ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КРИМІНАЛ
УДАВКА ДЛЯ ТАКСИСТА...
Григорій — передпенсійного віку. Статки невеликі, тож будь-якій «додатковій» копійчині радий. Склавши руки сидіти й чекати манни небесної не звик, тож прислухався до порад друзів, вирішив стати приватним перевізником. Добре, коли клієнти трапляться, тоді й у гаманцеві зашелестить.

Того дня зателефонувала донька, запросила на іменини. Григорій порадився з дружиною, що за подарунок їй піднести, але ж грошей обмаль. «Слухай, — виникла в нього ідея, — поїду я, може, якусь копійчину зароблю. Ото й буде на подарунок. До застілля ще ж майже дві години».
Але у визначений час Григорій не появився. Ганна зачекала з півгодини та й поїхала сама на іменини. Прибув він надвечір — замурзаний, обшарпаний. «Де ти був? Наче через м’ясорубку перепущений... — схопилася дружина. — Ми вже все передумали...». Виявилось, хвилювання рідних було небезпідставним.
...Григорій поїхав на стоянку, де зазвичай немає проблем з клієнтурою. Підійшла і його черга — середнього віку чолов’яга попросився відвезти в Кустолово-Суходілку. «Вирішив першу дружину провідати. Там колись відбував строк за дорожньо-транспортну пригоду, там й одружився. А тоді дороги розійшлися. Тепер потягнуло — дай, думаю, згадаю молоді літа. Тільки якби ти показав шлях коротший, бо я гаразд і не пригадую, багато ж часу минуло».
Клієнт — з виду схожий скоріше на натрудженого селянина — все щось гомонів на задньому сидінні. Коли вже й Пологи залишились позаду, Григорій притишив хід — почалася вибоїста бруківка, яку кожен водій проклинає... За бур’янами ледь виднілася Лисівка...
Раптом водій аж стрепенувся, відчувши на шиї чиїсь «обійми». То була пасажирова рука, в іншій Григорій побачив шматок товстого дроту — приставивши до таксистового горла, невдячний клієнт аж шипів зі злості: «Оце ми й пррри-їха-ли!». Та водій зумів вивернутися з обіймів, але відкрити дверцята машини не вдалося. Водійське сидіння повалилося назад, і таксист з пасажиром чубарилися вже по-справжньому. Один нападав, другий не піддавався, щодуху боронився. Сили явно більше було в нападника — молодший, м’язи «накачані». Але супротивник використовував найменші резерви — коли йому «під руки» трапилось вухо, він так вкусив, що напасник заверещав щосили.
Коли обидва вивались з машини, Григорію пощастило вирватися з дужих рук кривдника. Він встиг вскочити до свого авто, замкнути зсередини дверцята. Мав намір швидко рвонути й утекти. Але колесо не витримало чималої вибоїни. Пасажир випередив його, вихопивши з сумки пляшку, щосили вдарив нею по склу — аж друзки розлетілися. Другий удар — по голові — був таким сильним, що тільки іскри в очах замерехтіли.
Закінчилося все тим, що Григорій все ж вирвався й побіг у Пологи, кликати на допомогу. Кривдник у цей час — знесилений, заюшений сховався в бур’яни. Сільрадівські працівники зателефонували у міліцейський райвідділ, викликали оперативників.
Коли правоохоронці прибули на місце події, побачили на бруківці осиротілу машину з пошкодженими передніми колесами. Нападник саме підвівся з бур’янів, збирався накивати п’ятами. Але міліціонери за лічені хвилини вже вислуховували його сповідь. Справді, уперше його покарано за автопригоду і в Кустоловому-Суходілці знайшов собі супутницю життя. Пізніше отримав новий строк — сім років позбавлення волі за розбійний напад. Залишалось кілька місяців — звільнили умовно достроково. Дали грошей на дорогу, щоб вистачило додому, на Вінниччину. Але «не розрахував». Тому-то й вирішив завернути до Кустолово-Суходілки. Своєї «колишньої» він так і не побачив — нападника затримано, порушено кримінальну справу.
Мораль? Часто чуєш: подалі від гріха. Хто закликає перестрахуватися, певно, має слушність. Бо ж стільки разів застерігалося, щоб водії намагалися не брати випадкових пасажирів, були обачними й обережними. Якби Григорій учинив саме так, мабуть, неприємності не сталося б.

Петро ЖАБОТИНСЬКИЙ,
Полтавська область
також у паперовій версії читайте:

• КОРУПЦІЙНІ ГОЙДАЛКИ
• АКАДЕМІКА ОБІБРАЛИ НА ПІВМІЛЬЙОНА ГРИВЕНЬ!
• ОПЕРАЦІЯ «МАК»: ХТО Є ХТО

назад »»»