ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СПОРТ
ДВА ПОСТРІЛИ ІТАЛІЙЦІВ: ПЕРЕМОЖНИЙ ТА КОНТРОЛЬНИЙ
Як не дивно, відбувся ще один матч на цій першості, в якій сильніша, класна команда зуміла здолати свого суперника. Можна сказати, перемогла вища справедливість: впродовж усієї зустрічі італійці мали вигляд дещо кращий, ніж німці, причому переважали господарів чемпіонату навіть не стільки за кількістю моментів (хоча й за ними теж), скільки за змістом ігри.

Так би мовити, глибша, більш аристократична гра «скуадри», порівняно з якою Німеччина мала вигляд хоча й ошатної й енергійної, але все-таки Попелюшки, у якої, втім, були шанси по ходу казки стати принцесою і перетворити свого опонента на звичайний гарбуз; але не судилося (хоча Арчундія — арбітр матчу, наприклад, зробив чимало для господарів, так само як і Міхел, тихенько посвистуючи в їхній бік, щоправда не дуже часто). Можна сказати з точністю до навпаки, повторилася ситуація матчу Німеччина — Аргентина. Тоді аргентинці, перебуваючи в стані фаворита, не змогли підтвердити це справою, тепер німці не змогли довести, що вони в чомусь сильніші за італійців, а Клінсман — кращий, як тренер, ніж Ліппі.
Хто зна, як склалася б серія одинадцятиметрових: за усієї поваги до Буффона, Леманн у цій справі нітрохи не гірший, та й жодного разу (!) не вигравали італійці свої післяматчеві серії, а у Німеччини, навпаки, стовідсоткове «влучання» — 4 із 4-х. Проте чудовий удар героя Італії Фабіо Гроссо наприкінці другого додаткового тайму розрубав «гордіїв вузол» для «скуадри», яка серйозно додала наприкінці. Напевне, особливого бажання перевіряти «міцність традицій» не було. А красень-гол Дель П’єро лише поставив жирну крапку в цьому протистоянні.
Матч, за бажання, можна розбити на окремі відрізки: перші 30 хвилин — відчутна перевага Італії. 30–45 — гра трохи вирівнюється. 46–70 — німцям пощастило вирівняти гру, сторони ловлять свої «контршанси». 70–90 — гра «зависає», все йде до додаткового часу. 1-й додатковий тайм — дві штанги у італійців, й затишшя триває.
2-й додатковий тайм — гра помітно пожвавилася, активніші італійці, шанси були і у німців, але... Італія у фіналі.
Італія вийшла на цей поєдинок знову з одним форвардом на вістрі — Лукою Тоні, в результаті Джилардіно, на прізвисько «Геній», сів у запас, а центр поля зміцнив Гаттузо. У німців певні проблеми зі здоров’ям мав Швайні, тому ліворуч вийшов Тім Боровські, а дискваліфікованого (за удар у обличчя Круза) Фрінгса замінив Себастіан Кель.
Гра почалася несподівано — суттєвою перевагою з перших хвилин заволоділи італійці, а команда Клінсмана на їхньому тлі мала кволий вигляд. Точкою відліку небезпечних моментів у сторін можна вважати четверту хвилину — Тотті здалека непогано пробив штрафний, але Леманн легко зловив м’яч. За кілька хвилин німці відзначилися вельми неточним «пострілом» Баллака, а ось італійці відповіли небезпечною атакою — ліворуч по флангу прорвався як завжди активний Гроссо, і його простріл на Тоні не без труднощів ліквідував Лам. На 15-й хвилині Тотті відмінним пасом вивів Перротту на побачення з Леманном, але німець отримав від цього набагато більше позитивних емоцій, чітко ліквідувавши загрозу — в останню мить італієць надто відпустив від себе м’яч.
Двадцять перша хвилина — німці знову «відзначаються» ударом Подольські вище від воріт. Італійці продовжують йти «на півкорпуса попереду»: два штрафних з правого флангу у виконанні Пірло — у Матерацці не виходить удар головою, а після нестандартного розіграшу удар Тотті приймають на себе захисники. Тридцять перша хвилина — хороша комбінація у Італії, пас Перотті на хід Гроссо, простріл у центр, і Метцельдер блокує удар Тоні. Здавалося б, італійці цілковито контролюють гру. Проте за чотири хвилини вони могли опинитися в становищі тих, хто наздоганяє: помилка Пірло на підступах до штрафної, Гроссо не встигає повернутися, в результаті Клозе викладає м’яч правіше під удар Шнайдеру — ба-бах! — м’яч шелестить над перекладиною. Такі моменти можна й потрібно реалізовувати. Італійці натяк розуміють правильно і стають обережнішими. Далі — неточний удар головою Каморанезі (вище) знову ж таки після штрафного Пірло — і збірні йдуть відпочивати.
