ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
ДОКИ ІНВЕСТИЦІЙНЕ СОНЦЕ ЗІЙДЕ...
Нині у світі розгорнулася неабияка конкуренція за вільний капітал. Країни навперейми пропонують дедалі вигідніші умови інвесторам, для яких немає різниці, куди вкладати зайві кошти — у Китай, Східну Європу чи Латинську Америку. Головна мета інвестора — гарантії розміщення капіталу та отримання прибутку. Усі сподівання на інвестиційний прорив в Україні поки що не справдилися.

Однією з причин експерти вважають досі поширену практику інвестиційного фаворитизму, коли для деяких компаній створюються пільгові умови, а інші мають працювати на загальних засадах. Через це немає здорової ринкової конкуренції, а компаніям простіше домовитися між собою та з представниками влади на місцях про умови роботи на ринку, ніж дотримуватися законів.
За кордоном деяким підприємствам держава надає пільги, але лише на етапі становлення. Максимальний термін їхньої дії 2–3 роки. Якщо за цей час підприємство не стало прибутковим, воно має поступитися в конкурентній боротьбі іншим. Такою є загальносвітова практика.
Ринкова економіка потребує, щоб умови роботи були однаковими для всіх компаній. Доки цього немає, чекати на інвестиційний бум доведеться довго. Нині місце України на світовому ринку капіталів досить скромне. За дослідженням Світового банку, наприкінці минулого року наша держава посіла 124 місце серед 150 країн у рейтингу сприятливого бізнес-середовища та залучення інвестицій. Торік валове нагромадження основного капіталу зменшилося на 0,3%.
Хоча в першому півріччі цього року обсяги інвестицій зросли майже на 15% порівняно з минулим роком, але відчутного впливу на економіку це не справило, оскільки торішній обсяг капіталовкладень був мінімальним. Найбільше коштів залучили банківський сектор, сфера послуг, торгівля та будівництво. Обробна промисловість і машинобудування для інвесторів залишаються непривабливими.
Водночас найголовнішими пріоритетами для залучення коштів, за висновками Мінекономіки, є машинобудування, електроніка, транспортна інфраструктура, комунікації, енергозбереження. Майже третину всіх інвестицій у першому півріччі Україна отримала з Німеччини. Європа залишається для нас найбільшим інвестором. На кожного громадянина України загалом припадає близько 350 доларів прямих іноземних інвестицій, а Польща і Угорщина мають по кілька тисяч доларів залученого капіталу на кожного громадянина.
Через низький рівень інвестиції в Україні не є визначальним чинником економічного зростання. Найбільша проблема полягає в тому, що до таких проектів в Україні немає довіри. Довготермінова інвестиційна політика — це наріжний камінь надійного партнерства з іноземним капіталом.
Україна програє сусідам і конкурентам на світовому ринку за розвитком інвестиційної інфраструктури. Інвестору, який хоче розпочати виробництво, доводиться два роки погоджувати проект, отримувати дозволи на виділення земельної ділянки, підтверджувати ліцензії. У більшості країн працює механізм індустріальних технологічних парків, які мають всю інфраструктуру, тож для початку роботи проекту достатньо 2–3 місяців. В Україні таких технопарків немає (для прикладу: в Чехії їх 93). Звісно, інвестори віддають перевагу чеській економіці.
Нещодавно Європейська бізнес-асоціація, яка об’єднує понад 500 європейських, українських та міжнародних компаній, ознайомила з п’ятою доповіддю «Перешкоди для інвестицій в Україні». За словами виконавчого директора ЄБА Ганни Дерев’янко, головними бар’єрами для інвестицій та сталого економічного зростання є слабка конкуренція, недосконала законодавча база, сировинна спрямованість промислового виробництва, низька продуктивність праці. Інвестиції — це не лише кошти, а й новітні технології, менеджмент, корпоративний дух, завдяки яким підприємства стають успішними. Отже, необхідно створювати спеціальну інвестиційну інфраструктуру. Для