію.
Але навіть і без спроб переучування, що, до речі, у нас вже не підтримують, будь-яка школа є для маленького лівші потужним стресовим, фактором. Адаптація такої дитини до школи відбувається складніше і триваліше, ніж праворукої. Тому боротьба за збереження психічного здоров’я лівш особливо актуальна.
— А що для цього потрібно?
— В ідеалі — спеціалізовані класи для ліворуких дітей у початковій школі. А ще краще — окремі школи, можливо, приватні. Необхідна широка освіта батьків, учителів, зусилля вчених і практиків, щоб розробити особливі методики роботи з такими дітьми, узагальнити вже напрацьований досвід. Потрібна підтримка громадських організацій, стурбованих становищем ліворуких дітей.

Розмовляла Тетяна ХЛЄБНИКОВА
також у паперовій версії читайте:

• СТУДЕНТАМ ПЕРЕКЛАДАЧ НЕ ПОТРІБНИЙ...

назад »»»