ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
НА ПРИЦІЛІ
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі щороку реєструють чотири мільйони осіб, хворих на рак. Лише в Європі він забирає життя у мільйона чоловік. В Україні, за інформацією Міністерства охорони здоров’я, виявлено злоякісні новоутворення у понад 150 тисяч осіб. За прогнозами фахівців-онкологів, до 2020 року кількість громадян, яким буде поставлено цей страшний діагноз, може досягти 200 тисяч.

Онкологічні захворювання є причиною смерті 90 тисяч наших співвітчизників щороку, 35 відсотків із них — громадяни працездатного віку. Наприкінці 2005 року на обліку в онкологічних закладах МОЗ України перебувало 864 273 хворих.
Страждають від цієї страшної недуги і діти: торік зареєстровано 1053 випадки захворювання серед малечі й підлітків. Найбільше онкохворих у Херсонській, Чернігівській, Івано-Франківській, Кіровоградській, Одеській, Запорізькій, Миколаївській областях і Криму. Українським чоловікам найбільше дошкуляють злоякісні новоутворення легень, шкіри, шлунка та передміхурової залози, а жінкам — молочної залози, шкіри тощо.

Держава осторонь не стоїть
Зважаючи на масштаби онкозахворюваності в Україні, у перші роки незалежності було створено спеціалізовану онкологічну службу. До її складу входять 46 онкодиспансерів, протипухлинних центрів і лікарень загалом на 12 тисяч ліжок, у яких працюють близько трьох тисяч онкологів та радіологів. Для лікування та диспансерного нагляду за хворими маємо 728 онкологічних відділень та 2004 оглядових кабінети. У профільних медзакладах створюються вузькоспеціалізовані відділення. Це підвищує певною мірою кількість і якість медичного обслуговування пацієнтів. Приміром, охоплення їх спеціальним лікуванням минулого року порівняно з позаминулим збільшилось на 2,5 відсотка. Щоправда, не обходиться і без проблем. Зокрема, заклади охорони здоров’я укомплектовані лікарями-онкологами на 81 відсоток, із яких лише 50 відсотків атестовано, і тільки 141 лікар-онколог має вищу категорію. Це, звісно, не може не позначатись на онкологічній ситуації в державі. Якщо, скажімо, у країнах Європейського Союзу показник дорічної летальності становив 26 відсотків, то у нас — 32,6.
В Україні помирає 38–40 відсотків онкохворих, а в країнах Західної Європи — 30. Чому така різниця? Передусім тому, що у наших співвітчизників рак діагностується надто пізно — на ІІІ–ІV стадіях. «Головною проблемою для онкологічної служби є виявлення злоякісних новоутворень в амбулаторно-поліклінічних закладах на ранніх стадіях,— вважає головний онколог Міністерства охорони здоров’я Ігор Щепотін.— Це пов’язано, зокрема, і з відсутністю чіткої взаємодії між лікарями загальної практики і онкологами. Особливої уваги потребують жителі сіл, у яких онкопатології виявляються надто пізно. Втім, це стосується не лише їх: середній показник виявлення хвороби на ранніх стадіях, тобто тоді, коли з нею можна успішно боротися, становить лише 21 відсоток».
Людство навчилося успішно долати багато недуг, у тому числі й такі, які колись «косили» мільйони землян. Але не усі хвороби підкоряються медицині. Попри те, що над проблемою подолання раку працюють тисячі науково-дослідних інститутів розвинутих країн світу, витрачаються шалені кошти, онкозахворюваність не лише не йде на спад, а й зростає. Причому, хоч це й парадоксально,— вона чатує на громадян у найбільш розвинутих державах світу. Україна, як ми знаємо,— не виняток.
Та хоч би як там було, а боротьба за життя хворих триває. Ефективність медичної допомоги хворому на рак залежить не лише від рівня кваліфікації лікаря, а й від використання сучасних технологій, медичних препаратів. Зважаючи на актуальність проблеми, про яку йдеться, в МОЗ України створено експертну групу із централізованої закупівлі медикаментів, призначених для лікування онкохворих. Ураховуються рекомендації й замовлення обласних, міських онкодиспансерів, а також результати багаторічних моніторингів поширення деяких форм злоякісних новоутворень, застосування спеціальних методів лікування хворих, фармакологічні особливості окремих препаратів. А ще — досвід провідних фахівців-онкологів.
Відбулися зміни і в тендерних закупівлях, що були проведені Міністерством охорони здоров’я.
— Ми істотно знизили ціни на ліки,— каже Валентин Снісар — заступник міністра охорони здоров’я, голова тендерного комітету МОЗ України.— Якщо говорити про вартість препаратів, призначених для лікування онкологічних і онкогематологічних хворих, то в поточному році придбання їх обійшлося на 40 відсотків дешевше, ніж у минулому.
Отже, зменшення вартості збільшило кількість закуплених медикаментів і дало змогу пролікувати більше людей.
— За своїми лікувальними властивостями і якістю багато наших медпрепаратів не поступаються імпортним,— вважає пан Снісар.— Та ще й значно дешевші.
Згідно із Законом «Про Державний бюджет України на 2006 рік» цьогоріч на реалізацію Державної програми «Онкологія» асигнується близько 140 млн грн, із яких 137 млн призначені для придбання лікарських засобів і медичного устаткування для оснащення закладів онкологічної служби. Торік для них було закуплено сучасної діагностичної апаратури, лабораторного обладнання на 84 млн грн. Що ж, будемо сподіватимемось, що вони сприятимуть виявленню онкозахворювань на ранній стадії, коли з ними значно легше боротися.

