ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ДУХОВНІСТЬ
НА ЙВАНА КУПАЛА СОНЦЕ РАНО ГРАЛО...
У ніч проти 7 липня відзначається одне з найдавніших і найпоетичніших свят — Івана Купала, що припадає на час літнього сонцестояння — апогею тепла, цвітіння жита, липи, лікарських рослин та буяння духмяного різнотрав’я.

Хто ж той романтичний Іван Купало, якого так гарно оспівано в українській літературі, міфології, обрядах, піснях і віршах? Хто він — той, що надихнув митців на створення перлин-шедеврів (згадаймо повість Миколи Гоголя «Ніч проти Івана Купала», драму Михайла Старицького «Ніч під Івана Купала», драму Михайла Стельмаха «На Івана Купала» та інші твори)?
Як і в багатьох інших випадках, маємо тут збіг давніх традицій, що беруть початок у східнослов'янській міфології (звідси — Купало), з відзначенням церковного православного свята — Різдва пророка Іоанна Предтечі і Хрестителя Господнього (тому — Іван). За біблійними оповідями, він народився за шість місяців до появи Ісуса Христа в сім'ї престарілого священика Захарії і його дружини Єлизавети. Це подружжя довго було бездітним, та якось явився архангел Гавриїл і повідомив Захарії, що його дружина народить сина Іоанна. Провіщення справдилося, і з цієї нагоди Захарія виголосив промову, в якій назвав Іоанна предтечею, тобто попередником Ісуса Христа. Згодом Іоанн хрестив Сина Божого.
Купайло, або Купало (дехто з дослідників минувшини вважає, що це було божество жіночої статі — Купала, подібне до фрігійської богині Кубелі) — головний персонаж літнього сонцестояння, бог родючості, врожайності, цілющих лікарських рослин, добробуту. Імення його і сам обряд походить від слова «кипіти», що пов’язане з вогнем — земним і небесним. У Густинському літописі, у «Синопсисі» та в «Житії» князя Володимира» І. Гізеля згадує це божество («Купало, которого урожаю быти бога разумели...», «Купало, бяше бог обилия...»).
До наших днів з-понад двотисячолітніх глибин часу дійшло чимало календарно-обрядової поезії, зокрема купальських пісень, які неодмінно виконувалися перед початком жнив. До речі, ритуал відзначення Купальського свята на Україні схожий на той, що його влаштовували в Трої, Фрігії, на всіх територіях, населених землеробськими народами: наявні вогонь як символ очищення, вода як колообіг у природі, зілля як символ плодовитості й життєдайність. Подібними є в цих народів й популярні (переважно в молоді) ігри й хороводи, «кручені» танці, безконечники, ігрові пісні, гадання на вінках, оклички, гукання (ой! гу!), що мають магічно-заклинальний зміст. Купальське свято вважали апогеєм молодіжних гулянь, бо після нього вже було не до зальотів — починалися польові роботи, заготівля сіна, а невдовзі й жнива:

На Йвана Купала
Рано сонце грало —
На добрії роки,
На теплії роси,
На жито-пшеницю...

За традиціями, жінки й чоловіки сходяться на свято, але участь у ньому беруть тільки молоді та неодружені. На Поділлі й Волині символічне деревце — «купало» — роблять з верби, квітчають його барвистими стрічками, паперовими квітами, танцюють довкола, іноді «викрадають» і «знаходять». На Полтавщині танець водять довкола «Марени» («Мареноньки»), яку під кінець свята топлять у воді, а «купало» роблять з соломи і потім спалюють його у вогнищі.
Багаття складають напередодні Іванового дня на березі річки.
Роль Купали виконує хлопець-підліток, одягнений у вишивану сорочку та червоні шаровари. Хтось з найстаріших чоловіків приносить відро води з річки й обливає Купала водою, примовляючи: «Купальською водицею обливаю, бути дужим і здоровим бажаю». А дівчата біля нього співають:

Оце ж тобі, Іване, Іване,
Свято Купала.
Це тебе тепле літечко
У воді скупало.

Багаття за купальським сценарієм розпалюють неодмінно — складають його з соломи, кори, хмизу, кропиви. Подекуди в центр вогнища ставлять мітлу, деінде — сухе дерево. Перестрибнути через полум’я означає очиститись, звільнитись від усього недоброго, нездорового. У цьому багатті матері спалювали одяг хворих дітей і ті, кажуть, неодмінно видужували. Вважалось, хто вище стрибне — той буде щасливішим.
На Слобожанщині перед тим як стрибати (обов'язково парами!) через вогонь, слід скупатися.
Усі дівчата плетуть увечері вінки, які пускають на воду. Центром купальського дійства стає річка. У цей день велику силу мають вогонь і вода, а ще більшу — дерева, земля і трави. Це свято люди справедливо називають святом надії, щастя й долі.
За народними повір'ями, саме цієї чарівної ночі розцвітає раз на рік диво-квіткою папороть. Мабуть символічно, що саме в цей час шукає людина цвіт папороті. Відомо, що це спорова рослина, котра не цвіте. Досі ніхто не зустрічав того, хто бачив би таку квітку. Але в народі склалося стійке уявлення про її чарівну силу. Вірили, що єдиний раз на рік, саме в цю ніч, коли сили темряви й зла особливо активні, можна її побачити. А той, хто знайде її, буде щасливим і багатим, розумітиме мову тварин і рослин, передбачатиме майбутнє.
Наймальовничішим обрядом купальської ночі є дівочі ворожіння. З настанням вечора дівчата, наспівавшись, знімали з голів вінки:

Там дівчина мила віночок пустила
З барвіночку, з барвіночку.
Плинь, плинь, віночку гарний,
За миленьким, за миленьким...

Кожна дівчина діставала приготовлену свічку, запалювала її та прикріплювала до вінка й пускала по воді: якщо вінок пливе добре й свічка горить — на швидке заміжжя; якщо ж вінок крутиться на місці — на дівування. Коли ж хлопець збирається одружитися з дівчиною, то старається впіймати вінок. Таким чином рослини визначають або пророкують у цей день майбутнє.
На свято Івана Купала найбільшу силу мають рослини. За народними переказами, саме цієї чарівної ночі можна знайти розрив-траву, що на скарби вказує, але то як кому пощастить. А інші, зібрані в ніч на Івана Купала трави — материнка, звіробій, ромашка, череда, шавлія, подорожник, листя суниці — мають цілющу силу (їх і називали в народі «іванівськими травами»). По пучку кожної такої трави мусить мати кожна господиня, щоб лікувати своїх рідних від застуди, головного болю, від болю в ногах і безсоння. Особливо цілющими вважалися трави, зібрані з росою до схід сонця. Наші предки добре знали про вплив кожної рослини на людський організм, коли вона має найбільшу цілющу силу.
У купальську ніч будь-яка людина, перебуваючи в найтіснішому спілкуванні з природою, оздоровлюється: омивається росою, ходить босоніж. Дівчата колись мили голову відваром з любистку та чебрецю. Мабуть, ніде в світі немає яскравішого і величнішого свята, ніж наше вшанування Івана Купала. Тож нехай чарівна ніч-казка принесе кожному з нас великі щедроти душі, любові, злагоди із собою і довкіллям.

Підготувала Ганна ІВАНОВА
також у паперовій версії читайте:

• З ГУМОРОМ І ВСЕРЙОЗ — ПРО ФАВОР ДО РІДНОЇ ГОВІРКИ
• СОБОР НАД ДНІПРОМ
• ВОНА МАЛА ОСОБЛИВУ БОЖУ БЛАГОДАТЬ

назад »»»