ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
АНДРІЙ КУРКОВ: «МАЄМО ДОВОДИТИ, ЩО УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ІСНУЄ»
Нещодавно у Харкові Посла Франції в Україні Жана-Поля Везіана на зустрічі з пресою запитали, кого він знає з сучасних українських письменників. Поважний гість з відповіддю не вагався і першим назвав Андрія Куркова.

Саме тоді пан Курков теж гостював у Харкові й теж зустрічався з громадськістю. Тож почувши на свою адресу комплімент з боку дипломата, відреагував так:
— Мої твори добре продають у Франції — тисячними тиражами, а також у Швейцарії, Німеччині, Канаді, Австралії, Японії. Вони зайняли нішу пострадянської літератури, бо без «чорнухи» змальовують ситуацію в колишньому союзному просторі. Приміром, чи не найбільше у Франції читають «Останнє кохання президента». Цю книгу я написав за вісім місяців до президентських виборів і багато чого передбачив, як-от: отруєння претендента на посаду глави держави, «газові» проблеми й багато чого іншого, що згодом збулось.
— Виходить, що Ви, як і Глоба — віщун...
— Та ні, просто я логічно мислив. Україна рухається у новому напрямку, а конфлікти з Росією видно неозброєним оком. Водночас це — роман про кохання. Коли чоловікові не таланить у цьому, він іде в політику. Я втямив, що пострадянська людина не може бути повноцінним лідером у новій країні. Це, звісно, художнє узагальнення, а не реальна біографія конкретного якогось прототипа. Збіги, як, бува, пишуть у титрах до кінофільмів, цілком випадкові.
— Проте, до честі письменника, близькі до правди. Якщо Вам, пане Андрію, вдалося спрогнозувати нинішню ситуацію, то що скажете про завтрашній наш день?
— Мабуть, складеться спершу коаліція на чолі з прем'єром Тимошенко. Можливі внутрішні конфлікти, які гаситимуться півроку-рік. Можливе чергове ускладнення відносин з нашим північним сусідом, економічні війни. Однак усе завершиться позитивно.
— Як Ви опинились у Києві, як стали письменником? Є такий вислів, що таланти народжуються у провінції, а помирають у Парижі.
— Щодо першої частини афоризму — якоюсь мірою згоден. Із приводу другої, якщо це мене стосується, то в Парижі я маю шанси й надалі видаватися й бути шанованим. До Києва ж мене обставини так привели. Мій батько — військовий льотчик-випробувач, потрапивши під скорочення, почав працювати на Київському авіазаводі... Стосовно мого шляху у красному письменстві — я починав з поезії. Потім написав роман «Історія міста Середньограда й сторонньої людини Костоправа». Отаку він мав довгу назву і вийшов у «самвидаві», був популярний серед киян. Мене запрошували у клубах, підвалах і навіть на весіллях читати уривки з цього твору. За тиждень до того, як розпався Союз, у мене вийшла перша і остання книга у державному видавництві «Радянський письменник». Були публікації в англомовних журналах. «Улюблену пісню космополіта», вміщену там, спершу назвали антиросійською, потім — антиукраїнською. Щоб упередити ваше запитання про те, який я письменник, відповідаю: український, хоча пишу переважно російською та іншими мовами. У Тернополі мої книги у видавництві «Богдан» друкують державною мовою. А ось вирощування кактусів змусило мене вивчити латину, що, у свою чергу, посприяло опануванню англійською і польською мовами.
— Вас читають і в Україні, й за кордоном. Водночас як українські письменники скаржаться, що їх мало видають і мало читають. У чому секрет Вашої популярності?
— Америки не відкрию. Якщо російська книжка все заполонила (сприятливі обставини для того були), то як бути українському літераторові? Треба не тільки добре писати, а й шукати своїх читачів і видавців, бути публічною людиною, активною особистістю, не лінуватися спілкуватися з читачами на будь-якому рівні. Головна реклама — з уст в уста. Такі письменники в Україні є — Андрухович, Забужко, Дереш...
— Кажуть, якийсь час ти працюєш на ім'я, а потім воно — на тебе...
— У цьому є сенс. Для мене особисто — десь із 2000 року. Відлік почала моя книга «Танець на льоду», що нині стала бестселером у Німеччині, Швейцарії, Франції. Мене почали друкувати в Україні, зокрема, у харківському «Фоліо», а також у Росії. Я працьовитий письменник. Окрім того, займаюсь популяризацією української книжки в нашій державі й за кордоном, організовую поїздки, виступи українських літераторів. Аби бути популярним, письменник має себе «просувати», тобто дбати, щоб тебе читачі знали не тільки за друкованим словом, а й в обличчя.

Віталій СТЕГНІЙ, Харків
також у паперовій версії читайте:

• І ЗНОВУ ДО НАС ЗАВІТАЛА «ПАНІ ГІТАРА»
• ELEPHANT-ART НА 150 КВАДРАТНИХ МЕТРІВ

назад »»»