ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
ДОКИ БІДНІ, ДОТИ Й РІДНІ
Ця народна мудрість якнайкраще пасує до парламентських фракцій «Наша Україна» та блоку Юлії Тимошенко. Як це не парадоксально на перший погляд, але тільки за наявності «спільного ворога» або, скажімо, його образу, ці політичні сили здатні більш-менш щиро спільними зусиллями намагатися досягти мети. Як тільки десь на горизонті зажевріє «багатство», себто натяки на владу й міністерські портфелі, як дружбі «нашоукраїнців» і бютівців настає кінець.

Цю тезу обидві політичні сили послідовно доводили упродовж останніх півтора року. Тепер вони знову опинилися в меншості. Драматизму ситуації додає те, що цей факт став доконаним саме тоді, коли сякі-такі домовленості було виписано і навіть існував натяк на їхню реалізацію.
Позавчорашній день став знаковим, оскільки рішення, що їх ухвалили на своїх засіданнях представницькі органи «Нашої України» та БЮТу, виявилися навіть радикальнішими, ніж могло бути. А ще ці рішення продемонстрували, що в опозицію (якими б привабливими барвами її не змальовували) у нашій державі ніхто не хоче.
Усе ж ухвала бютівців виявилася більш-менш очікуваною. Юлія Тимошенко і більшість її офіційних речників після 26 березня відверто заявляли про неможливість співпрацювати з Партією регіонів. Відтак, якщо «регіонали» таки «дорвалися» до влади, Тимошенко і К° мало не автоматично відправилися в опозицію. Але Юлія Володимирівна не бажає чекати цілих три з половиною роки до наступних виборів (у даному разі президентських). Ще минулої п’ятниці вона натякала на необхідності розпуску Верховної Ради після формування нового формату коаліції. Щоправда, тодішні її аргументи не були надто переконливими. Мовляв, з моменту відкриття першої сесії ВР минуло понад 30 днів, а коаліції немає. Розвалену «помаранчеву» Юлія Володимирівна, звісно, не рахує. Тепер же БЮТ твердо вирішив домагатися саме дострокових виборів.
Але саме така ж перспектива вимальовується і з ухвали «Нашої України». Політрада пропрезидентського блоку має намір виробити для себе нову політичну стратегію і (увага!) готувати партію до проведення дострокових виборів до Верховної Ради. З огляду на це, участь фракції у складі новітньої коаліції визнається неможливою. За словами керівника фракції Романа Безсмертного, ніхто з членів політради не був проти такого рішення, лише четверо утрималися. Це, на його думку, означає, що вести мову про розкол і слухати натяки «регіоналів» на те, що деякі групи впливу «НУ» потягнуть окремих депутатів до неокоаліціянтів, немає підстав.
Більше того, Роман Петрович навіть не виключає можливості, що у разі проведення повторних виборів «Наша Україна» може сформувати спільний список з блоком Юлії Тимошенко. Заява, поза всякі сумніви, сильна. Та чи не поспішив Роман Безсмертний її оприлюднювати? На такі роздуми наводить одна паралель. Пригадуєте, як увечері 26 березня, відразу після оприлюднення результатів екзит-полів, голова ради НСНУ визнав: право на прем’єрство, згідно з даними всенародного волевиявлення, отримає Юлія Тимошенко. Але наступного дня інші достойники пропрезидентської партії на чолі з Віктором Ющенком дещо відсторонили Безсмертного від переговорного процесу. Тимчасово першу скрипку там відігравав Юрій Єхануров, чиї погляди на коаліцію були й залишаються зовсім не такі. Як би чогось подібного не сталося і тепер. Звісно, рішення про курс на дострокові вибори — колегіальне і ревізії навряд чи підлягатиме, принаймні, поки що. А от стосовно натяків на спільний список, то це схоже лише на власну думку пана Безсмертного.
Утім, менше з тим. Адже й рішення про розпуск Верховної Ради поки немає, та й невідомо, чи буде. Хоча Президент тепер уже і не виключив такого розвитку подій в одному зі своїх інтерв’ю. Проте формально він матиме такі підстави, якщо уряд не буде сформовано упродовж 60 днів від моменту відкриття першої сесії. Цей термін спливає 24 липня. Але й неокоаліція не бариться. Щоправда, Президентові дається 15-денний термін тільки на роздуми з приводу подання кандидатури прем’єра до ВР. А до 24 липня лишилося 12 днів. Та й не зобов’язаний глава держави представляти будь-кого, запропонованого йому коаліцією, як про те говорять деякі «регіонали». Якби це було так, форма правління, згідно з конституційними змінами, в Україні була б суто парламентська, а не парламентсько-президентська, як то є насправді. Щоб у цій суперечці поставити усі крапки над «і», безперечно, потрібне тлумачення Конституційного Суду. Якщо такий у нас колись-таки відновить свою діяльність.
