ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
ЗБЕРІГАТИ — БАГАТСТВО МАТИ
Енергоємність виробництва одиниці валового внутрішнього продукту в Україні у 2,6 раза більша, ніж у європейських країнах. Це призводить до зменшення конкурентоздатності вітчизняних товарів на світових ринках. Відповідно до енергетичної стратегії держави до 2030 року передбачено зменшення енерговитрат вдвічі.
Нині Україна імпортує 60% енергоносіїв, до 2030 року ця залежність має зменшитися до 11%.

Над реалізацією такої масштабної програми працює Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР).
Під час гарячої телефонної лінії в «Демократичній Україні» голова Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів Євген Сухін відповів на актуальні запитання читачів газети та журналістів.
Багатьох абонентів цікавили перші кроки НАЕР у сфері енергозбереження.

Альтернативним джерелам — широку дорогу
Зважаючи на зростання цін на вуглеводневі енергоносії, Національне агентство як пріоритетну програму впроваджує переведення бюджетних установ на альтернативні види палива. Насамперед це стосується шкіл та лікарень, для яких використання природного газу є надзвичайно дорогим. До початку опалювального періоду у Львівській, Сумській та Чернігівській областях близько 500 бюджетних закладів будуть переведені на альтернативне паливо. Для виготовлення горючого синтетичного газу використовуватимуться місцеві сировинні ресурси — тирса, торф, буре вугілля тощо.
Вартість переобладнання становитиме 10 млн гривень. Загалом бюджетних установ, які потребуватимуть переведення на альтернативні види палива впродовж наступних років, у всій державі — понад 50 тисяч.
Другий за значенням напрям роботи НАЕР — це зменшення споживання природного газу. Національною енергетичною стратегією передбачено скорочення обсягів використання блакитного палива з нинішніх 76 млрд кубометрів до 49 млрд кубометрів у 2030 році.
В енергетичному балансі споживання первинних енергоносіїв України найбільшу частку має природний газ — 41%, 19% — нафта, 19% — вугілля і 17% — уран. Для порівняння: у США споживають 24% природного газу, 38% — нафти, 23 % — вугілля, 8% — урану. У країнах ЄС енергетичний баланс також дещо інший: природний газ — 22%, нафта —41%, вугілля —16%, уран — 15%.
Дієвим механізмом зменшення споживання природного газу в Україні має стати масове впровадження теплових котлів з ККД не менше 80%, а також реалізація програми виробництва синтез-газу з органічної сировини.
Євген Сухін наголошує, що з 450 млн грн бюджетних асигнувань на капітальне будівництво газогонів у поточному році принаймні 250 млн грн варто було б спрямувати на впровадження енергоощадних технологій. Керівник НАЕР вважає будівництво нових газогонів у теперішніх енергетичних реаліях «закопуванням грошей в землю». Наприклад, потребує негайної модернізації ТЕЦ-5, котра під час опалювального періоду забезпечує понад 80% Харкова тепловою енергією. Її технологічне обладнання вимагає термінового ремонту, але коштів на модернізацію немає. І таких прикладів по Україні чимало.
У Європейських країнах виробництво енергії з альтернативних джерел є одним з пріоритетів державної політики. Наприклад, в Австрії вже тепер 26% енергії отримують на основі нетрадиційних технологій та відновлювальних джерел. Німеччина поставила перед собою амбітне, але цілком реальне завдання — довести у 2020 році виробництво енергії з альтернативних джерел до 40% у загальному балансі. Але в Німеччині банки на реалізацію таких проектів видають кредити на 40 років під 0,75% річних, при цьому перші 15 років виплачувати відсотки не потрібно. В Україні таких пільгових кредитів немає.
На розгляд в Кабінет Міністрів передано дві ініціативи НАЕР: про створення національної акціонерної компанії «Синтез-газ» та про створення державного концерну з виробництва біопалива. За оцінками експертів, Україна в найкоротші терміни може забезпечити за рахунок власних ресурсів виробництво до 20% біоетанолу та біодизелю — моторного пального для двигунів внутрішнього згорання. За оцінкою Євгена Сухіна, вітчизняні спиртові заводи впродовж двох років можуть вийти на щорічну потужність виробництва 300–400 тис. тонн біоетанолу. Для цього потрібна державна програма.
Україна також приєдналася до міжнародної Енергетичної хартії, яка реалізує ідею енергоефективної політики. Понад 60 держав, які ухвалили Хартію, вважають розвиток альтернативних джерел енергії і безперешкодний рух потоків енергоресурсів у глобальному масштабі пріоритетами своєї енергетичної політики.

