ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СВІТ: ЩО? ДЕ? КОЛИ?
«ХЕЗБОЛЛА» ТА ІЗРАЇЛЬ НЕ ПРИПИНЯЮТЬ ВІЙНИ
Ізраїльська армія завдала по Бейруту щонайпотужніших ударів за 24 дні війни. Водночас бойовики «Хезболли» обстріляли ракетами північні райони Ізраїлю. Інформації про постраждалих наразі немає. Днями з ізраїльських літаків розкидали листівки із закликом до населення залишити будинки. Піхоті наказали спланувати наступ углиб ліванської території до річки Літані, що за 30 кілометрів на північ від кордону. Таким чином ізраїльтяни хочуть витіснити бойовиків з прикордонних районів й облаштувати місце для розміщення міжнародного контингенту.

Сьогодні активи пайових трастів у Британії становлять 150 млрд фунтів стерлінгів. Активи ІСІ у Франції перевищили 500 млрд. дол. Майже 25% французьких сімей володіють акціями інвестиційних фондів. Особливо значне за обсягами спільне інвестування у Сполучених Штатах Америки. За статистикою, там понад 80% громадян (або кожне друге домогосподарство) вкладають гроші в інвестиційні фонди.

Не шахраї вони!
Створені інститути спільного інвестування і в Україні, їхня діяльність регулюється спеціальним законом, схваленим у 2001 році. А в 2003-му почала діяти система недержавного пенсійного забезпечення, котра, як зазначають експерти, не суперечить світовим стандартам.
Держава сподівалась, що запустила ефективний механізм акумулювання заощаджень населення, аби спрямувати їх на розвиток національної економіки. Однак реальних результатів поки що немає — залучили від населення менше 100 млн грн. У розвинутих країнах активи ІСІ та НПФ перевищують обсяги заощаджень населення в банках.
Генеральний директор Української асоціації інвестиційного бізнесу Євген Григоренко пояснює: чим вищий рівень розвитку економіки, досконаліші соціальні стандарти, тим активніше люди долучаються до спільного інвестування. На жаль, Україна в цьому процесі наразі пасе задніх. Одна з причин — пізно були затверджені закони, які мають визначати інвестиційні процеси.
Нині ж перед Україною два шляхи. Еволюційний — чекати, коли суспільство «дозріє» до інвестування, та ефективний — стимулювати внутрішні інвестиційні процеси, які б прискорювали розвиток економіки, покращували добробут людей. Щодо цього ринок уже чітко визначив свою позицію. Переживши невеликий інкубаційний період після ухвалення законів про спільне інвестування та недержавне пенсійне забезпечення, пов’язаний з розробкою нормативних актів, ринок почав активно створювати ІСІ та НПФ, компанії з управління активами цих інституцій (КУА).
Євген Григоренко вважає, що в нашій країні вже є необхідні умови, аби населення та юридичні особи брали активну участь у процесах спільного інвестування. В Україні вже діють різноманітні інвестиційні фонди, які враховують інтереси і ризикованих інвесторів, і тих, хто не любить ризикувати власними грошима, а також інтереси фізичних та юридичних осіб. Особливо ж сприятливі умови законодавство створило для інвестування юридичними особами у венчурні (ризикові) фонди. Що ж до динаміки розвитку ІСІ, то вона, за словами Євгена Григоренка, вражає темпами, які є найвищими на фінансових ринках.
Та, на жаль, база, з якої стартувало зростання, була майже нульовою. У розвинутих країнах 80% населення вкладає гроші до ІСІ та НПФ. У Росії вже 2,5% громадян прилучилося до такого інвестування (до багатьох ІСІ вже стоять численні черги), в Україні — 0,37%. Частка ж ІСІ у вітчизняному ВВП — 1,17%, а в сумар-ному розмірі фінансового ринку, що охоплює банківську систему та небанківські фінансові заклади, становить 2,5%. Що ж до недержавних пенсійних фондів, то їх частка в десять разів менша.
Середня дохідність інвестиційних сертифікатів ІСІ торік сягнула 60% (у банках — 16%). Безумовно, найвищі доходи у венчурних фондах (62%), а найнижчі — в інтервальних (ці фонди створено ще за часів ваучерної приватизації). Середня дохідність фондів, які залучають гроші в основному пересічних громадян,— 30–35%.
У першому кварталі 2006-го активи ІСІ, залучені від населення, дорівнювали 48,5 млн грн, нині — 62 млн. Це небагато, у більшості країн в ІСІ переважають кошти населення. Правда, і в Україні вже є фонди, які за структурою та іншими ознаками наближаються до класичних. Приміром, фонди компаній «Кінто» (65% — вклади населення), «Сократ» (64%).
Може, здається дивним, але найбільше, за словами Євгена Григоренка, населення симпатизує інтервальним фондам (81%), хоча вони дають найменший дохід. У відкритих фондах нині половина грошей від населення, у закритих — трохи більше 3,5%. Нині фізичні особи активніше вкладають гроші в ІСІ, ніж юридичні, причому останнім часом громадяни почали частіше купувати інвестиційні сертифікати, ніж розміщувати кошти на банківських депозитах. Та все ж за такої динаміки, на думку Євгена Григоренка, знадобляться десятки, а то й сотні років, аби наздогнати банківську систему, в якій зосереджено 80 млрд грн вкладів (в ІСІ — всього 62 млн грн).
На жаль, за динамікою розвитку і за обсягами активів НПФ наша країна суттєво поступається Росії, де вже почав діяти другий рівень пенсійного забезпечення — накопичувальна система.
Найбільше ж грошей наші свіввітчизники тримають не в банках, а «під подушкою», вважає Євген Григоренко. При цьому гроші знецінюються, а вартість нерухомості стрімко зростає. Тож варто докласти максимум зусиль, аби люди повірили в ІСІ та НПФ, зрозуміли, що це не шахрайські трасти. Залучені гроші в них не лежать мертвим капіталом, а зберігаються у надійних банках, вкладаються в реальну економіку.

