Головна
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Жовтень 14, 2014
Головні новини
За пенсіями до ПФ звернулося 64 тис.переселенців У зв’язку з переїздом через воєнні дії на ... (12 Жов 2014)
Добра воля Не­що­дав­но бу­ли ... (12 Жов 2014)
Як Москва сама себе висікла 7 сеп­ня уряд Ро­сії на ... (12 Жов 2014)
Турецький Кіссінджер іде вгору Ре­джеп Та­йп Е­до­ган ... (12 Жов 2014)
Союз держав-ізгоїв У Мос­кві дня­ми ... (12 Жов 2014)
Активізація дипломатичних маневрів навколо Ураїни Чергове загострення військово-політичного ... (12 Жов 2014)
План Путіна Пе­зи­дент о­сії ... (12 Жов 2014)
Штайнмаєр вважає Порошенка й Путіна відповідальними за ... Міністр закордонних справ Німеччини ... (12 Жов 2014)
УКРАЇНА – НАТО Учо­ра в Уель­сі ... (12 Жов 2014)
ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
НІМЕЧЧИНА: ІСПИТ «НА ГРОМАДЯНИНА»
У Німеччині, за прикладом Голландії й Австрії, хочуть запровадити іспити для іммігрантів.

Багаторічна дискусія про місце в суспільстві трьох мільйонів мусульман, у тому числі 2,6 мільйона турків, які живуть у країні, особливо загострилася після 11 вересня 2001 року. Тоді виявилось, що більшість терористів-ісламістів, які здійснили замах у США, не тільки перебували в Німеччині, а й навчались у німецьких університетах.
Весною нинішнього року перед виборами до земельного парламенту в Баден-Вюртемберзі ХДС запропонувала виборцям своєрідну «дорожню карту іммігранта», яка складається з питань для осіб, які хочуть стати німецькими громадянами. Це одразу викликало жорстку критику з боку «зелених», які побачили у нововведенні «винюхування поглядів», хоча члени ХДС зі столиці Баден-Вюртемберга — Штуттгарта відповіли їм, що турки мають труднощі з адаптацією до західних норм життя, а половина прохань про надання громадянства надходить саме від них.
У Гессені праві запропонували іншу модель: 100 питань, на які мусить відповісти кожен «кандидат на німця». Спочатку — питання на рівні початкової школи: скільки населення в Німеччині; які три річки і три гірські хребти є на території країни тощо. Потім — моменти історії, наприклад: що таке реформація? Декілька запитань на тему «Весни народів». У яких роках існували Веймарська республіка і Третій рейх? Що сталось 20 липня 1944 року, а що восьмого травня 1945 року? Потім перевіряють знання законодавства.
Далі настає черга пересвідчитися, чи реалізує кандидат ці норми на практиці, наприклад, у родинному колі. Просять пояснити конституційний принцип загальної рівності перед законом, запитують, що думає кандидат про заборону жінці з'являтись у публічних місцях без супроводу когось з членів родини, або хто у Федеральній Республіці може звертатись з проханням про розлучення. Пропонують розтлумачити поняття «релігійні свободи».
І, нарешті, політика: що таке загальні, прямі, вільні, рівні і таємні вибори до бундестагу; у чому полягає принцип багатопартійності і чому вибори в НДР суперечили нормам демократії? Що означають громадянські ініціативи? Як називається парламентська комісія, у яку громадяни можуть звертатись зі скаргами й пропозиціями?
І насамкінець — трохи історії німецької культури. Необхідно назвати імена чотирьох німецьких філософів, двох музикантів, трьох спортсменів і по одному твору Гете і Шіллера. А хто створив «Оду до радості»? У чому полягає «свобода слова й преси»? Де відбувались останні в Німеччині літні Олімпійські ігри, що сталось під час їхнього проведення? Що винайшов Йоханнес Гутенберг? Які кольори має німецький прапор й у якій послідовності? Як називається німецьке національне свято і якими словами починається німецький гімн?
Це лише деякі з питань, але вони відображають рівень вимог до кандидата на громадянство.

