ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
НАДІЯ В МОРІ ГОРЯ Й СТРАЖДАНЬ
У Конго, одній з найнестабільніших країн світу, відбулися вибори. На диво спокійно й майже безкровно. Від виборів 1994 року в ПАР, які завершили епоху апартеїду, не було в Африці важливішого акту народного волевиявлення.

Виборчі дільниці нагадували фортеці в облозі. Протягом дня голосування їх охороняли патрулі місцевих поліцейських й «блакитних шоломів» — миротворців ООН. На перехрестях вулиць стояли бронетранспортери.
Усі ці заходи безпеки виявились надмірними. Під час голосування, крім спалення кількох виборчих дільниць на півдні країни, значних інцидентів не зафіксовано. Незважаючи на те, що багато збройних угруповань обіцяло нападати на виборців, обійшлось...
Це найбільша несподіванка цих історичних, перших за останні 40 років, виборів. Власне, з мотивів безпеки їх кілька разів переносили. Великим викликом була сама організація голосування. Гігантська, рівна за площею всій Західній Європі Демократична Республіка Конго (колишній Заїр) має лише кілька шосейних доріг загальною протяжністю приблизно 500 кілометрів. Через погане сполучення до багатьох з 50 тисяч виборчих дільниць бюлетені й урни потрапили із запізненням. Вибори, за якими спостерігало 1,2 тисячі міжнародних представників, коштували ООН рекордну суму — 460 мільйонів доларів.

Назустріч стабільності
Перед виборчими дільницями у день виборів вишикувалися черги конголезців. Люди приходили за багато годин до початку голосування. Журналістам вони висловили сподівання, що вибори стануть кроком назустріч стабільності й порядку. Одна з громадянок, Заваді Унега, заявила агенції «Ройтерс»: «Це неймовірне переживання. Мені 44 роки, а я ще ніколи не брала участі у виборах». Люди розуміють, що факт голосування не вирішить їхніх проблем. Найважливіше, кого оберуть. Один з чоловіків у черзі до виборчої урни заявив репортерові Бі-Бі-Сі: «Ми голодні. Потребуємо лідера, який зрозуміє, як сильно ми страждаємо. Жителі Конго мають отримувати користь від природних багатств, які наша країна дістала від Бога».
Фаворит на посаду президента —нинішній голова держави Джозеф Кабіла, син попереднього президента Лорена-Дезіре Кабіли, якого у 2001 році вбив його охоронець. Серед 33-х суперників Кабіли є відомі прізвища: син першого президента Лумумби — Гі-Патрік, дочка екс-президента Касавубу Юстина, син екс-президента Мобуту Нзанга. Політика в Конго завжди була сімейною справою, як торгівля чи скотарство. На чолі перегонів й діти інших «бонз», наприклад, 44-річний Жан-П'єр Бемба, син колишнього міністра, багач і недавній ватажок заколотників, якого звинувачували у військових злочинах. Кабілу суперники звинувачують у тому, що він не є справжнім конголезцем, бо його мама руандійка, а Кабіла-старший лише усиновив хлопця, тож про справжнього його батька ніхто нічого не знає.
В одному з виступів Джозеф Кабіла заявив: «Це найважливіший день в історії нашої країни від часу проголошення незалежності. Справжніми переможцями будуть громадяни Конго».
Менш задоволеними здаються його головні суперники — Жан-П'єр Бемба й Азаріас Руберва, ще один колишній заколотник. Обидва говорили про порушення, які спостерігались на багатьох дільницях. Можна припустити, що в разі програшу дехто з кандидатів не визнає результатів виборів.
Кінцеві підсумки будуть відомі не раніше, як за кілька тижнів або й місяць. Якщо буде потреба в другому турі, то він відбудеться в середині жовтня, а переможця оголосять наприкінці листопада. Але навряд чи до кінця року нова команда обійме всі посади в державі.

Хліб і життя
Хоч би хто переміг на цих виборах, але якщо він захоче виконати свої виборчі обіцянки й поліпшити становище громадян, на нього чекає багато роботи. Слабкий уряд у Кіншасі не контролює багатьох територій, особливо на південному сході держави.
Там влада належить ватажкам племен і лідерам різних псевдополітичних «визвольних» фронтів. Між групами, які запекло борються між собою, тривають затяжні й криваві війни. Члени боївок постійно здійснюють напади на «ворожі» села й містечка та безжально грабують і знищують їх. Це призводить до масового переселення біженців.
Найбільше від слабкості центрального уряду потерпають мирні громадяни. Їх безкарно грабують, використовують як невільників і навіть з'їдають. Тому більшість 60-мільйонного населення Конго, країни, яка має гігантські запаси діамантів, золота й кобальту, голодують і живуть вкрай нужденно. Щоденно там вмирає 600 дітей.
Певні ознаки свідчать про те, що Кабіла готується до зміцнення свого становища. За повідомленням Бі-Бі-Сі, у Конго вже прибула велика партія російських танків Т-72.
Організовані ООН вибори поклали край жахливій війні, у якій брали участь щонайменше десяток держав Центральної Африки. Ця війна 1998–2003 років, яку назвали «африканською світовою», забрала життя понад чотирьох мільйонів людей. Мир у Конго підтримують 17,5 тисячі миротворців ООН, чиє утримання коштує мільярд доларів щороку. На осінь заплановано виведення половини миротворців, але це загрожує новим загостренням протистояння різноманітних «польових командирів». Світовий банк вже попередив, що без допомоги міжнародної спільноти зруйновані конфліктами держави можуть знову опинитися в стані хаосу.

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ІРАН ЗНАЙШОВ ПРИВІД СКАЗАТИ «НІ»
• КАСТРО ПІШОВ, АЛЕ ОБІЦЯВ ПОВЕРНУТИСЯ

назад »»»