ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
ЖУРАВОНЬКА, ОЛЕСЯ, ВІРИНЕЯ...
«Вітчизняна Мерилін Монро»,— так у молодості, в зеніті слави, називали російську красуню, народну артистку СРСР Людмилу Чурсіну (зовні вона була дещо схожа на американську зірку).
Нині є привід розповісти про чудову акторку: нещодавно їй виповнилось 65 років від дня народження. Крім того, цьогоріч минає 45 літ її успішного кінодебюту у фільмі «Коли дерева були великими».
Доля любила її й в усьому сприяла.

1961 року Людмилу, двадцятилітню артистку, запрошують на епізодичні ролі відразу в трьох стрічках — «Ранкові поїзди», «Два життя» та на «Семи вітрах». Не змусила довго чекати велика і серйозна робота — в «Донській повісті» партнером обдарованої студентки був Євген Леонов. Успіх у цьому фільмі приніс їй всенародну славу і любов. А режисер стрічки Володимир Фетін уже не міг уявити своєї подальшої творчості й життя без Чурсіної — запропонував їй руку, серце та переїзд із Москви (у столиці, до слова, відразу після закінчення Щукінського училища театрального мистецтва Людмилу запросили до театру ім. Євгена Вахтангова, де вона зіграла кілька головних ролей) до міста на Неві, де для неї відкривалися широкі перспективи. Переїхала. Чимало знімається в кіно і воднораз активно виступає на сцені одного з найстаріших тамтешніх російських театрів ім. О. Пушкіна («Александринці»).
Наприкінці 1960-х — у першій половині 70-х Чурсіна — провідна акторка вітчизняної кінематографічної класики. Вона створила незабутні, сповнені справжніх почуттів образи — «Журавонька», «Віринея», «Любов Ярова», «Олеся», «Угрюм-ріка» та багато інших. З названих фільмів видно, що долі її героїнь різні, особливі, як і автори цих творів,— Шолохов, Сейфуліна, Треньов, Купрін, Шишков, Каверін, Мамин-Сибіряк.
Недавній ретроспективний показ фільмів за участі Людмили Чурсіної порадував не тільки глядачів, а й багатьох визнаних кінокритиків, які не раз бачили ці стрічки, ще раз переконались в оригінальності й універсальності таланту акторки.
1984 року керівництво московського театру ім. Радянської армії запрошує її зіграти головну роль Анастасії Пилипівни в інсценізації роману Федора Достоєвського «Ідіот». Чурсіна полишає Ленінград і повертається до Москви. Після успішної прем'єри вона блискуче впоралася з роллю баронеси Штраль у лермонтовському «Маскараді». Бере участь в антрепризному проекті «Імператриця». У п'єсі Олени Греміної «За дзеркалом» грає Катерину ІІ. До речі, царствених персон зіграла чимало. Це — княгиня Ольга, Марія Федорівна, леді Макбет... Багато гастролює по Росії, близькому зарубіжжю. Полюбляють її й в Україні, зокрема в Харкові, де вона не раз виступала і завжди була бажана. Останні роки Людмила Чурсіна практично не знімається в кіно: цілком присвятила себе театру і гастрольній діяльності.
Чи думала проста дівчина, котра народилась 1941 року в далекому таджицькому місті Душанбе, що стане наймолодшою народною артисткою СРСР, що її відзначать орденом «За заслуги перед Батьківщиною», іншими урядовими нагородами, що в Москві на алеї кінематографічної слави буде закладено пам'ятну плиту з відбитком її руки, що її назвуть «Радянською Мерилін Монро»? Ймовірно, що ні. Але блискуче природне обдарування, чудові зовнішні дані, постійне вдосконалення майстерності піднесли Людмилу Чурсіну на таку височінь.

Віталій СТЕГНІЙ
також у паперовій версії читайте:

• «ЗОЛОТЕ КУРЧА» ВБИРАЄТЬСЯ У СМОКІНГ
• «КОВАЛЬ КЛЕПЛЕ ТА СПІВА, ВСІХ ДО КУЗНІ ІЗЗИВА»
• З ДУШЕЮ ЧУДО СОТВОРИВ

назад »»»