Поки ж варто пригадати, що досі в історії українського парламентаризму новітніх часів був лише один випадок, коли народні обранці не допрацювали до кінця відведеного терміну. Було це в 1994 році, коли ВР першого скликання замість п’яти років «законотворила» лише чотири. До речі, цікава аналогія, адже й нинішній парламент, на відміну від трьох своїх попередників, обирався саме на п’ятирічку.
Тоді рішення про дострокові вибори було ухвалене самими депутатами. Причому разом із ним ВР затвердила й дату дострокових президентських виборів. Саме вони стали останніми у кар’єрі Леоніда Кравчука як глави держави.
Гучні розмови про дострокові вибори точилися в суспільстві й під час каденції Верховної Ради другого скликання. Було це двічі — напередодні підписання Конституційного договору 8 червня 1995-го, та (особливо) перед ухваленням Конституції 28 червня 1996 року. Втім, і той, і два наступних парламенти доопрацювали визначений їм законодавством термін.
Учора Олександр Мороз офіційно оголосив про припинення існування попередньої й створення нової коаліції. Навіть цей факт вочевидь матиме продовження, але про це — згодом. Учорашнє засідання засвідчило, що з організацією у «регіоналів» усе ж справи значно кращі, ніж у «Нашої України» й БЮТ. У кулуарах подейкували: ще з вечора понеділка спікер Олександр Мороз видав розпорядження замкнути всі двері до сесійної зали, щоб унеможливити блокування. Зранку сам головуючий опинився у щільному колі «регіоналів», котрі не давали «нашоукраїнцям» та бютівцям навіть наблизитись до президії та трибуни. Євген Кушнарьов усе це назвав запобіжними заходами.
Власне вчора ці заходи спрацювали, адже все, на що спромоглися «нашоукраїнці» й бютівці,— на застосування дещо призабутих шумових ефектів у вигляді завивання пожежних сирен. Востаннє вони лунали у цих стінах рік тому під час «проштовхування» СОТівських законопроектів.
Утім, схоже, що основні контрудари двох фракцій — попереду. Нині їхні правники намагаються зіграти на деяких юридичних тонкощах чинного регламенту. Мета — довести до розпуску ВР.
Так, Роман Зварич висловлює припущення, буцімто нова коаліція сформувалась незаконно. Найближчим часом його колеги мають намір звернутися з клопотанням до Печерського суду Києва, аби той визнав її нелегітимною. «Нову коаліцію створено з порушенням регламенту,— каже Роман Михайлович. — Він передбачає певну процедуру цього процесу. Зокрема фракція, яка входить до коаліції, має за десять днів попередити інших членів коаліції про свої наміри щодо виходу. А представники СПУ залишили коаліцію в індивідуальному порядку. Такої ж процедури не передбачено. Відтак розпуск коаліції демократичних сил був оголошений Олександром Морозом незаконно. Тому ми готуємо подання до Адміністративного суду, щоб той визнав неправомірною і незаконною цю дію. А також визнав недійсною угоду про створення так званої антикризової коаліції. Бо існування двох коаліцій водночас неможливе».
Відтак це рішення суду за його ухвалення в «Нашій Україні» вважають таким, що дозволить Президентові розпустити Верховну Раду.
Тим часом неокоаліціянти не дрімають. Близько 12 години головуючий Олександр Мороз під завивання сирен «протягнув» ухвалення рішення про те, щоб робота Верховної Ради 11 липня завершилась лише після розгляду всіх питань порядку денного. Це щось подібне до минулого четверга, коли на свою посаду зійшов сам голова СПУ. В учорашньому переліку, зокрема, були питання про затвердження комітетів і обрання віце-спікерів. Саме постаті останніх теоретично могли стати натяком на успіх «нашоукраїнців» і бютівців. Адже голова лічильної комісії та його заступники Євген Шаго та Рефат Чубаров — члени саме цих політичних сил. Оскільки «нашоукраїнці» та бютівці заявили про те, що у нелегітимних (як вони вважають) засіданнях Верховної Ради вони участі не братимуть, можливо, буде спроба заблокувати роботу хоча б лічильної комісії.
Коли верстали номер, перерва в сесійному засіданні тривала. «Регіонали», соціалісти та компартійці скористалися нею для того, щоб прямо в залі провести свої збори. На них, серед іншого, вони цілком офіційно оголосили Віктора Януковича кандидатом у прем'єри від коаліції. І одразу ж після цього кандидатуру представили до глави держави. А відтак — чекають реакції від нього. Схоже на те, що подальша доля нашої держави безпосередньо залежатиме від Віктора Ющенка. Чи під силу йому ця ноша?..

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• БУДЕ СПІЛЬНИЙ СПИСОК?
• ТИМОШЕНКО: NO PASARAN!
• ЗРАДНИКАМ — ПОСАДИ

назад »»»