ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
ПАРЛАМЕНТ «РОЗПУСКАТИСЯ» НЕ ХОЧЕ
Політична майстерність часто-густо визначається вмінням перестраховуватися. Здається, чимало вітчизняних вершителів наших доль своїм гаслом обрали цитату персонажа Валентина Гафта із фільму Ельдара Рязанова «Гараж»: «Милая моя, вовремя предать, это — не предать, это — предвидеть»...

Отже, за кілька годин до того, як сплив термін, відведений видозміненою українською Конституцією для формування уряду, народні депутати таки перестрахувалися і ухвалили таке собі «антирозпускне» рішення. Показово, що першу скрипку в цьому процесі відігравали комуністи. Вочевидь, усвідомлення того, що за дострокових парламентських виборів вони цілком можуть залишитися поза стінами Верховної Ради, добряче муляє представників КПУ.
Відтак спершу заступник Голови ВР Адам Мартинюк узяв на себе функцію «тлумача» Основного закону, заявивши, що у разі відсутності Конституційного Суду тлумачити Конституцію може Верховна Рада. Власне, законодавство деяких країн справді містить подібну норму. Юристи називають її автентичним тлумаченням, тобто коли вкладений у ті чи інші закони зміст пояснюють самі автори документів. Але здебільшого це усе-таки стосується не Основного закону, а більш «рядових» законодавчих актів.
Українська ж Конституція такої норми не містить. А одне з перехідних положень, на яке посилався віце-спікер, писали ще влітку 1996 року. Його чинність завершилась восени того ж року, коли Верховна Рада другого скликання нарешті ухвалила закон про Конституційний Суд і троє суб’єктів його формування (Президент, парламент і з’їзд суддів) дали можливість працювати конституційним служителям Феміди. Згадувати про пункт від 96-го нині, це приблизно те саме, що поставити під сумнів, скажімо, результати усіх минулих виборчих кампаній. Щоправда, дехто із неокоаліціянтів намагається зробити і це. Поки обмежуючись лише волевиявленням-2004, коли перемогу відсвяткував Віктор Ющенко.
Утім, менше з тим. Парламентський «запобіжник» стосується права Президента вдатися до розпуску Верховної Ради. Адже 60 днів минуло, а уряду — катма. Звісно, Віктор Ющенко не раз наголошував, що вдасться до розпуску ВР лише у «крайньому разі». При цьому, жодного разу не розшифрувавши, що саме він вкладає у це поняття. Скажімо, чи можна вважати «крайнім» уперте небажання «регіоналів» замінити свого висуванця на менш одіозну фігуру, котра, користуючись улюбленою віднедавна термінологією самого пана Януковича, «об’єднує, а не роз’єднує»?
Хоч би там як, але з подання лідера КПУ Петра Симоненка позавчора ввечері депутати проголосували за постанову про те, що у разі, якщо глава держави розпочне консультації з приводу можливого розпуску ВР, парламент мусить терміново зібратися на засідання. І, зрозуміло, відреагувати.
Про те, якою може бути ця реакція, здогадатися неважко. Та й самі представники коаліції прямим текстом натякають на непідкорення такому гіпотетичному рішенню. Навіть донедавнього поміркований політик лідер Соцпартії Олександр Мороз у позавчорашньому зверненні до народу (у іпостасі Голови Верховної Ради) заявив: якщо навіть припустити, що Президент вдасться до розпуску, то невже парламент не відреагує адекватно? Щоправда, можливу реакцію пан Мороз воліє бачити винятково конституційною. До конституційності закликає він і главу держави. Новообраний спікер пропонує й рецепт — подати до Верховної Ради кандидатуру прем’єра, запропоновану коаліцією.
Тут виникає низка запитань до керманича парламенту. Наприклад, таке: якщо він категорично не хотів голосувати за Петра Порошенка як спікера ВР, побоюючись розпаду «помаранчевої» коаліції, чому ж «принциповість» зрадила соціалістам під час висування у прем’єри того, проти кого вони активно боролися півтора року тому? Зрештою, без їхніх голосів неокоаліціянтам не вистачило б сил запропонувати саме Віктора Януковича. Чому ж Мороз напередодні зборів так званої «антикризової» коаліції не вдався до того самого прийому, що він його застосовував у випадку з Порошенком? Мовляв, не хочуть мої хлопці Януковича — і баста. Пропонуйте когось іншого.
Хай там як, а в Олександра Мороза є багатющий досвід, як поводитися в умовах конфліктності між Президентом і парламентом. Саме він очолював Верховну Раду з 1994-го до 1998-го, коли протистояння по цій лінії було найгострішим.
Можливо, розгадка криється й в іншому. На цю думку наштовхнув полум’яний виступ одного з лідерів ПР Євгена Кушнарьова у процесі обговорення постанови про реакцію на потенційний розпуск. Він говорив про те, що після ймовірних консультацій між Президентом і парламентом з приводу можливого розпуску має з’явитися якийсь компроміс. Чи не може мати цей компроміс конкретне прізвище? Скажімо, Микола Азаров чи хтось ще... Якщо до цього дійде, то нинішня ситуація з висуванням Януковича — це демонстрація сили перед главою держави, котрий, як здається деяким спостерігачам, з кожним днем втрачає вплив на ситуацію.
Найгірше те, що який би вихід не обрав Віктор Ющенко, він не буде для суспільства позитивним цілком...

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• «ТІНЬ» РОСІЇ-93 НАД УКРАЇНОЮ?
• СЛІДСТВО ВЕСТИМУТЬ ЗНАВЦІ
• ПОРА ОБ’ЄДНУВАТИСЯ

назад »»»