Досвід французів нам допоможе?
Онкологічна ситуація, зважаючи на наведену вище статистику, є не те що складною, а й загрозливою для нації. Фахівці-онкологи кажуть, що за показниками смертності рак через п’ять-сім років випередить серцево-судинні захворювання. Тому Президент України Віктор Ющенко видав указ, який передбачає заходи, спрямовані на поліпшення стану справ. Один із них — створення Національного інституту, де будуть сконцентровані кадрові, фінансові, наукові та методичні ресурси, впроваджуватимуться відповідні стандарти лікування, а фахівці здійснюватимуть методологічне керівництво, контролюватимуть використання бюджетних коштів.
— Ми працюємо над створенням цієї структури, умовно назвавши її інститутом раку,— каже пан Щепотін.— Інститут матиме іншу назву, бо ця дещо відлякує людей. Подібний інститут створено у Франції п’ять років тому з ініціативи президента Жака Ширака, що знайшло підтримку в населення цієї країни. Принаймні більшість французів вважають це рішення одним із найголовніших за останні п’ять років.
Ми маємо формуляри лікування певних патологій. Проте де вони? У Києві. А в регіонах їх немає. Натомість у кожній області своє бачення цієї проблеми, своя програма, своє фінансування. Тому Україні потрібна вертикаль — науково-методологічна, управлінська тощо. І вчені, спеціалісти-онкологи, менеджери, що працюватимуть в інституті, сконцентрують свої зусилля, можливості для вирішення онкологічних проблем. До речі, укладено угоду про співробітництво МОЗ і Міжнародного інституту раку в Парижі щодо створення такої інституції й у нас. Їй підпорядковуватимуться, за словами Ігоря Щепотіна, міжрегіональні онкологічні науково-практичні центри, науково-дослідні інститути, Республіканська дитяча онкологічна лікарня.
— Головними завданнями інституту буде визначення стратегії розвитку онкологічної служби на майбутнє, планування заходів щодо профілактики й зниження захворюваності, інвалідності та смертності населення, координація роботи лікувально-профілактичних установ і закладів онкослужби, незалежно від їхнього відомчого підпорядкування,— продовжує професор Ігор Щепотін.— Сподіваюсь, що його працівники оптимізують використання коштів, а це позначиться на матеріально-технічному забезпеченні онкологічної служби. Вдосконалюватимуться також стандарти лікування на основі аналізу наукових розробок — як вітчизняних, так і закордонних фахівців. У новоствореному інституті розроблятимуть нормативно-правові акти, які підвищать відповідальність медпрацівників і пацієнтів за своєчасне проведення профоглядів щодо виявлення раку на ранніх стадіях.
Одне слово, створення інституту — ще один важливий крок на шляху зменшення захворюваності й смертності від цієї недуги.

Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:

• БАТЬКО АКУШЕРСТВА
• ГРАНАТОВИЙ СІК БОРЕТЬСЯ З ОНКОЗАХВОРЮВАНЯМИ
• ЇСТІВНА ВАКЦИНА ПРОТИ ВІЛ

назад »»»