Енергоефективність та енергоощадливість — два кити економічного прогресу
Парадокс, але, незважаючи на високі затрати енергії на виробництво одиниці продукції, за питомими затратами енергії Україна далеко не рекордсмен. Наприклад, у США на кожного громадянина щороку використовується 15,6 тонни умовного палива (еквівалент кам'яного вугілля), у Японії — 6,5 тонни. В Україні цей показник у 1990 році становив 7,1, нині — 4,5 тонни. Торік обсяг ВВП нашої держави становив 441 млрд грн, а у 2030 році він досягне 1 трн 280 млрд грн. Зважаючи на зростання економіки, використання енергоресурсів в Україні, за словами Євгена Сухіна, неминуче зростатиме. Але енергоємність виробництва за цей час слід зменшити вдвічі. За таким сценарієм, у разі зростання обсягів ВВП втричі, споживання енергетичних ресурсів збільшиться лише в 1,5 раза. Саме це і є метою стратегії енергоефективності, яку повинне втілити в життя Національне агентство.
Важливо розуміти, що між енергозбереженням й енергоефективністю є суттєва різниця. Енергозбереження досягається завдяки впровадженню новітніх ощадливих технологій та зниженню непродуктивних утрат енергії, завдяки яким зменшується загальне споживання енергоресурсів. Чудовий приклад енергозбереження — використання в побуті для освітлення замість звичайних ламп розжарювання компактних люмінісцентних, які на 70–80% зменшують використання електроенергії.
Енергоефективність передбачає зниження енергоємності й використання палива для виробництва одиниці продукції. Вона потребує максимально ефективного використання енергетичних ресурсів на діючому обладнанні. Прикладом впровадження енергоефективних технологій є використання горючого доменного газу на металургійних підприємствах для власного виробництва дешевої електроенергії. Раніше доменні гази практично не використовувалися, хоча давно відомо, що в технологічному процесі виплавки однієї тонни сталі та чавуну утворюється близько двох тисяч кубометрів доменного газу. Цей газ просто викидався в атмосферу, а тепер кілька українських металургійних комбінатів встановлюють газогенератори й спеціальні турбіни потужністю до 16 МВт, які вироблятимуть електроенергію, собівартість якої становитиме 5–7 копійок за 1кВт/год. Електроенергія з розподільчих мереж коштує для промислових підприємств щонайменше в чотири рази дорожче. Завдяки таким проектам металургійні комбінати зможуть забезпечити себе дешевою електрикою на 30–70% від потреби.
Чудовий приклад енергоефективності в будівельній галузі подає Польща. У цій країні всі будівельні матеріали та споруди мають енергетичний сертифікат. Приміром, проста цегла у цій країні зберігає тепло в 15 разів ефективніше, ніж звична нам вітчизняна силікатна. За кордоном цегла — це не просто будівельний матеріал, а ключовий елемент утеплення споруди.
НАЕР розпочало структурну перебудову на рівні промислових підприємств. Наступним етапом має бути технологічне переоснащення. Щоб уявити масштаби проблеми, варто лише згадати, що на деяких українських ТЕС досі працює трофейне німецьке обладнання тридцятих років минулого століття.
Для технологічного переоснащення та структурної перебудови економіки потрібні мільярди доларів. Звісно, таких коштів у державному бюджеті немає. Необхідно залучати інвесторів і приватний капітал. На переконання Євгена Сухіна, для швидкого втілення програм необхідно створити єдиний державний фонд енергоефективності, який би інвестував проекти, що окупляють себе за 2–3 роки. Згодом власники повертали б кошти державі з певними незначними відсотками. Таким чином можна запустити механізм рефінансування енергоефективних проектів та розвиток альтернативних джерел енергії. Наразі в держбюджеті передбачено лише 383 млн грн для пільгового кредитування підприємств з впровадження енергоефективних проектів. Цих коштів украй мало. Але й вони не можуть бути використані до погодження з парламентським бюджетним комітетом. Через перманентну парламентську кризу, припускає Євген Сухін, кошти на впровадження енергозбережних проектів у цьому році так і не будуть використані. А от у Німеччині подібне агентство має щорічний бюджет понад три мільярди євро.

Щоб зменшити енерговитрати, потрібні нові технології й устаткування
Для структурної перебудови енергетичної складової економіки Національне агентство підготувало законопроект «Про енергоефективність», який готове запропонувати до розгляду у Верховній Раді України. Цей документ має замінити чинний Закон «Про енергозбереження», у котрому не взято до уваги реалії сьогодення та немає економічних стимулів до впровадження дієвих енергоощадливих технологій. Автори законопроекту пропонують впроваджувати сучасні методи державного регулювання проблем енергоефективності, а також стимулювати використання альтернативних джерел енергетики. Його називають законопроектом «батога і пряника». Донині фактично жодних економічних стимулів до впровадження альтернативних видів енергетики немає. Наприклад, окупність вітрових генераторів сягає 11 років, робити такі довгострокові інвестиції охочих мало. Щодо економічних важелів, то законопроектом «Про енергоефективність» передбачено запровадження суттєвих пільг для підприємств, котрі власним коштом впроваджують новітні технології та високоефективне енергетичне обладнання. Зокрема, якщо підприємство виділятиме такі кошти зі свого прибутку, воно матиме певні податкові пільги.
Законопроектом також передбачено запровадження нормування енерговитрат. Якщо енергоносії використовуються понад норму, додатково стягуватиметься енергетичний збір або податок, кошти від якого спрямовуватимуться на ененергозбереження. Контроль за дотриманням енергетичних витрат забезпечуватиме державна інспекція з енергозбереження. До кінця року інспекція видасть найбільшим промисловим підприємствам енергетичні паспорти, у яких буде визначено нормативи споживання електроенергії та палива. У разі перевищення нормативних показників споживання ресурсів, енергетичний збір стягуватиметься з понаднормової частини використаних енергоресурсів у розмірі від 20 до 200% їхньої вартості.
Проте в енергетичного нормування є чимало супротивників. Це не дивно. Адже в енергетиці існує потужне лобі, зацікавлене в збільшенні обсягів реалізації нафтопродуктів, газу та електроенергії. Від цього залежать прибутки трейдерів. Керівник НАЕР наголошує, що його відомство впроваджуватиме нормування, а перевитрати енергії стануть економічно невигідними. Це й буде найкращим стимулом до раціонального споживання енергоресурсів.

Записав Роман ПІДВИСОЦЬКИЙ
також у паперовій версії читайте:

назад »»»