ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
СТАТИ НА НОГИ ДОПОМОЖЕ ЕРГОТЕРАПЕВТ
Хворобу не кличуть. Вона приходить сама. І доросла людина, в якої є сім’я, цікава робота, улюблені захоплення, за мить втрачає змогу жити повноцінним життям: самостійно харчуватися, виховувати дітей, зрештою, заробляти для утримання родини гроші.

З активного члена суспільства така людина стає пасивним об’єктом, який потребує догляду.
Прикро, що з кожним роком кількість осіб з особливими потребами невпинно зростає. Чиновники навіть вигадали сухий канцелярський термін — «інвалідизація» населення. Як допомогти каліці в прямому й переносному значенні слова стати на ноги?
Є така галузь в медицині — ерготерапія. У Чернівцях уперше в Україні впроваджується спільна програма ерготерапії (практичної терапії) медичних університетів Америки та міжнародного благодійного фонду «Аквіла», скерована на поліпшення життя людей з обмеженими фізичними можливостями. Про ерготерапію та впровадження заокеанського досвіду з буковинськими медиками розмовляв наш кореспондент.
Ерготерапія (лат. ergon — праця, заняття; гр. therapia — лікування) — розділ клінічної медицини, що вивчає методи і засоби, спрямовані на поновлення рухової активності людей з обмеженими можливостями, здебільшого на розвиток практичних рухових функцій верхніх кінцівок. Застосовується й під час лікування дітей з дитячим церебральним паралічем (ДЦП), дорослих — із порушеннями периферичної нервової системи переважно після травм спинного мозку, інсультів.
Використовуючи ігрові елементи і спеціально розроблені тренажери, ерготерапевти досягають виконання головного завдання тренувань — навчити пацієнта самостійно одягатися і роздягатися, харчуватися, дбати про особисту гігієну. Приміром, існує спеціально сконструйована модель кухні, що сприяє засвоєнню навичок і випробовуванню різних підручних засобів. Завдання ерготерапевта — не допустити обмеження життєдіяльності людини й зробити її якомога активнішою. Мету для втручання (чого людина хоче досягти найближчим часом) ставить пацієнт за участі ерготерапевта, котрий може оцінити можливість її реалізації. Спільно вони визначають етапи здійснення задуманого. Таким чином, пацієнт зацікавлений у досягненні поставленої мети, він — активний учасник терапії.
Зазвичай ерготерапевт є членом міждисциплінарної команди, до якої входять фізичний терапевт, спеціальний педагог, соціальний педагог. Лікар допомагає людям різного віку, в кого є фізичні, когнітивні або емоційні порушення, відставання в розвитку або вікові зміни. Завданнями ерготерапевта, приміром, для дітей є навчання нескладним навичкам самообслуговування (одягання, роздягання, харчування, умивання тощо), розвиток дрібної моторики, позаяк руки беруть участь у процесі одягання, їжі, забавці з іграшками та іншій повсякденній активності. Для дитини з відставанням у розвитку важлива адаптація до навколишнього середовища, найперше до помешкання, зробити оточення в ньому доступним, починаючи від домашнього посуду (ложки, чашки) і закінчуючи розташуванням спеціальних пристосувань (поручнів у ванні, туалеті), ігрового простору тощо. Ерготерапевт також оцінює використання функціонального зору в побутових умовах (дитина з порушенням зору може не відрізняти маму від чужих людей, погано орієнтуватися в кімнаті, не грати з іграшкою через те, що погано її бачить, реагувати на зміну освітленості).
