ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
СВІТОВЕ УКРАЇНСТВО — ЛАСКАВО ПРОСИМО!
Проведення IV Всесвітнього форуму українців, що мав відбутися торік, під приводом складнощів перехідного періоду було перенесене на серпень 2006 року. Три попередні форуми майже без проблем відбулися в Києві напередодні Дня Незалежності. Попередня влада готувалася до них заздалегідь, хоча зустрічі ці були радше показово-помпезними. Здавалося б, тепер, після Помаранчевої революції, коли Україна стала добре знана у світі, форум мав би стати непересічним явищем.

Але проблеми виникли ще на етапі підготовки. Зрозуміло, що захід, на який має приїхати майже 1900 осіб, з них 500 делегатів, 450 учасників фестивалю «Український спів у світі», журналісти, гості, має готуватися заздалегідь. Українська всесвітня координаційна рада (УВКР) з лютого 2005 року постійно зверталася до уряду з проханням звернути увагу на цю вже звичну й очікувану для діаспори подію, але влада довгі місяці мовчала, а потім... змінилася.
Урешті-решт, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України, для підготовки IV Форуму створено оргкомітет під головуванням віце-прем’єр-міністра В’ячеслава Кириленка, до складу якого входять 52 особи, в тому числі 18 представників закордонного українства. Крім того, працює міжвідомча робоча група, яку очолює міністр культури й туризму Ігор Ліховий. Визначено дату проведення заходу — 18–20 серпня 2006 року.
На підготовчому етапі МЗС України має забезпечити надання делегатам та гостям безоплатних віз. УВКР разом з МЗС опрацьовує питання підготовки списків делегатів і гостей та відзначення найактивніших діячів громадських організацій закордонних українців державними та відомчими нагородами.
Як згадує голова УВКР Михайло Горинь, перший форум 1992 року був сплеском ейфорії і великих надій. Люди, які півстоліття тому опинилися поза межами України, приїхали на рідну землю. Вони відчули, що нарешті ми разом і будемо робити спільну справу розбудови української держави. Той настрій дуже вплинув на взаємини України й діаспори, яка не лише морально, а й матеріально допомагала молодій державі (ця заслуга діаспори, можливо, суспільством ще не до кінця усвідомлена).
Метою ІV Всесвітнього форуму українців є аналіз стану діаспори, проблем взаємин України із закордонним українством, об’єднання його навколо ідеї національного відродження і гідного утвердження української нації в сучасному світі. Делегати планують обговорити стратегічні завдання української нації у XXI ст., як-от: утвердження культурної, мовної, релігійно-конфесійної, інформаційної єдності українців усього світу, організація міжнародно-правового захисту їхніх інтересів, визначення механізмів координації роботи громадських об’єднань, центральних органів виконавчої влади та організацій закордонних українців. Планується, що МЗС України подасть Концепцію національної політики закордонного українства, державну Програму співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року та бюджетну програму заходів для встановлення зв’язків з українцями, які живуть за межами України тощо.
У рамках IV Форуму працюватимуть близько 20 секцій (громадянського суспільства, жіноча, економічна та інші), «круглі столи», демонструватимуться різноманітні виставки.
Подібні Форуми проходять раз на чотири роки. Результатом першої такої акції (1992 р., Київ), що відбулася з ініціативи закордонних українців, є ухвала про створення в Україні громадського координаційного органу, спрямованого на консолідацію й утвердження світового українства в новітньому світовому просторі. Таким органом стала міжнародна громадська організація Українська всесвітня координаційна рада (УВКР), яка об’єднує сотні українських громадських вітчизняних та закордонних організацій. Тому є всі підстави вважати, що УВКР — одне із найбільших недержавних формоутворень, своєрідний громадянський парламент світового українства. Від часу заснування раду очолював відомий політик та поет Іван Драч. На ІІІ Всесвітньому форумі українців, який відбувся у серпні 2001 року, головою УВКР був обраний відомий громадський та політичний діяч, правозахисник Михайло Горинь.
Нині в Україні ніхто достеменно не знає точної загальної кількості закордонних українців. Як стверджує дослідник діаспори Станіслав Лазебник, за підсумками офіційних обчислень кількості населення та підрахунками й оцінками українських громадських організацій та церковних об’єднань, у країнах поселення українських громад нині живе близько 20 мільйонів іноземних громадян українського роду (крім, звичайно, наших заробітчан-мігрантів, переважно нелегалів, число яких становить від трьох до семи мільйонів осіб). Українці живуть майже в ста країнах.
Досі залишаються невизначеними принципи й пріоритети української держави у сфері зв’язків із закордонним українством. Розглядаючи діаспорну проблему з позицій національної стратегії, слід усвідомити, що розвиток громадянського суспільства в Україні не має альтернативи. А для самої діаспори такий стан речей є єдино можливим і природним: адже тільки добровільні і самоврядні організації можуть підтримувати національну ідентичність на чужині, що вони успішно роблять уже протягом століття. Тому об’єднавчим центром для українців зарубіжжя та історичної батьківщини може бути тільки громадська структура, та аж ніяк не державне відомство чи міністерство, що мають свої, визначені законами і державними програмами, функції і повноваження.
Нині діаспорою опікуються два міністерства: закордонних справ і культури та туризму. Розподіл повноважень між цими двома відомствами відбувся за суто територіальним принципом. Перші опікуються проведенням заходів за межами держави, другі — на території України. Це просто й зрозуміло з погляду розподілу бюджетних коштів, але цілковито невмотивовано в контексті проблеми та ідеї консолідації світового українства.
Українські діаспорні організації — це сотні додаткових громадських посольств, які можуть представляти й обстоювати інтереси України за кордоном. Але наша влада, вочевидь, не в змозі самотужки займатися проблемами багатомільйонної української діаспори, однак і не готова «поділитися» повноваженнями з громадськими організаціями, які подвижницьки здійснюють цю роботу.

Світлана ОСТАПА,
прес-секретар Української всесвітньої координаційної ради
також у паперовій версії читайте:

• ВИСТАВКА ОЛЕКСАНДРА ДАНЧЕНКА
• ХУДОЖНИК, ЯКИЙ СПОВІДУЄ ПРАВДУ В МИСТЕЦТВІ

назад »»»