ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
«БОЛИТЬ МЕНЕ ГОЛІВОНЬКА...»
Мабуть, немає людини, у якої хоча б раз у житті не боліла голова. Якщо ж біль супроводжує постійно, без допомоги спеціаліста не обійтись. Мало кому відомо, що є спеціальний лікар — невроотолог, який займається проблемами головного болю — його діагностуванням, визначенням першопричини та лікуванням.

— Невроотологія — наука про нервові захворювання голови, що нерозривно пов’язані з роботою слухового й вестибулярного апаратів,— розповідає доктор медицини Костянтин Трінус, науковий керівник Київського центру невроотології. — Коли ця галузь у світі продовжує розвиватися, надаючи тисячам недужих таку потрібну для них медичну допомогу, у постсоціалістичних країнах цієї спеціальності немає навіть у переліку. Але ж потреба у спеціалістах-невроотологах продиктована самим життям, бо до кого звернутися хворому з одночасним болем голови, шумом у вухах і потемнінням у очах — до невропатолога, отоларинголога чи окуліста? Погляди цих спеціалістів на скарги хворого будуть різними, а нерідко й суперечливими. Невроотолог відразу «знімає» подібну проблему.
У необхідності такої медичної галузі переконує статистика — незаперечна мова цифр і фактів. За даними німецького професора Кляуссена, третина усіх хворих світу, які звертаються до поліклінік по медичну допомогу, мають невроотологічні проблеми. В Україні цими розладами страждає значна частина хворих, а після аварії на Чорнобильській АЕС цей відсоток зріс і продовжує збільшуватися.

***
Костянтинові Трінусу шлях у невроотологію коштував неабиякого ентузіазму і копіткої праці. Багато важить те, що він народився у Києві в сім’ї вчених-лікарів: його батько — професор фармакології, мати була професором-інфекціоністом. Проте без особистих якостей (сили волі, почуття відповідальності, наснаги до постійного пошуку) його робота в експериментальному напрямі медицини була б марною.
Після закінчення Київського медінституту, подальшого навчання в аспірантурі та захисту кандидатської дисертації у рідному місті Костянтин Федорович почав трудитись у такій важливій медичній галузі як космічна медицина. Праця вимагала від молодого вченого неабиякої уваги, адже йшлося про підготовку людського організму до його нормального функціонування у значно складніших умовах, аніж земні. Ця робота увінчалась численними науковими здобутками. Так, за створення методів об’єктивної вестибулометрії (числового вимірювання вестибулярної функції людського організму) К. Трінуса було нагороджено медаллю імені К. Ціолковського Федерації Космонавтики СРСР.
Однак заслуга вченого найперше полягала у тому, що він зумів поставити свій доробок у космічній медицині на службу здоров’я громадян України. Після аварії на ЧАЕС К. Трінус узявся за вивчення нової проблеми — запаморочення якнайранішої ознаки «чорнобильської» хвороби.
Але на цьому вчений-медик не спиняється. Для здобуття подальшої освіти в галузі невроотології він їде за кордон. Після закінчення докторантури в Університеті Вюрцбурга, що у Німеччині, К. Трінус отримує кваліфікацію доктора медицини. На цей час він є членом Міжнародної організації дослідників мозку (Париж), Товариства неврологів (США), Академії Наук Нью-Йорка, Невроотологічного та Еквілібріометричного товариств (Німеччина). Деякий час він виступає з лекціями та впроваджує власні невроотологічні методики в Канаді, США, Франції, Німеччині, Польщі, Болгарії, Чехії.
Не закінчилась і експериментальна діяльність вченого. Він розробив лабораторний прилад, який дає змогу діагностувати функцію нюхальної системи мозку, а також побутові прилади, які за допомогою запаху допомагають «розбудити» людину, активізувати її інтелектуальну діяльність або, навпаки, допомагають заспокоїтись чи навіть заснути.

У невроотології — велике майбутнє
— Біль голови, запаморочення, розлади координації рухів, порушення пам’яті, настрою — далеко не завжди є самостійними, не пов’язаними між собою симптомами,— продовжує Костянтин Федорович.— Невроотологія бере до уваги ці нюанси. Лікар-невроотолог знає, що запаморочення може супроводжувати не лише серцеву недостатність, а й порушення в роботі ендокринної системи. Наші методи дають можливість зрозуміти, чому за важких форм діабету хворі швидко втрачають слух і зір. Втручання невроотолога у цій ситуації уможливлює затримання розвитку подібних розладів на 10–15 років.
Сучасна невроотологія знайшла у світовій медицині свою «нішу» і має неабиякі успіхи у лікуванні хворих. Так, за лікування інсульту, травм голови, моніторної й вібраційної хвороб, патологічних станів після стресу позитивний ефект відзначається у 80% хворих.
Велику увагу приділяє невроотологія лікуванню болю голови. Відомо, що патологічним, тобто постійним, болем голови на земній кулі страждає понад 20% осіб, а в Україні, за рахунок постчорнобильського синдрому, ця статистика значно збільшилась. Нерідко трапляється, що хворим із незадовільним станом голови, різними проблемами нервової системи ставлять один і той самий діагноз — «вегетативно-судинна дистонія» (ВСД). Чому так трапляється? Насправді за цим діагнозом, як зауважив доктор К. Трінус, приховано мінімум інформації про захворювання, на яке потерпає людина, а відповідно і про способи його ефективного лікування. Сучасна техніка, що використовується у невроотології, дає змогу «розподілити» діагноз ВСД на півсотні класичних діагнозів (!), кожен із яких має специфічну систему лікування.

