ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
ЛУЦЕНКО ВІДПОВІВ, ПИТАННЯ — ЗАЛИШИЛОСЯ...
Учора на прес-конференції Юрій Луценко заявив про незмінність своєї позиції в роботі на посаді міністра внутрішніх справ. Він окреслив основні напрями своєї діяльності: «чистка» лав МВС, реформування міністерства та деполітизація й департизація відомства.

За його словами, після розмови з Прем'єр-міністром Віктором Януковичем він дійшов висновку, що створена в Кабміні робоча група зі співпраці з МВС «не буде інструментом тиску та має на меті прискорення реформування міністерства».
Посадовець визнав: рішення залишитися міністром внутрішніх справ далося йому нелегко, бо він усвідомлював, що це вдарить по його іміджу, але після тривалих роздумів все ж таки вчинив саме так.
Міністр розповів, що 4 серпня він подав заяву про самовідвід, проте Президент не задовольнив її. Утім, зваживши всі «за» і «проти», він все ж таки вирішив залишитися в уряді Віктора Януковича. Юрій Луценко вважає, що людина Президента на цій посаді «буде блок-постом» на шляху корупції й антидемократичних дій.
Він також повідомив, що третього серпня «простий народний депутат від Партії регіонів» Ринат Ахметов запросив його на зустріч з майбутнім Прем'єром. Луценко під час бесіди з Януковичем попередив, що не планує залишатися на посаді в його уряді і має намір узяти самовідвід.
До речі, склад Кабміну Віктора Януковича не викликає в Юрія Луценка позитивних емоцій. Утім, на думку міністра внутрішніх справ, є можливість нормального співіснування за умови збереження принципу рівності перед законом. «Загальна політика щодо рівності усіх перед законом була правильною і залишається моїм життєвим кредо»,— заявив він, додавши, що зможе нормально працювати, якщо не отримуватиме ані команд «фас», ані команд «стоп».


ТОЧКА ЗОРУ ПОЛІТОЛОГА
Кость БОНДАРЕНКО (директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна):
«Я думаю, що Луценко зіпсував собі репутацію, хоча ще й не остаточно. Значна частина політичного бомонду покладала на нього великі надії як на лідера, здатного створити опозиційне середовище, альтернативне опозиційному середовищу «імені Юлії Тимошенко», і який би міг стати центром тяжіння для нової політичної більшості.
Його особу розглядали на роль одного з рятівників «помаранчевого» табору. Однак сам Луценко, який колись заявляв, що не буде працювати з Януковичем, залишився в цьому уряді. Навіть якщо він піде з уряду Януковича на якомусь етапі, все одно рівень довіри до нього буде нижчим, ніж якби він був більш послідовним у своїх діях».

Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):
«Політичні перспективи Юрія Луценка виглядають... неперспективними. Його ім’я пов’язувалося з можливістю формування партійно-політичного проекту, але після того, як був досягнутий компроміс між Ющенком та Партією регіонів і Прем’єром став Янукович, в Україні закінчилася епоха масової, вуличної політики, де правили бал польові командири і харизматично-вуличні політики, навіть якщо вони ставали міністрами досить закритих відомств, таких як Міністерство внутрішніх справ. Нині інтрига переходить з вулиць і майданів у кабінети та кулуари влади. Якщо Юрій Луценко з польового командира трансформується в майстра кулуарної інтриги, тоді в нього ще можуть бути перспективи.
До речі, повчитися цієї майстерності він може у свого давнього політичного гуру — Олександра Мороза».

Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»):
«У нас дуже люблять або піднімати якого-небудь політика, або його знищувати після того чи іншого кроку. Події останніх двох років засвідчили, що політичні біографії легко підіймаються вгору і так само різко йдуть униз. Вибори-2004, а особливо вибори 2006 року показали, що «вилетіла» велика кількість перспективних політиків. Однак вони нікуди не зникли: спливають то на «круглих столах», то у виконавчій владі тощо. Щодо Юрія Луценка можна сказати, що з ним буде те ж саме. Те, що він залишився в несприятливому середовищі Кабінету Міністрів, не означає його падіння чи піднесення, тому що політична ситуація в Україні міняється стрімко щопівроку, і те, що сьогодні вважається великим недоліком, цілком можливо, завтра буде розглядатися як перевага.
Якщо він тепер спробує лишитися в ролі революціонера-реформатора в сполученні з ньюсмейкерством і політичним популізмом, він цілком може розраховувати на участь у політичних проектах чи партіях, навіть перебуваючи в іншій ролі в Кабінеті Міністрів. Цілком можливо, що за чергової кризи він може стати віце-прем’єром. Чи навпаки, Партія регіонів шукатиме будь-який привід, щоб «вичавити» Луценка з Кабміну».