Невже Гутенберг нічого не винайшов?
На перший погляд, усе гаразд. В епоху кросвордів і тестів здається, що громадянську й національну ідентичність можна охопити сотнею запитань. Проте на деякі з них не зможуть відповісти навіть німецькі учні середніх шкіл — це визнає Спілка вчителів. Всесвітньо відомий своїми журналістськими розслідуваннями Гюнтер Вальрафф іронізує: «Посадовці охоче відберуть у половини німців німецьке громадянство».
З іншого боку, уряд має право перевірити, чи «кандидат на німця» підтримує демократію і яким є його ставлення до німецької національної, культурної та історичної ідентичності.
Нарешті той, хто хоче стати громадянином, мусить знати й розуміти німецьке минуле. Знати, що відповідальними за Голокост були німці, а не, наприклад, французи. Але що далі? Наскільки іммігрант, скажімо, з Нігерії для отримання німецького громадянства мусить ідентифікуватись з німецькою історією і культурою?
«Той, хто не поділяє західних цінностей, добре знає, як це приховати»— зауважує часопис «Берлінер цайтунг». І справді, вже через півгодини після публікації питань правильні відповіді можна було знайти в Інтернеті. Та, зрештою, як відповісти на запитання про Бундесвер, якщо дебати щодо його створення у 1955 році були суперечливими і складними? А що на запитання про Гутенберга має відповісти китаєць? Що Гутенберг нічого не винайшов першим!?
Щодо політологічних питань — то сама сутність німецької конституції суперечить праву ставити їх громадянинові, оскільки вони потребують від кандидата однозначних відповідей: «так» і «ні». Тоді як батьки-засновники Федеративної Республіки, з огляду на негативний досвід Третього Рейху, вважали, що ставлення до традицій, тверджень і політичних переконань не мусить бути одностайним.

Коли відкрили Америку?
Геріберт Прантль, коментатор газети «Зюддойче цайтунг», як доказ, що надання громадянства не може залежати лише від відповідей на певні запитання, нагадує вірш Бертольда Брехта «Демократичний суддя». У ньому йдеться про те, як в Америці італієць-іммігрант на кожне запитання, яке вирішувало, чи нададуть йому громадянство, відповідав незмінно і ствердно: «1492 рік». Суддя не прийняв іспиту, але після обстеження умов життя кандидата переконався, що італієць є працьовитим батьком родини і робить все, щоб гідно виховати дітей. Екзаменований не знав історії Америки, але мав інші позитивні риси, які й вплинули на надання йому громадянства.
Натомість обидва варіанти питань — баден-вюртемберзький і гессенський — складено таким чином, аби продемонструвати правому виборцю, що теперішня адміністрація чинить кандидатові на громадянство перешкоди.
Політика надання громадянства не повинна відштовхувати і не може бути спрямована проти мусульман, які живуть у Німеччині вже понад чверть століття, вважають ті, хто поважає демократію.
Панівна в Баварії ХСС хоче запропонувати тести для всієї Німеччини, але якщо не вдасться встановити загальнодержавні принципи їх запровадження, Баварія разом з кількома землями, де при владі праві партії, має намір зробити це в себе. Соціал-демократи відкидають гессенський проект, оскільки, на їхню думку, треба запроваджувати не тести, а інтеграційні курси. Умови отримання громадянства мають бути дуже простими, пояснюють вони: треба вісім років легально жити в Німеччині, мати дозвіл на постійне перебування, підтверджений сталий прибуток, знати німецьку мову, не мати судимостей і не підтримувати зв'язків з організаціями, які діють усупереч конституції.
Усе частіше політики в країнах ЄС говорять про те, що критерії надання громадянства іммігрантам і їхнім дітям повинні бути в Європейському Союзі єдиними. Ключем до інтеграції є знання мови, тому часом доводиться вдаватися до різних трюків. У Відні міська влада запропонувала вивчення німецької жінкам-мусульманкам. Жодна не прийшла, оскільки чоловіки не відпустили своїх дружин та дочок. Тоді було запропоноване навчання шиття. Туркині прийшли, й при шитті вчились німецької. Але такі «хитрощі» навіть на чверть не вирішують проблеми, адже й у школі не завжди вдається навчити турецьких дітей німецької.

Петро ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
  • ПРО «ПОГАНИХ» І «ХОРОШИХ» ТЕРОРИСТІВ
  • НАТО В РОЛІ ООН?

назад »»»


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».