ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
НЕ ВСЕ ТАК СТРАШНО...
«Скільки може створити слово, стільки може зруйнувати страх»,— говорив Іоанн Златоуст. У давні часи люди відчували страх перед невідомим, незбагненним. Та навіть у ХХІ столітті людство підстерігають страхи, які лікарі іменують фобіями. Їх існує понад сто різновидів. «Фобія» — означає боязнь, нетерпимість, переляк, острах, тривожність.

— Одна з найпоширеніших у світі фобій — тріскаїдекафобія,— пояснює психіатр Андрій Примак. — Побоювання 13 числа. Ця фобія навіть має теорію свого походження, що пов’язана з останньою зустріччю Ісуса Христа з дванадцятьма апостолами та невідворотною загибеллю одного з учасників зібрання. Тому у Великій Британії на бенкетах існує традиція: садити на 13-й стілець плюшевого ведмедика. У багатьох країнах немає будинків і квартир чи готельних номерів з № 13, а п’ятниця 13-го числа взагалі вважається нещасливим днем. Серед поширених недуг цього різновиду — акрофобія (страх висоти), аквафобія (страх перед зануренням у воду).
Люди-фобіки, перебуваючи у лещатах страху, можуть боятися будь-чого, будь-де і будь-коли. Проте серед нас є і такі, що взагалі бояться всього. Цих людей називають панафобіками.
— У сучасному світі кожна третя особа страждає на психічні патології з очевидним переважанням пограничних психічних розладів,— стверджує Андрій Васильович.— У економічно розвинутих країнах Заходу це число становить 82,8 % населення. А в Україні — 88,4 відсотка.
Звичайно, кожній людині притаманне відчуття страху. Воно спрацьовує в момент небезпеки як захисна реакція. Це наш інстинкт самозбереження. Тому для нормального психічного розвитку страх іноді потрібен. Проте фобіки відчувають його не перед небезпекою — їхній страх схильний до абсурду, адже його не можна пояснити. Він нічим не обґрунтований і зовсім не потрібен для виживання як каталізатор за акумуляції зусиль.
— У мене була пацієнтка, яка страждала на медофобію,— каже кандидат медичних наук Георгій Селюков. — Вона щохвилини мила руки, часто приймала душ і примушувала чоловіка десятки разів на день ретельно вимивати тіло. Жінка увесь час боялась мікробів. Їй здавалося, що вони роз’їдають шкіру і вона ось-ось захворіє на невиліковну недугу.
Майже сто відсотків людей, котрі потерпають від фобій, уникають того, що зовсім безпечне. Їхні безпідставні переживання захоплюють усю свідомість. Вони втрачають здатність до нормального мислення.
Дії фобіків — неадекватні. Приміром, дехто панічно боїться лисих. Під час зустрічі з ними відразу ж тікає або ховається. Така фобія називається пеладофобією.
— Українці страждають й на інші популярні фобії,— зазначає психотерапевт Лариса Самойленко. — Найчастіше до мене по допомогу звертаються хворі, котрі бояться замкненого простору — клаустрофобіки, а також ті, хто не може перебувати серед натовпу — антропофобіки. А ще нерідко трапляються випадки арахнофобії — боязні павуків та монофобії — страху перед самотністю. Доводиться лікувати молоду дівчину, яка через численні спроби схуднути занедужала на ситофобію (це коли людина відмовляється приймати їжу).
Проте трапляються й рідкісні фобії. Скажімо, аурорафобія — страх північного сяйва чи гленофобія — страх від «погляду» ляльки.
Людству також відомі й безглузді страхи, які практично неможливо зрозуміти. Побоювання почути добру звістку — євпофобія. Або велике бажання ховатися під ковдрою без будь-яких об’єктивних причин до перебування на постільному режимі. Це — клиноманія.
Мабуть, кожному з нас доводилося чути нецензурні висловлювання в громадському транспорті в час пік. Ними «бавляться» хворі на копролалію. Ці фобіки імпульсивно промовляють непристойні слова у присутності великої кількості людей.
— Деякі гамофобіки бояться процесу одруження,— стверджує Андрій Примак. — Тому «змушені» завжди втікати з власного весілля. Одначе найкумеднішими, на мою думку, є дейпнофобіки, котрі відчувають страх пообідати. Особливо їх лякають розмови під час обіду.
Звичайно, не буває диму без вогню, як і наслідку хвороби без причини. Адже будь-яка наша емоція чимось зумовлена. Тому, щоб побороти страх, який заважає повноцінно жити, потрібно спочатку розібратись у своїх емоціях, що виникають за різних обставин. Хоча зробити це не так просто. Бо в нас від природи закладений інстинкт самозахисту. Він водночас оберігає нас і змушує боятися.
— Якщо людина рятується від пожежі,— розповідає психіатр,— тому що боїться загинути,— цей страх виправданий і зрозумілий. Та коли людина боїться вночі вимкнути світло в спальні, де їй нічого не загрожує,— це привід серйозно замислитися... Адже страх заважає їй нормально жити.
Часом фобія змушує людину змінювати спосіб життя, аби звести до мінімуму можливість зустрічі з предметом свого страху. В такому разі їй слід заспокоїтися і звернутися до психоаналітика.
— У людини, котра страждає від фобії,— каже Лариса Іванівна,— ситуація, що спричиняє відчуття страху, відразу викликає страшну паніку. — Фобіки не можуть вдихнути на повні груди. Зазвичай, у них виникають запаморочення, аритмія, їх кидає то в жар, то в холодний піт, вони відчувають біль у грудях. Такі симптоми, безсумнівно, треба лікувати, бо вони завдають шкоди здоров’ю.
А поки маєте намір відвідати фахівця, оберігайте себе. Боїтеся сідати в ліфт — піднімайтесь на свій поверх пішки. Або ваша квартира має бути на першому поверсі. Зверніться до психолога — він допоможе знайти причину переляку й вам буде легше його подолати. І нехай страх буде вашим другом, а не ворогом.

Фотина МАР’ЄНКО
також у паперовій версії читайте:

• ДОВКІЛЛЯ КАРАЄ ЗА ШКОДУ
• ПРОТИ ТРОМБІВ — ПОМІДОРИ
• ЯКЩО ЗАКЛАЛО НОСА
• ПРО КРОВ ІЩЕ НЕ ВСЕ ВІДОМО
• ПОЛЯКИ ЛЮБЛЯТЬ ПОСОЛОНЦЮВАТИ

назад »»»