ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА НАУКА
«КНИЖКИ МАЮТЬ БУТИ РЕЗУЛЬТАТОМ НАУК»
Слова англійського філософа повною мірою стосуються літератури, яку випускає видавництво Національної академії наук України «Наукова думка». Із сьогоденними завданнями й проблемами авторитетного державного видавництва, що має багаторічні традиції, водночас сучасні ідеї та плани, знайомлять читачів його директор Ігор Алексєєнко та головний редактор Алла Бельдій.

Понад 40 років видавництво «Наукова думка» міститься в затишному будинку в старовинному центрі Києва. Можна твердити, що це — успішне видавництво. Ідеться не тільки про кількість виданих книжок і прибутки. Успіх полягає насамперед у тому, що попри всі пертурбації, яких зазнало суспільство, тут збережено високопрофесійний колектив й унікальність профілю. Сама назва говорить про те, що основним завданням «Наукової думки» було й залишається видання наукової літератури. Разом з тим, за словами Ігоря Алексєєнка, видавництво є універсальним: «Можемо зробити, все, що роблять інші, та не всі здатні змагатися з нами». Риса нашого часу: трудовий колектив настільки успішний, наскільки сильного має лідера. Гадаю, «Науковій думці», одному з 26 державних видавництв, пощастило.
— Нині «Наукова думка» найбільше видавництво в Україні,— розповідає І. Алексєєнко.— У його структурі чотири редакції, які охоплюють усі аспекти наукових досліджень. Утримувати такий колектив за комерційних умов нелегко, проте вважаємо неприпустимим знизити планку якості роботи. Наша продукція — це насамперед те, чим займається академія, зокрема — монографії, які є своєрідним підсумком досліджень, різноманітні довідники, словники, посібники, термінологічна література — усе, над чим працюють учені НАН України. З останніх за часом виходу назву монографії: «Багатоспектральні методи дистанційного зондування Землі в задачах природокористування», «Мікроклональне розмноження рослин: теорія і практика», «Володимир Вернадський і Академія», «Релігія і нація в суспільному житті України та світу».
Суттєво перешкоджає роботі загальна економічна ситуація в державі, негативно позначається й сучасний рівень культури. Наведу хоча б один приклад. Свого часу ми видавали популярну серію «Бібліотека української літератури». Щороку виходило 4–5 назв найкращого доробку нашого письменства. Тоді звичними були великі тиражі — 150, 100, 50 тисяч, тепер дві тисячі примірників — це дуже добре.
Відчутні й позитивні прикмети часу. За останні 20 років повністю змінилося технічне оснащення, прийшли комп’ютерні технології, утвердились нові підходи в оформленні книги, значно зросли інформаційні можливості. Наразі на власній web-сторінці ми відкриваємо портал «Бібліотека видавництва «Наукова думка», де всі охочі зможуть ознайомитись із книжками, які не надходять у продаж. Тут, до речі, криється проблема, що потребує нагального розв’язання. Діє закон, за яким книги, видані за бюджетні кошти, не надходять у книгарні і не можуть продаватися. Коли йдеться про наше видавництво, то маємо право передавати книжки в бібліотеки та наукові установи, та й то в невеликій кількості (бо наклад здебільшого 250–500 примірників). Таким чином, з’явилася література, недоступна для широкого кола читачів. Намагаємось виправити становище, видаючи додатковий тираж, коли є можливість, за кошти видавництва. Відтепер допомагатиме ще й Інтернет. Цим наші кроки не обмежуються. Національна академія, видавництво «Наукова думка» зверталися до владних структур із пропозицією відкоригувати відповідний закон, наприклад, дозволити продавати частину тиражу, а гроші повертати в бюджет. Тоді книга знайшла б свого читача. На жаль, відповіді досі не отримали.
— Мабуть, це не єдина проблема? Що заважає здійснювати задуми, перешкоджає роботі?
І. А.: Ускладнює роботу відсутність продуманої політики держави у видавничій справі. Парадокс: нині, коли в Україні є близько 700 видавництв, переживаємо глибоку культурну кризу. Чимало похапцем створених видавництв випускають не більше десятка найменувань на рік, та й ті книгою не назвеш. Вони не розвивають, не навчають, просто, як то кажуть, є «чтивом» (для порівняння: «Наукова думка» редагує й видає за рік близько 80 найменувань — Авт.). Ми багато говоримо про засилля російської літератури на нашому ринку. Кілька років тому Росія здійснила потужний ривок у розвитку поліграфічної промисловості. Ми цього не зробили. До того ж сусідня держава тривалий час лобіювала власні інтереси на нашому книжковому фронті. Через це залишилось кілька ніш для вітчизняної книги, решту ринку заповнюють росіяни. Зокрема вкрай мало видається українською мовою світової класики. Крім того, російськомовні книжки дешевші. За цим — не лише величезні грошові суми, які ми «даруємо» Росії на подальший розвиток книговидання,— ідеться про виховання громадянина.
До розмови приєднується головний редактор видавництва Алла Бельдій.
А. Б.: — Позиція держави відчутна й у тому, що нашими проблемами опікується Державний комітет телебачення і радіомовлення. Книжка, поліграфія, видавництво, книгорозповсюдження — жодного такого слова в назві комітету нема. Це про щось говорить? Перед Книжковою палатою маємо тільки зобов’язання. Зате ніхто не може відповісти, які книжки взагалі видаються в Україні, неможливо виявити, хто вдається до плагіату. Це взагалі нонсенс. Робочі проблеми ми вирішуємо самостійно, але нормальна книговидавнича політика неможлива без виставок, семінарів, організації круглих столів за участі представників різних видавництв, владних інституцій.
— Над якими виданнями, окрім монографій, працює «Наукова думка»?
І. А.: Книжок, якими справедливо можна пишатися, чимало. Передусім хочу привернути увагу до наших словників. Словник — важливий інструмент побудови нової України, адже мова — це атрибут нації. Не менш гострою є проблема українського правопису.
А. Б.: — Відсутність нормативного правопису — основний парадокс у боротьбі за державну мову. Законів або єдиних правил щодо українського правопису немає, вони досі не затверджені. Різні словники містять різні варіанти. Як навчатися мови?
І. А. — Погоджуюсь з тим, що мова жива й не може залишатись незмінною. Але нас кидає в різні боки: від необхідності змін у часі до повернення правопису 1939 року. Украй необхідно навести й тут лад. Провідну роль має відігравати Національна академія наук. Прагнемо, щоб словники, видані «Науковою думкою», відповідали академічним вимогам щодо сучасної української мови. Крім мовних, готуємо й друкуємо наукові словники. Нами надруковано тритомний російсько-український словник наукової термінології. Це був перший досвід у царині створення українських термінів. Готуємо великі термінологічні словники практично з усіх галузей науки. Згадаю ще книги, які видаємо в серії «Повернення національно-культурної спадщини». Сподіваюся, що наступного року вийдуть чудово оформлені останні книжки «Історії культури України». Це 5-томне видання у сімох книгах — перша спроба систематизувати в максимальному обсязі українську культурну спадщину. Триває видання повного академічного зібрання творів Тараса Шевченка. Уже вийшло шість томів його спадщини як поета й прозаїка та 7-й том — це перший том, де представлений доробок Шевченка-художника. Загалом планується видати 12 томів і завершити роботу до 2014 р. Паралельно триває робота над повним академічним зібранням творів ще одного національного класика — Олеся Гончара (надруковано вже п’ять томів).
Хочу також згадати видання, що народилося внаслідок проведеного нашим видавництвом своєрідного всеукраїнського маркетингу. Ми постійно зустрічаємось із читачами, цікавимось, що люди хотіли б читати. Завдяки таким зустрічам дізналися про проблему, що виникла після зміни шкільних програм. Тепер коло письменників, творчість яких діти вивчають у школі, значно розширилося, а знайти твори часто неможливо. Так 1997 р. започаткували «Бібліотеку школяра», яку повністю узгоджуємо зі шкільною програмою.
А. Б.: — Нашу ініціативу підхопили інші видавництва. Виникла навіть конкуренція. У кількох українських видавництвах з’явилась подібна серія під різними назвами. Ми не заперечуємо, тільки хотіли б знати, що вже видали і які плани в державних і комерційних видавництвах. Подібної інформації нема. «Наукова думка» планує найближчим часом видати в «Бібліотеці школяра» українських класиків ХХ ст.: М. Рильського, В. Сосюру, П. Тичину.
Щоб бути конкурентоспроможними, треба шукати й робити те, чого не роблять інші. Наш новий проект — енциклопедичні видання. Працюємо над «Енциклопедією історії України» у восьми томах. Прикро, що й це таке потрібне і цікаве для багатьох видання не надійде у продаж, бо здійснюється за бюджетні кошти тиражем п’ять тисяч примірників.
— Ігоре Ростиславовичу, чи здатне, на Вашу думку, захоплення комп’ютером витіснити книгу з життя людини?
І. А. — Ні, бо це дві різні сфери людської діяльності. Так колись протиставляли кіно, театр, телебачення. Книжка — це величезний дарунок людству, і ніщо не може її замінити. Нині проблема полягає в тому, що діти мало читають, не відчувають потреби в книзі. Прогрес збагатив наше життя технічними засобами, які його полегшують, водночас... дозволяють людському розумові лінуватися. Важливо, якого рівня культури прагне суспільство, які в нього духовні цінності. На превеликий жаль, більшість наших чиновників не сприймають книгу як засіб виховання нації, оцінюють її тільки як товар. А ще навіть, якби у нашого видавництва з’явився «зайвий» мільйон і ми видали чудово оформлену популярну книгу, далеко не кожен громадянин України мав би змогу її купити.