П’ятдесята хвилина — команди обмінюються моментами, у Німеччини Клозе в результаті якісної комбінації виходив до воріт, але Буффон устиг вискочити з воріт і відбити м’яч. У відповідь в атаці Пірло вивів Гроссо сам на сам із Леманном, й все б нічого, тільки був офсайд. Трохи активніший вигляд мають вже німці. 63-а хвилина — ветеран Шнайдер навіть непоганим пасом прокидає м’яч у штрафну, Подольські прикриває його корпусом і з розвороту б’є впритул — Буффон кулаками парирує, а добивання Фрідріха йде значно вище від воріт. Ще один шанс — суддя не помічає очевидного порушення в центрі поля проти Пірло, атака німців небезпечна, але завершальний пас Боровські неточний. Ліппі міняє свого нападника — виходить Джилардіно. Особливих дивідендів це не приносить. Тотті непоганий в центрі поля, але таки передбачуваний — всі його паси, що постійно віддаються в один дотик, «читаються» німцями, до того ж, подачі з кутових «Імператора» раз по раз летять точнісінько в обійми Леманна. Гра стає все більш нудною, хвилина за хвилиною, хоча вона й до цього не сяяла своїми гранями.
Вісімдесята хвилина — арбітр дає німцям шанс, штрафний біля самої лінії по центру, за надуманий фол Каннаваро. Але Баллак б’є погано. У відповідь Тотті намагається вивести Перотту сам на сам, Леманн у стрибку ліквідовує небезпеку. Команди погоджуються на почесну нічию в основний час.
На екстра-тайм у італійців виходить Яквінта замість Каморанезі. Як не дивно, нічого поганого з цього не було — «удінезець» зміг пожвавити гру. На першій хвилині додаткового часу після несподіваного прориву і хитрого удару він влучає у штангу. Мало того! Через хвилину з-за меж штрафної б’є Дзамбротта — і влучає в перекладину. До кінця першого додаткового тайму, поки не виходить Дель П’єро (він змінює Перотту), нічого такого не відбувається. Раптом німці дивом не забивають. Навіс праворуч Одонкора, захисники забули Подольські, Лукаш б’є головою впритул — м’яч проскакує поруч зі штангою. Що таке не щастить...
Італійці прокинулися. Дель П’єро + Яквінта є креатив. Останній ледь не втік після пасу Тотті, але забарився. Німцям є чим відповісти. Лам підхопив м’яч поблизу кута штрафного і вдарив вище. Гра йде на зустрічних курсах, нарешті є гра, а не позиційна боротьба без воріт. Дель П’єро може забивати фактично з лінії воротарського, але вкрай повільно. У відповідь в атаці Подольські отримує м’яч біля штрафного і потужно стріляє під перекладину — Буффон! Розкішна комбінація у Італії: Тотті направо на Яквінту, той п’яткою ефектно повертає в центр перед штрафним, на Джилардіно, «Геній» відкатує трохи назад, Дель П’єро з ходу б’є неточно. У наступній атаці знову на вістрі Дель П’єро, на «другій хвилі» Яквінта замість того, щоб відкотити трохи назад на Пірло, який в забивній позиції, б’є сам в захисника.
Сто дев’ятнадцята хвилина — відмінний удар Пірло з-за меж штрафного. Леманн на висоті, у прямому і переносному значенні, переводить м’яч на кутовий. Ну що, поїхали пеналі «стукати»? Ага. А два голи за хвилину не хочете? Подача з цього кутового, м’яч відскакує до Пірло, всі кидаються на нього, а очікуваного удару немає — тонкий пас у штрафну, де в дотик б’є в дальній кут неперевершений Гроссо — ГОООООООООООЛ! Не дотягли німці. Все-таки заміни Ліппі зіграли, на відміну від аналогічних заходів, ужитих Клінсманом. На закуску — ще гол-красень: Джилардіно виводить Дель П’єро сам на сам з Леманном, і Сандро просто закидає, як рукою, м’яч в праву «дев’ятку»! І все.
Німці в розпачі, більшість не приховує гіркі чоловічі сльози. Клінсманн, як може, втішає своїх. Проте особливих причин для смутку немає: команда справді підібралася непогана, рівна, розкрився великим майстром Клозе, непоганий Подольські, відмінно провів увесь турнір Лам, хороший досвідчений Шнайдер... не вистачало в цьому матчі Фрінгса. Баллак? Чекали більшого, але і його виступ після травми — далеко не провал. На минулому чемпіонаті Німеччина стала фіналістом, тепер має непоганий шанс на бронзу. Хороший, стабільний виступ.
Італія йде у фінал. Чи могли про це мріяти їхні «тіфозі» напередодні турніру, в світлі гучних «корупційних» скандалів? Тільки мріяти і могли. Однак ось вона, реальність. І, що найважливіше, команда повністю заслужила свій успіх, щоб там не говорили про надуманий пенальті Канталехо. Приборкали таки німців, і тепер команда за крок від абсолютного тріумфу. Подивимось, чи вистачить нинішній «скуадрі» сил повторити успіх 24-літньої давнини своїх іменитих попередників й їхнього символу, Паоло Россі.

Михайло ГЕРАСИМЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ЩО «ТУР» ВТРАЧАЄ — «ДИСКАВЕРІ» НАБУВАЄ

назад »»»