інвесторів дуже актуальною є проблема власності на земельні ділянки. На думку експертів ЄБА, слід нарешті ухвалити закон про акціонерні товариства, який дасть змогу захищати права дрібних (міноритарних) власників акцій. Настав час для вдосконалення корпоративного управління й захисту прав таких акціонерів. Необхідно запровадити ефективну систему виконавчого провадження, адже невиконання судових рішень фактично блокує інвестиційну активність і позбавляє прав власності, які в усьому світі є непорушними. Інвестори не в змозі роками чекати на виконання судових рішень на свою користь. Система оподаткування має бути передбачуваною, адже інвестори не можуть щоквартально переглядати свої бізнес-плани і вносити до них суттєві зміни. Мають кардинально покращитися дозвільна система та технічне регулювання, неухильно дотримуватися права інвесторів на інтелектуальну власність. Понад 75% менеджерів вважають, що стабільне законодавство — це запорука успішного бізнесу. Інвестори зацікавлені в тому, щоб українське законодавство було передбачуваним і стабільним, підприємницька діяльність лібералізована, переміщення капіталів і товарів через кордон — спрощене. За висновками ЄБА, найперспективнішими галузями для інвестування в Україні є агрохімічна, паливно-енергетична, текстильна, транспортна, харчова, туристична.
У своїй доповіді ЄБА наполягає на скасуванні Господарського кодексу України, котрий не став українським аналогом європейських комерційних законодавчих актів, натомість має чимало протиріч із Цивільним кодексом і суперечить вимогам вільної ринкової конкуренції. Через нагромадження правових колізій, Господарський кодекс не придатний для регулювання приватних й адміністративних відносин.
Під час презентації доповіді ЄБА заступник міністра економіки України Людмила Мусіна зауважила, що підготовлений законопроект про зміни до законодавства щодо спрощення землевідведення під промислові підприємства погоджено з Держкомземом.
Співдиректор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський вважає, що інвестори дуже залежать від економічного становища країни. Уперше за сім років в Україні спостерігається негативний платіжний баланс, обсяги імпорту перевищують обсяги експорту. У такій ситуації іноземні капітали вкрай необхідні для економічного зростання й виходу на зовнішні ринки, а внутрішні інвестиції дають ресурсну базу для збільшення промислового виробництва. Понад 60% виробничих потужностей у країні застаріли, на такому обладнанні неможливо впроваджувати новітні технології і виготовляти конкурентну продукцію, тому проблема економічного зростання безпосередньо залежить від модернізації виробничих потужностей.
Суттєвому покращенню інвестиційного клімату сприятиме усвідомлення необхідності втілювати не лише великі інвестиційні проекти, але й залучати малі й дрібні вкладення. У розвинутих країнах значна частка інвестицій припадає на середній сектор торгівлі, надання послуг та обслуговування, а велика промисловість перебуває на другому місця за обсягами залучених коштів. Простіше кажучи, слід ставити перед собою мету збирати всі гроші, які інвестори готові вкладати в українську економіку. Добрим прикладом ефективної інвестиційної політики може бути Ірландія, котра за 10 років подвоїла обсяги залучених капіталів завдяки спрощеній процедурі й максимальному сприя-нню інвесторові.
У нас виходить так, що дбати про інтереси дрібного інвестора нікому, бо він не здатний забезпечити бажані для професійних лобістів дивіденди, а великі інвестори не зацікавлені мати на ринку конкурентів. Єдиний вихід — протекціоністська державна політика, яка гарантуватиме вкладникам капіталу, незалежно від сум, рівні умови.

Роман ПІДВИСОЦЬКИЙ
також у паперовій версії читайте:

• ХАЙ ЖИВЕ КОНСЕРВАТИВНА ПОЛІТИКА!
• В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ — НОВА ЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ?

назад »»»