ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
У БАГДАДІ НЕ ВСЕ СПОКІЙНО...
У перекладі з арабської мови Багдад є «містом миру». Проте повсякденна безпека місцевих жителів лишилася хіба що в казках «Тисячі й однієї ночі» Шахеризади. Уже третій рік поспіль на найспекотніший період року за умов відсутності питної води та електроенергії в бідних кварталах Багдада, та й по всьому Іраку, припадає пік насилля. У поточному році ця закономірність знову далася взнаки, усупереч сподіванням на замирення в країні після знищення керівника бойовиків «Аль-Каїди» в Іраку Абу Муса аль-Заркаві. Відвідавши Багдад відразу по тому, президент США Джордж Буш дав «зелене світло» політиці національного примирення.

Новий іракський уряд сміливо оголосив амністію «поміркованим» силам опору. Правда, проблема в тому, що таких моджахедів виявилося замало. Доводиться констатувати, що теперішня громадянська війна в Іраку відбувається за власною логікою. Потенціал ненависті, який накопичився в основних релігійних громадах країни, ще далеко не вичерпаний. Унаслідок цього не вщухає різанина між місцевими шиїтами та сунітами. Іракські сили безпеки та американські війська не встигають реєструвати теракти, не те щоб їх розслідувати чи відвертати.
Війну з «невірними» ведуть бойовики, яких фінансує «Аль-Каїда». Зокрема, реалізуючи стратегію «зв’язків з громадськістю», терористичне угруповання «Рада моджахедів шури» поширило кадри брутальної страти двох полонених американських солдат, викрадених ще 19 червня. Ідейне обґрунтування свого варварства вони пов’язали з відплатою американцям, які в березні під час «зачистки» території зґвалтували іракську дівчину та вбили членів її родини. Американському командуванню, майже як за часів в’єтнамської війни, усе важче підтримувати військову дисципліну серед особового складу. Це й не дивно, адже окупаційно-поліційні функції, які в Іраку вимушені виконувати бойові підрозділи американської армії, завжди деморалізують і розкладають військових.
За цих обставин колишні американські союзники, за винятком британців, поспішають якнайшвидше вивести свої війська з Іраку. Багатьом спостерігачам уже тепер зрозуміло: якщо адміністрація Джорджа Буша не вживатиме ефективних контрзаходів, нинішній хаос в Іраку коштуватиме Республіканській партії більшості в конгресі вже на листопадових виборах цього року.
Поки що найкращі американські аналітики розмірковують лише над двома варіантами подальших дій: лишатись в Іраку будь-що, аби, незважаючи на величезні витрати, усе-таки втримати за доларом статус провідної світової валюти, тобто підпорядкувати курс безпеки США курсу коливання долара; або готуватись до поетапного виведення військ. Зрозуміло, що ці альтернативи є взаємозаперечними. Попри неодноразові заяви про готовність «перемогти» тероризм в Іраку насправді триває підготовка до реалізації сценарію виведення військ. Звісно, цей процес не буде одномоментним — він розтягнеться принаймні до кінця президентського терміну Джорджа Буша.
Тим часом новий іракський уряд Джавада аль-Малікі опинився перед старими проблемами. Минулого тижня під контроль його сил безпеки перейшла перша іракська провінція Мутани, яку остаточно залишили японські війська. Правда, від того ситуація стабільнішою не стала. Незважаючи на скрутні обставини, іракці жартують: якби Колумб не відкрив Америки, в їхньої країни було б менше проблем. Натомість Ірак дедалі частіше нагадує для Вашингтона важку валізу без ручки, яку й тягти важко, й кинути шкода.
також у паперовій версії читайте:

• ПІДСУМКИ ПЕТЕРБУРЗЬКОГО САМІТУ
• МЕКСИКАНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ?

назад »»»