ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
КРИЗА ЦИВІЛІЗАЦІЙ?
Верховна Рада п’ятого скликання поки входить в історію лише тим, що важливі рішення намагаються ухвалювати ввечері. Учора на ранковому засіданні також було вирішено визначати кількісний склад парламентських комітетів і обирати їхнє керівництво після 16.00. Вольове рішення з цього приводу ухвалив Голова Верховної Ради Олександр Мороз. Навіть попри те, що зранку ситуація в сесійній залі продовжувала нагадувати ту, яка існувала напередодні.

Цікаво, що сякий-такий процес з приводу намагань вийти з кризи позавчора усе ж розпочався. Йдеться про діалог, що його протиборні сторони провели у Президента Віктора Ющенка. Сам цей факт красномовно свідчить про те, що в подібних послугах глави держави зацікавлені не лише представники сил, що його підтримують, а й «регіонали». Вочевидь, така позиція спирається винятково на бажання будь-що отримати прем’єрську посаду для свого представника — Віктора Януковича. Він не стомлюється повторювати, що хоче співпрацювати з «Нашою Україною», хоча й досі не знає, у якому форматі.
У свою чергу, Олександр Мороз намагається довести, що неокоаліціянти не мають наміру ображати своїх опонентів ні законодавчо, ні кадрово. «Потрібно пропорційно розподілити комітети між усіма фракціями,— каже спікер.— Навіть враховуючи те, що одні будуть у більшості, а інші — в опозиції. Там, де пропорція дотримується щодо тих, хто входить в коаліцію, можна розглянути питання стосовно голів комітетів і їхніх секретарів. Там, де комітети належать до інших фракцій,— призначити перших заступників голів комітетів і секретарів. Таким чином, комітети зможуть працювати, поки наші партнери у парламенті визначаться щодо своїх голів комітетів і вони будуть призначені на ці посади. За таких умов комітети ВР, нарешті, почнуть свою роботу».
Приблизно такий сценарій сторони готували на вчорашнє засідання, котре, як було сказано, зранку ознаменувалося лише завиванням сирен. Хоча Президент Віктор Ющенко зауважив напередодні, що за нинішнього формату коаліції зближення з опозиціонерами йому видається малооптимістичним. Водночас глава держави не проти того, щоб негайно розпочати формування проекту єднання нації. Хоча й зрозуміло: без зближення самих політиків цей процес нині навряд чи можливий. А у політиків — свої аргументи. Так, Партія регіонів на словах закликає до так званої «широкої коаліції». Проте ключові посади воліє залишити за собою.
«Наша Україна», якщо й не вся, то принаймні частково, до опозиції не готова і не проти простягнути руку «регіоналам». Керівник цього блоку чудово усвідомлює: такого кроку буде достатньо, щоб асимілюватися з ПР і фактично назавжди втратити своїх виборців. Звісно, задля світлої мети — об’єднання — цим чинником можна було б пожертвувати. Але в тому-то й заковика, що гарантій застосування формули «тут во всем они признались, повинились, разрыдались» — жодних. Якщо частина суспільства, котра підтримувала «помаранчеві» сили, не сприймає «регіоналів» апріорі, жодними широкими коаліціями тут не зарадиш. Поведінка іншої опозиційної фракції — БЮТу тепер яскраво засвідчує: цей блок не зробить коаліцію аж настільки широкою. Учора на ранковому засіданні це знову підтвердив Олександр Турчинов у своєму виступі. Відтак опозиційна ніша за таких умов залишатиметься винятково для Юлії Тимошенко. А вона, навіть попри нинішні заклики до дострокових виборів і надії на їхнє проведення, блискуче вміє витискувати максимум і з опозиційної діяльності.
Поки «нашоукраїнці» та бютівці у парламентських стінах діють спільно. Навіть незважаючи на те, що їхній намір тепер довести незаконність обрання спікером Олександра Мороза та формування нової коаліції зазнав фіаско. Учора пан Мороз повідомив: усі чотири позовні заяви «нашоукраїнців» і бютівців з цього приводу Печерський районний суд Києва відхилив. Власне, таким чином «Наша Україна» та БЮТ самі сприяли фактичній легітимізації новітньої коаліції. Тому схоже на те, що для впровадження у життя варіанта розпуску парламенту лишається тільки урядове питання. Тобто пункт Конституції, де йдеться про незатвердження Кабінету Міністрів упродовж 60 днів від моменту початку першої сесії.
Дехто з народних депутатів наразі передбачає, що йтиметься саме до цього. Приміром, Петро Симоненко учора однозначно звинуватив Віктора Ющенка у причетності до нинішнього намагання двох фракцій зірвати засідання. Комуністи не сумніваються, що глава держави у такий спосіб показує свою неготовність передавати частину влади Верховній Раді.
Показово, що Президент, хоча й не виключає розпуску парламенту, зауважує: це буде лише крайній захід, якщо інших аргументів більше не залишиться. Його нинішній найвагоміший аргумент — Конституційний Суд. Схоже, без кроків назустріч щодо приведення до присяги принаймні призначених Президентом і з’їздом суддів служителів Феміди, гарант Конституції питанням прем’єра не перейматиметься. Не зрозуміло лише, як за блокування трибуни «регіоналами» і шумових ефектів потенційної опозиції можна зайнятися конституційними суддями.
Ще один аргумент глави держави — збереження президентського курсу. Іван Васюник, заступник голови Секретаріату Віктора Ющенка, цими днями заявив: Віктор Андрійович погодиться на такого главу уряду, чий план дій буде максимально наближеним до президентської програми. Сам же глава держави вважає так: «Я виходжу з того, що фігура прем’єра має консолідувати націю». Натяк — таки прозорий. Адже кандидатуру Януковича, що її запропонували неокоаліціянти, такою аж ніяк не назвеш. Відтак не можна виключати ситуації, що прізвище кандидата може змінитися. Звісно, якщо парламентськими «дебоширами» залишаться лише бютівці, а «Наша Україна» зробить конкретні кроки до співпраці з «регіоналами». До речі, останнім часом щось знову надто активно почали згадувати прізвище Юрія Єханурова, чиєму Кабінету Міністрів, виявляється, політична криза не заважає нарощувати валовий внутрішній продукт. Адже саме цим усе ще Прем’єр-міністр похизувався на останньому урядовому засіданні. До речі, деякі члени фракції БЮТ не виключають можливості об’єднання Партії регіонів і «Нашої України». Мовляв, єдиною умовою такого процесу має бути вилучення з коаліції комуністів і соціалістів, до яких у «нашоукраїнців» тепер особливо «теплі почуття».
Показово, що деякі українські політологи нинішній конфлікт називають не політичним, а кризою цивілізацій. Мовляв, нині Україна може втратити навіть деякі завоювання часів здобуття незалежності у 1991 році. Можливо, це звучить надто загрозливо, але варто замислитись над цим.

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• БЮТ ПЕРЕЙШОВ В ОПОЗИЦІЮ
• ВІКТОР ЮЩЕНКО ЗАСТЕРІГАЄ
• ЖУРНАЛІСТІВ ЗНОВУ Б'ЮТЬ?!
• ВІЦЕ-СПІКЕР: «БУДЕ ЩЕ ГІРШЕ»

назад »»»