ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БЕЗПЕКА
«ФАНТОМ» ІЗ ДОЛИНИ СМЕРТІ
ЗАРУЧНИКОМ ВЛАСНОГО ІНТЕЛЕКТУ СТАЛО ЛЮДСТВО, ПОНАД 60 РОКІВ ТОМУ СТВОРИВШИ АТОМНУ БОМБУ
«Люди, які стояли біля витоків ядерної зброї, були надзвичайно талановитими людьми і водночас великим грішниками: розум і талант вони спрямували не на благо всього людства, а на його знищення...»
Ці слова належать лауреату Нобелівської премії, академіку Андрію Сахарову — людині, яка була безпосередньо причетна до появи радянської атомної бомби. З часом, збагнувши, до чого може призвести нагромадження цих «іграшок», Андрій Дмитрович — так принаймні стверджують його учасники — розкаявся в деяких наслідках своєї наукової діяльності.

Він активно закликав уряди СРСР та США — провідних ядерних держав того часу — припинити всі ядерні випробування і поступово рухатись до ядерного роззброєння: учений як ніхто інший розумів, що в ядерній війні переможців не буде.
Історія появи смертельної для всієї цивілізації зброї почалася влітку 1940 року. Карл-Фрідріх фон Вайцзеккер з’ясував, що уран-238 можна перетворити в новий елемент, який за своїми властивостями аналогічний урану-235. Іншими словами, німець відкрив новий елемент, пізніше названий плутонієм, і довів, що його за певних умов можна використовувати як вибухову речовину.
Восени 1941 року в Великій Британії була створена організація, якій уряд цієї країни доручив створення ядерної зброї. У червні 1942 року прем’єр-міністр Великої Британії Черчілль домовився з президентом США Рузвельтом про зосередження всіх робіт у США.
13 серпня 1942 року вище керівництво Сполучених Штатів прийняло рішення про створення надтаємної організації, що носила умовну назву «Манхеттенський проект», керівником якого став Роберт Опенгеймер.
Наприкінці 1944 року генерал Грове доповів президенту Рузвельту про те, що до 1 серпня 1945 року США матимуть атомну бомбу і 509-й авіаполк тренується з ведення наддальніх польотів. А в липні 1945-го о 6-ій ранку в Долині Смерті американські льотчики провели генеральну репетицію, на якій відпрацьовувалися всі нюанси, пов’язані з бойовим застосуванням атомної бомби...
6 серпня 1945 року за наказом президента США Гаррі Трумена на японське місто Хіросіму було скинуто атомну бомбу, а через кілька днів атомних бомбардувань зазнало й інше японське місто Нагасакі. Нагальної потреби в цих смертоносних актах не було, але американці бажали продемонструвати диво-зброю, залякавши світову громадськість, а насамперед Радянський Союз — свого недавнього союзника у війні з Гітлером. Коли Сталіну доповіли про це, він наказав пришвидшити дослідження, що вже велися, зі створення такої ж диво-зброї. У 1947 році СРСР успішно провів її випробування...
Утім, без різних «НП», пов’язаних з виробництвом ядерної зброї, не обходилося. Так, 29 вересня 1957 року на науково-виробничому об’єднанні «Маяк» у російському місті Челябінську стався вибух, в результаті якого тисячі квадратних кілометрів, на яких проживало близько 300 тисяч осіб, зазнали радіаційного впливу. Радіоактивна хмара накрила сотні населених пунктів Челябінської, Свердловської і Тюменської областей. З 30 населених пунктів довелося евакуювати жителів, з сільськогосподарського користування було вилучено понад 100 тисяч гектарів землі. А радіаційного опромінення, як пише в своїй книзі «Ядерна катастрофа на Уралі» дисидент-історик Жорж Медведєв, зазнали близько 130 тисяч чоловік...
У 1963-му та 1968 роках у водах Атлантичного і Тихого океанів затонули радянські атомні підводні човни (АПЧ) К-19 та К-129 з ядерною зброєю на борту. А весною 1970 року на дно Біскайської затоки пішла ще одна атомна субмарина СРСР — К-8, забравши життя 52 членів екіпажу. Така ж доля спіткала рівно через 19 років АПЧ «Комсомолець», на борту якого були ядерні торпеди: він лежить на глибині 1685 метрів у Норвезькому морі. У серпні 200 року затонула російська атомна субмарина «Курськ».
Катастрофи, пов’язані з ядерною зброєю, траплялися не лише в СРСР, а в усіх країнах, які нею володіють. Зокрема, у 1954 році внаслідок випробувань американської бомби на одному з атолів у Тихому океані радіаційного опромінення зазнали його мешканці, а через два роки в водах Атлантики зник бомбардувальник В-47 з ядерною зброєю на борту. Через два роки льотчики ВПС США загубили атомну бомбу в штаті Південна Кароліна. А в 1989 році сталися пожежі відразу на два атомних субмаринах США — «Віл Роджерсі» і «Хьюман Д. Ріковері» в Атлантиці. У 1993-му зіткнулися АПЧ СРСР і США...
Одне слово, людство не раз— не двічі опинялося на порозі ядерної катастрофи. Але щоразу уповати на Бога — занадто велика розкіш для людства.
З розпадом СРСР Україна успадкувала сотні міжконтинентальних ракет з ядерними боєголовками.
— Ми володіли найсучаснішою ядерною зброєю і за її потужністю Україна поступалася лише США й Росії,— розповів командувач 43-ої ракетної армії генерал-полковник Володимир Михтюк.– Наші СС-18 і СС-20 здатні були вражати цілі практично у будь-якому куточку світу. Україна, як відомо, проголосила себе без’ядерною державою, сподіваючись, що її приклад наслідують й інші країни світу, відтак людство почуватиметься в більшій безпеці. На жаль, цього не сталося. Більш того, кількість держав, які заволоділи ядерною зброєю або не сьогодні-завтра її матимуть, зростає. Отже, людство продовжує експериментувати з власною безпекою, ставлячи за великим рахунком на карту саме своє існування.
також у паперовій версії читайте:

• ТАМ, ДЕ ВПАЛА ЗОРЯ ПОЛИН...

назад »»»