Чому розболілась голова?
На запитання, що може стати причиною болю голови, невроотолог відповів:
— Є біль, зумовлений спазмами судин, тобто високим кров’яним тиском. Серед них — біль, пов’язана зі зловживанням сіллю; біль, що виникає в результаті порушення обміну холестеролу (у російськомовній літературі його називають холестерином); біль, причиною якого є розлади цукрового обміну тощо. Другу групу становить біль голови нервового характеру: вестибулярна мігрень, біль невротичного плану, посттравматичні стани.
А також, вважає вчений, через надмірне споживання солі. Виявляється, це призводить до порушення виведення рідини через ниркові канальці, що, врешті-решт, зумовлює підвищення кров’яного тиску та болю голови. Зловживання сіллю може бути спричинене певними родинними традиціями, а то й зниженням чутливості язика до солоного смаку. У такому разі людина споживає надмірну кількість солі, навіть не усвідомлюючи того.
Голова болить здебільшого через порушення обміну холестеролу. Ця проблема завдає чимало неприємностей здоров’ю. Що таке холестерол? Це — стресовий гормон, який, на відміну від адреналіну, виділяється не миттєво, а поступово і може зберігатися в крові тривалий час. Зниження рівня холестеролу в крові — погана ознака, оскільки це вказує на зниження імунітету. Однак підвищення рівня гормону теж є небезпечним, бо він відкладається на стінках судин, робить їх твердими й непроникними для поживних речовин. Високий вміст холестеролу у крові переноситься хворими надто погано: з’являється страх, можлива непритомність, а головний біль (часто пекучого, гострого, різкого характеру) стає нестерпним.
Причиною дискомфорту можуть бути порушення цукрового обміну. Ці розлади рідше характеризуються вираженим болем голови, однак за несвоєчасного звернення до спеціаліста можуть призвести до серйозних наслідків. У результаті підвищення концентрації цукру в крові настає отруєння периферійних нервів (поліневропатія), а це погрожує втратою зору, слуху, нюху. Іноді це відбувається за лічені тижні, а часом і дні.
Серед нервових причин болю голови — посттравматичні стани. Причому небезпечними є саме легкі ураження голови. Безпосередньо у момент пошкодження голови та наступні кілька днів такі травми найчастіше супроводжуються легким затьмаренням чи нетривалою непритомністю, нестійким головним болем. Потім ця симптоматика зникає. Проте через кілька тижнів, іноді місяців, а то й два-п’ять років може розвинутись так званий посттравматичний синдром. Його симптомами є інтенсивний біль, запаморочення, що нерідко супроводжуються нудотою та блюванням, стрибками тиску, пітливістю, мерзлякуватістю рук, мерехтінням перед очима, шумом у вухах.
Майже завжди супутниками неврозів є біль голови, різний за характером і локалізацією. При цьому порушується тонус нервових центрів. У результаті посилюється серцебиття, виникає біль у ділянці шлунка, паморочиться голова. Найчастіше напади болю пов’язані зі змінами погоди, стресами, надмірними навантаженнями і зазвичай наростають у другій половині дня.
Значний відсоток болю голови провокують розлади вестибулярного апарату, які у деяких випадках супроводжуються запамороченням.

Діагностика — лікування
Аби надати ефективну допомогу хворому, лікареві замало обмежитися лише вислуховуванням скарг на біль голови. Потрібно встановити його причину, бо тільки так недуг буде подолано. Існує ціла низка спеціальних діагностичних методик.
Спостереження за спонтанним специфічним биттям очей — нистагмом — набуває особливого значення за діагностування болю голови посттравматичного характеру. Неврози найкраще визначаються завдяки методу полімодальних викликаних потенціалів. А от вестибулярна мігрень найточніше диференціюється за допомогою тестів на координацію рухів. Діагностувати таке відхилення як зниження сольової чутливості, можна методикою густометрії (від лат. gustus — «смак»). Вона також дає можливість виявити схильність до порушень цукрового обміну, уточнити такий діагноз допомагає визначення вмісту цукру в крові.
— Для лікування цього типу недуг,— говорить Костянтин Федорович,— у світі існує чимало засобів вузького терапевтичного спрямування. До речі, у країнах колишнього СРСР (у тому числі й в Україні) базовий список ліків, що вживаються при болю голови, доходить до 20, тоді як на Заході він налічує понад 300 назв!
Якщо немає можливості з’ясувати глибинну причину головного болю, як правило, поверхово діагностується вегетативно-судинна дистонія. В такому разі недужому виписують спазмальгетики й судинні препарати. На жаль, таке лікування дає лише тимчасовий ефект, а хвороба швидко прогресує і часто призводить до інвалідності.
Яна СНІЖНА
також у паперовій версії читайте:

• СПІЛЬНИМИ ЗУСИЛЛЯМИ ЗДОРОВІШІ БУДЕМО

назад »»»