ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА РОЗМАЇТТЯ
ДАВНЬОХРИСТИЯНСЬКІ ПАМ'ЯТКИ В УЗБЕКИСТАНІ

Цей монастир був заснований не пізніше IX ст. й існував приблизно до XIII ст. Поруч із монастирем розташований зороастрійський храм Джар-Тепе, неподалік — храм язичницької богині Аспан, яка могла бути покровителькою Ургута. У гірській печері поблизу монастиря також знайдено християнські написи согдійською і сирійською мовами, а один напис — із використанням китайських ієрогліфів. Учені вважають, що його міг написати якийсь прочанин із Сіньцзяна.
Монастир добре зберігся: його обминули пожежі й напади. Він знаходиться на вершині пагорба, на гірській терасі площею двадцять п'ять на сто метрів. По обидва його боки протікає гірська річка. Ченці прорили тунель завдовжки сто п'ятдесят метрів і забирали воду з річки через керамічний водопровід у монастирські криниці завглибшки тринадцять- п'ятнадцять метрів. Чотириметрові стіни монастиря зведено із сирцевої цегли. У будівництві дотримано всіх норм, притаманних монастирській архітектурі батьківщини ченців — північної Месопотамії та Сирії.
Учені передбачають, що від самого початку цю давню споруду будували за генеральним планом. У ній багато тонких архітектурних деталей: підлога викладена керамічною плиткою високої якості, вкритою алебастром, а на стінах будівель — фрагменти розпису.


МОДНИЙ І КОРИСНИЙ ПРОДУКТ
Селера нині модний продукт, повідомляє кореспондент Укрінформу. З неї роблять різні енергетичні коктейлі, свіжо вичавлені соки з морквиною або яблуком, супи, пюре і салати.
Сучасна медицина стверджує, що сік селери підвищує тонус, поліпшує апетит, має антитоксичну, сечогінну й послаблювальну дію. У ньому міститься вітаміни С, групи В, а також багато органічного калію, кальцію та фосфору, які підтримують організм за фізичних навантажень. Тому сік із селери — бажаний напій у барах при фітнес-клубах.
Дієта із селерою рекомендується також при ожирінні, подагрі, алергічній кропивниці, дерматитах, виразках. А ще ця рослина — лідер за вмістом селену, необхідного для синтезу йодовмісних гормонів щитоподібної залози.
З XVII ст. гірко-пахуча дика селера вдосконалювалась італійськими садівниками, вони вивели культурні кореневі, листкові та черешкові сорти.
Свіжа коренева селера найкраще поєднується з морквою й яблуком. Тушкована смакує у вигляді пюре з вершковим маслом. Черешкову селеру можна їсти як свіжою, так і смаженою, тушкованою, відвареною на пару, запеченою на грилі. Із селери можна приготувати тонізуючий напій — покласти столову ложку натертого кореня селери в склянку томатного соку та додати колотого льоду.
Страви із селерою є майже в кожній національній кухні. Іспанія пропонує рибний салат із селерою та оливками, томатно-селерний суп із часником. Франція — запіканку із селери з соусом бешамель, фуа-гра із селерним желе. На Сході курку начиняють селерним пюре з прянощами. Євреї тушкують м'ясо разом із квашеною капустою та селерою. У начинці ірландського м'ясного пирога селери майже стільки, як і свинини.

також у паперовій версії читайте:

• ЗІ СВІТУ ТВАРИН
• ЩО Б ПРИГОТУВАТИ?..
• СВІТСЬКА ХРОНІКА
• ФАКТ
• НОУ-ХАУ
• СКАНВОРД

назад »»»