Максим СТРІХА (керівник наукових програм Інституту відкритої політики):
«Безумовно, це повторне призначення розчарувало багатьох з тих, хто очікував від Луценка дій, відповідних його заявам. Мені здається, що такий крок перспективи публічного політика аж ніяк не покращить.
Усе залежить від того, наскільки новий-старий міністр зуміє пройти по лезу бритви між переходом в опозицію, який тепер викличе вже менше співчуття, і глибиною компромісу з «донецькими». Якщо Луценкові це вдасться, то він матиме всі шанси стати однією з чільних фігур у тій ніші, яка лишилась вільною. Передусім це середовище навколо Президента. Луценко міг би стати однією з важливих публічних фігур для консолідації цієї ніші, хоча очевидно, що повернутися в публічну політику він зможе лише тоді, коли піде у відставку».

Олексій БЄЛИШЕВ (провідний експерт Центру досліджень політичних цінностей):
«Про політичні перспективи Луценка можна говорити, лише усвідомивши ситуацію з його призначенням. По-перше, чому ця посада дісталася саме Луценку? Зважаючи на досвід уряду Тимошенко, очевидно, що Президент, призначаючи нових міністрів, намагався розставити таких людей, які залишаться йому підконтрольними. Не менш важливо й те, що серед цих людей немає представників тієї бізнесової складової «Нашої України», яку зазвичай називають «любими друзями». У «Нашій Україні» вкрай бракує нових облич. За таких умов кандидатура Юрія Луценка як одного з небагатьох представників президентської команди, що зберігає високий рейтинг довіри серед «помаранчевого» електорату,— поза конкуренцією.
По-друге, чому Луценко знову пішов у Кабмін? Тому що йти йому, на жаль, більше нікуди. Він може претендувати на перші ролі в політиці лише очоливши, скажімо, «Нашу Україну» або ж новий провладний проект, створений на базі «Нашої України». Інші варіанти — це другорядні ролі. Логічно, що Луценко як політик, що намагається себе позиціонувати як людина Президента, може очолити пропрезидентську «Нашу Україну» лише після узгодження з главою держави. Однак Віктор Ющенко поки що не поспішає з таким рішенням, адже він не готовий заздалегідь йти в політичне небуття й, вочевидь, сподівається випробувати свої сили у 2009 році. Крім того, зробити Луценка керівником «Нашої України» — це майже те саме, що перестати бути Президентом вже тепер, адже може розпочатися вакханалія «родичів біля ліжка вмирущого». Окрім того, навіть якщо буде очевидно, що Віктор Ющенко не виявить спроможності перемогти на виборах 2009 року, залишається остання можливість — перенести вибори Президента до Верховної Ради в обмін на зменшення повноважень глави держави.
Що стосується повторного призначення на посаду міністра, то, звісно, це зменшить рейтинг довіри до Луценка серед «помаранчевого» електорату. Однак не цей момент є вирішальним у його політичному майбутньому. Не отримавши «політичної спадщини» Віктора Ющенка, він залишиться лише політиком другого плану».

Володимир МАЛИНКОВИЧ (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень):
«Луценко трохи скоротить свої публічні виступи і перестане бути Михайлом Задорновим. Таким чином, він відновиться в системі нової влади. З часом йому вдасться відновити себе в Соцпартії. Особливого шляху в нього не буде — він працюватиме в уряді, а потім піде на вибори в складі СПУ»,— прогнозує експерт.
У той же час, за його словами, якщо Юрій Луценко буде дуже самостійним, не пов’язуватиме себе з урядом, а тільки з Президентом, на нього чекає провал. «Яку-небудь кар’єру поза Соцпартією він зробити не зможе»,— вважає політолог.
також у паперовій версії читайте:

• ПЕРША ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ ПРЕМ’ЄРА

назад »»»