ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БЕЗПЕКА
«ОМЕГА» «АЛЬФУ» НЕ ДУБЛЮЄ
Світова загроза номер один — тероризм — не залишила цивілізації альтернативи.
Україна, попри те, що держава молода і ще не зміцніла економічно, відреагувала на потенційну небезпеку, з точки зору фахівців, адекватно. І організаційно, і структурно, і, звісно, матеріально. Останній чинник теж належить до фундаментальних у протидії терористичній агресії: людство на сумному досвіді переконалось, що антитерор для держави коштує чимало, але терор проти суспільства обходиться незрівнянно дорожче, бо платити доводиться життям.

Загін спеціального призначення ВВ МВС «Омега» є одним із останніх відомих загалові ходів у відповідь на можливу загрозу. Нещодавно цей «антитерористичний чинник» відзначив третю річницю свого існування.
Командир «Омеги» підполковник Олександр Новак, який, власне, формував від початку цей спецпідрозділ із завданнями протидії терористичним актам і силової підтримки міліцейських оперативних працівників, розповів, що певною мірою прообразом загону були ІМП (інструкторсько-методичний підрозділ), а згодом — УБП (учбово-бойовий), де внутрішні війська акумулювали висококваліфікованих фахівців, що могли навчати особовий склад, а також самі вирішувати бойові завдання. З них і виросла «Омега», котра прийняла до своїх лав найбільш підготовлених представників інших підрозділів ВВ МВС України.
У чому її відмінність від, приміром, «Альфи», «Сокола» чи інших спецназівських підрозділів? За словами командира загону, «Омега» нікого не дублює, вона є не чиїмось клоном, а зразком широкої спеціалізації, оскільки може працювати як міліцейський підрозділ силового затримання і знешкодження озброєних бандугруповань, спроможна надавати підтримку Головному управлінню охорони в гарантуванні безпеки його підопічних, виконувати завдання антитерористичного характеру щодо дій в екстремальних умовах терактів. І нарешті, її бійці становлять суто армійську еліту, на яку покладається, за потреби, розвідка, пошук, розвідувально-диверсійні заходи.
Спектр завдань відповідно формує структуру загону. Всі бойові групи єднає те, що вони є штурмовими, але, крім цього, кожна з них спеціалізується. Парашутно-десантна група висаджується на об’єкти штурму та блокує їх. Висотно-штурмова (у народі цих бійців називають міськими альпіністами) з використанням спеціального спорядження проникає на об’єкт і безпосередньо вирішує конфлікт зі злочинцями. Існують також суто снайперська група та бойова водолазна група, спроможна виконувати завдання на об’єктах портових, гідротехнічних споруд і об’єктах водного транспорту, а також розвідники, орієнтовані на проведення диверсій. Структуру «Омеги» доповнюють групи управління, координації та аналізу дій, організації охорони VIP-персон. Згідно з цілями складають і програми бойової підготовки співробітників.
Між іншим, «Омега» — єдиний спецпідрозділ (принаймні в системі Міністерства внутрішніх справ), укомплектований лише офіцерами. Такі високі кадрові стандарти продиктовані як масштабом завдань і ризиком, так і вимогами до кваліфікації бійців. Як свідчить західний досвід, скажімо, на підготовку бійця для аналогічного підрозділу витрачають в середньому п’ять років, при тому, що людей набирають з потрібною початковою підготовкою. Такий навчальний процес коштує дорого. В Україні училища спецназу як такого немає, проте командування «Омеги» впродовж року «виводить» бійця на рівень самостійного мислення і прийняття рішень, а за два роки спецназівець має взяти на себе функції керівника групи. Це свідчить про фахову якість трьох складових: програм підготовки, навчально-бойового процесу і, як кажуть спортсмени,— якості людського «матеріалу».
А оcь порівнювати всі ці якості, як мовиться, на міждержавному рівні Олександр Новак відмовився: некоректно по відношенню до колег. До того ж, як, наприклад, порівняти теорію з практикою? Російські спецпідрозділи ВВ «Витязь» та «Русь», з якими військовослужбовці «Омеги» постійно контактують професійно і в особистісному плані, постійно перебувають під робочим навантаженням, тобто воюють. Це вносить свої корективи: у спорядження бійців, тактику ведення дій, в озброєння тощо.
Командир «Омеги» переконаний, що його загін має відпрацьовані, ефективні програми підготовки, котрі нічим не поступаються іноземним методикам. Бракує, можливо, досвіду, який для кожного спецназу — категорія неоціненна, тому, на його думку, варто організовано «пропускати» бійців у складі штурмових груп хоча б через наші миротворчі місії за кордоном.
Звісно, було б дивним, якби навіть елітний спецназ не мав жодних проблем із матеріально-технічним забезпеченням й соціальним захистом. Детальної розповіді про них із уст командування, на жаль, почути не вдалось. Довелось задовольнитися інформацією, що на зустрічі особового складу з командувачем ВВ МВС України генерал-полковником Олександром Кіхтенком керівник внутрішніх військ дав позитивну відповідь на низку проблемних питань, що турбують «Омегу». Це обнадіює. Люди, котрі виконують такі складні завдання, повинні мати максимум можливого для належної підготовки, а після служби не думати, де знайти квартиру, як прогодувати сім’ю чи дати освіту дітям. В усьому цивілізованому світі все це бере на себе держава. До речі, на базі «Омеги» закінчується облаштування нового гуртожитку для особового складу — пристойного помешкання для неодружених, яких у загоні відсотків вісімдесят.
Найбільшим досягненням трьох років, що відійшли у минуле, командир назвав доконаний факт створення колективу, готового видавати очікуваний результат, що доведено спільними навчаннями у сфері протидії тероризму, конкретною міліцейською роботою. Офіцерський колектив — середовище непросте, під одну гребінку усіх, як строковиків, не поставиш, адже кожен боєць — особистість. Тому високо цінує Олександр Новак мікроклімат, створений в «Омезі».
«Який найскладніший момент нетривалої біографії загону?» — запитає читач. Ми теж запитали. І згадали кінець 2004-го... Марно тоді деякі відомі політики тремтячими голосами робили рекламу російському «Витязеві». Не було його біля адміністрації президента! Стояли там хлопці з української «Омеги», і в тому, що з іскри не розгорілося полум’я, в якому могли загинути люди,— їхня заслуга теж. Хоч як би там тяжко психологічно й фізично бійцям не було, впоралися. Після тих подій деякі гарячі голови мали на меті розформувати загін, але, на щастя, здоровий глузд таки переміг.

Олег ОБЕРТИНСЬКИЙ,
Костянтин ЛЕВА
також у паперовій версії читайте:

• ПІРНУЛИ... НА ТОЙ СВІТ
• ХТО БЕРЕЖЕ БЕРЕЖЕНОГО?

назад »»»