Ерготерапія посідає важливе місце в реабілітаційних програмах багатьох країн світу, широко застосовується в спеціалізованих санаторіях. На жаль, в Україні цей напрям практично не впроваджений в широку медичну й соціально-реабілітаційну практику. Люди з особливими потребами залишаються наодинці зі своїми проблемами. Тому приїзд на Буковину заокеанських медиків-фахівців у цій сфері вселяє надію на зміни в організації охорони здоров’я, реабілітації інвалідів.
До речі, професор університету штату Індіанаполіс (США), член державної комісії з втрати працездатності Сьюзен Мейєрс удруге спроваджує у Чернівці студентів-медиків — майбутніх ерготерапевтів. Якщо першого разу їх завітало шестеро, то цьогоріч — вже 21. Протягом п’яти місяців американці трудилися у дошкільному спеціалізованому закладі № 36, де перебувають діти з вадами органів руху, у психіатричній клініці, геріатричному пансіонаті, відвідували родини, в яких виховуються діти-інваліди, займалися з дорослими чернівчанами з обмеженими фізичними можливостями. Крім того, студенти власним коштом придбали інвалідні візки й допровадили їх у Чернівці.
«Ми прагнемо зарадити людям із обмеженими фізичними можливостями, хочемо допомогти їм бути активнішими в житті,— сказала Сьюзен Мейєрс під час «круглого столу» у мерії Чернівців. — Відмінною рисою ерготерапії є її міжпредметність. Вона об’єднує знання медицини, спеціальної педагогіки, психології, соціології, біомеханіки, ергономіки й інших спеціальностей, скеровуючи їх на щонайбільш можливе відновлення, компенсацію або формування здатності пацієнта до самостійного життя. Ерготерапевти коригували навички пацієнта у самообслуговуванні, продуктивній і рекреаційній діяльності, рухливості й пересуванні. Активність пацієнта — основний засіб і мета ерготерапії.
Як метод в ерготерапевтичній практиці використовується цілеспрямована, осмислена життєдіяльність пацієнта, а методом оцінки його можливостей є спостереження за виконанням завдань повсякденного життя. Ми повертаємо їх на робочі місця, а малечі даємо шанс навчатися разом зі своїми перевесниками».
У роботі зібрання в міській ратуші взяла участь директор програми ерготерапевтів Донна Коста, котра працює в державному університеті штату Нью-Йорк. Гостя залишилася задоволеною своїми підопічними, котрі за кілька візитів змогли змінити на краще життя багатьох чернівчан із особливими потребами. Наприкінці літа пані Донна представить звіт у ООН про зроблене в Чернівцях. Тим часом на Буковину прибуде третя група американських студентів-медиків.
В обласному центрі Буковини, на базі тутешнього медичного університету, вирішено започаткувати першу в Україні школу практичної терапії. Адже про такий фах, як ерготерапевт (у більшості країн Європи та Америки ця спеціальність існує десятки років), у нас мало хто чув. До речі, Всесвітня Федерація ерготерапевтів, що об’єднує більш як 50 країн, заснована ще 1952 року. Символічна її емблема: медичний жезл, обвитий змією і увінчаний крилами Фенікса. П’ять кілець символізують п’ять континентів.
Сподіватимемось, що в міністерствах охорони здоров’я, праці та соціальної політики, освіти та науки подумають про запровадження у вищих навчальних закладах України факультетів (відділень) з підготовки ерготерапевтів. Звісно, на новацію треба чимало коштів. Але ж у стократ більше їх держава витрачає на утримання в інтернатах інвалідів, виплату їм пенсій. Певен, що краще допомогти людині з особливими потребами повернутись бодай частково до повноцінного життя, аніж часто-густо ставитися до неї, як до утриманця, тягаря для суспільства. Тут велосипед винаходити не треба — світ його давно придумав.

Іван ДМИТРІВ, Чернівці.
також у паперовій версії читайте:

• АЇР ЗВИЧАЙНИЙ
• ІЗ ГРИБІВ — ПІҐУЛКИ ВІД РАДІАЦІЇ
• СОЛОДКІ ФРУКТИ — ЕФЕКТИВНІ ЛІКИ
• НОВІ МОЖЛИВОСТІ «СОНЯЧНОГО ЗАЙЧИКА»

назад »»»