Розмовляла Віра АНДРІЄВИЧ

Коротка довідка. Ігор Ростиславович Алексєєнко за освітою лікар. Працював за фахом, потім запросили в Інститут біохімії ім. О. Палладіна НАНУ, займався мембранологією. У 1984 році президія НАНУ оголосила конкурс на посаду секретаря видавничої ради академії, так Ігор Алексєєнко прилучився до видавничої справи. Коли 1993 р. очолив «Наукову думку», добре знав і колектив, і проблеми видавництва. То були скрутні часи, коли з 700 працівників залишилося 120, література практично не видавалась, «висіли» чималі борги. Ігор Ростиславович і раніше любив і цікавився книгою, тому нинішня посада не була випадковою в його житті.

Коротка довідка. Алла Яківна Бельдій — фізик за фахом, кілька років учителювала, з 1967 р. — у «Науковій думці», заочно навчалася у Львівському поліграфічному інституті ім. І. Федорова. Оволоділа мовознавством і літературознавством. За власними словами, найцінніших знань і досвіду набула, спілкуючись з колегами. У роботі керується афоризмом Віктора Гюго: «Творець книги — автор, творець її долі — видавець».
також у паперовій версії читайте:

• ПРОРИВ ДО ЗЕМНОЇ МАНТІЇ
• Н-БІОДИЗЕЛЬ ЛОЯЛЬНІШИЙ ДО ЕКОЛОГІЇ

назад »»»