Більше знаєш — надійніше вкладаєш
Президент ВАТ «Кінто» Сергій Оксанич переконаний, що певну увагу ІСІ вже привернули. Три роки тому компанія заснувала перший в Україні публічний інвестиційний фонд. За два роки його діяльності вдалось розмістити 700 акцій. Середньорічний рівень дохідності фонду — 99%. Рік тому почав працювати другий фонд, який розмістив 2530 акцій. Третій фонд усього за три тижні розмістив 2800 акцій.
Аби індустрія спільного інвестування успішно розвивалась і через 3–5 років стала суттєвим елементом не тільки фондового ринку, а й усієї економіки, необхідно об’єднати зусилля уряду, саморегулятивних організацій і КУА. Заважає розвитку ІСІ та НПФ низький рівень інформованості населення. Люди не знають, що це за інституції, не мають досвіду роботи з фондовим ринком, зі спільним інвестуванням. До того ж населення в переважній більшості бідне, а інвестування — це заняття для людей середнього достатку. Аби люди повірили ІСІ та НПФ, ці установи мають бути максимально прозорими у діяльності, звітувати перед своїми вкладниками, давати змогу перевірити коректність дій.
А найголовніше, на думку Сергія Оксанича,— саморегулювання, бо тільки це дозволить ІСІ бути зрозумілими для інвесторів, дасть можливість розширювати коло клієнтів. Надзвичайно важливо розвивати й систему недержавних пенсійних фондів, для цього варто створити спеціальну програму, яка б поєднувала пропагандистський аспект, роботу з профспілками, які мають тиснути на роботодавців, аби ті створювали пенсійні фонди для своїх працівників. Необхідно потурбуватись і про фінансові інструменти для НПФ, залучити до цього процесу приватизацію та реорганізацію житлово-комунального господарства.
Але головне — це довіра до таких нових інституцій як ІСІ та НПФ, а вона формується не за один день. Досить згадати, як довго не довіряли люди банківській системі, лише недавно почали тримати гроші на рахунках. На жаль, зазначає директор компанії «Сократ» Сергій Січкар, на українському медійному ринку вкрай мало видань, орієнтованих на широкий загал, що популярно розповідали б про інвестування в ІСІ та НПФ.

Реклама — рушій прогресу
Вкладення до НПФ можуть стати суттєвим доповненням до пенсії. Для діяльності цих інституцій створені належні умови. Але два роки надто короткий термін, аби отримати очікувані результати. На жаль, поки немає такої саморегулятивної організації, яка б охопила всі НПФ і спрямувала їхню діяльність в одне русло. Недавно уряд прийняв рішення про посилення інформаційної діяльності щодо недержавного пенсійного забезпечення, до якої мають долучитися НПФ, їхні адміністратори, КУА, органи контролю (Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг та Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку).
Але, як зазначає директор департаменту нагляду за НПФ Держфінпослуг Андрій Рибальченко, бюджетом державних установ, у т. ч. контрольних, не передбачено грошей на рекламу, навіть соціальну. Тому доводиться звертатись до саморегулятивних організацій та інших недержавних закладів. Правда, тішить те, що в регіонах уже зрозуміли важливість власної ініціативи й вирішили створювати осередки пенсійної реформи. Перший такий центр почав діяти в Харкові. Подібні ініціативи вже є у Львівській, Полтавській, Донецькій областях.
На переконання члена ДКЦПФР Сергія Бірюка, ІСІ та НПФ покликані стати важливим елементом економіки, адже вони повинні гроші працівників майбутніх пенсіонерів, не тільки надійно зберігати, але й ефективно вкладати в економіку. Завдяки такому механізмові створюються нові робочі місця, підвищується заробітна плата, в людей з’являється можливість інвестування.
Доктор економічних наук Елла Лібанова вважає, що не слід перейматися тим, що сумарні вклади в ІСІ та НПФ ще незначні: поки що нікому нести до них гроші. За найоптимістичнішими оцінками в Україні лише 12–15% населення належить до середнього класу. Багаті люди не стануть клієнтами цих фондів, вони вкладають кошти в бізнес, отже, орієнтуватися треба на середній клас. Якщо в країні не станеться чогось катастрофічного, цей клас зростатиме, збільшуватиметься заробітна плата, люди матимуть реальні вільні гроші. Нині ставки на банківські депозити знизились, тож громадяни понесуть гроші до ІСІ та НПФ. Готується законопроект про професійні НПФ — їхні кошти мають стати потужним фактором розвитку економіки.

Світлана ЮРКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:

• У КИТАЇ ВИРУЄ ТАЙФУН «ПРАПІРОН»
• СПЕКА В США НЕ СПАДАЄ
• В УГОРЩИНІ ЗАТРИМАЛИ УКРАЇНСЬКИХ ЗАРОБІТЧАН
• КАСТРО ПОЧУВАЄТЬСЯ ДОБРЕ?
• ДЕПУТАТСТВО — СПРАВА ПРИБУТКОВА

назад »»»