ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПРОБЛЕМА
ПОСЛУГИ БЕЗ ОПЛАТИ
Багато людей отримує соціальні послуги, навіть не здогадуючись, що саме так вони називаються. Чимало співгромадян не знають про те, що мають право на такі послуги, до речі, безплатні, тому й не користуються ними. Соцпослуги — комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на певні соціальні групи чи осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги для поліпшення або відтворення їхньої життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

Проте однакові послуги можуть бути соціальними чи несоціальними. Приміром, навчання малювання здорових дітей не належить до соціальних, бо спрямоване на розвиток дитини, набуття нею певних умінь. Коли ж малювання навчають дітей-інвалідів, то це і залучення їх до спілкування, і спосіб підвищення заниженої самооцінки, і арт-терапія.
У 2003-му ухвалено Закон «Про соціальні послуги», а нещодавно Мінпраці та Український фонд соціальних інвестицій (УФСІ) розробили проект концепції реформування всієї системи. Мета — забезпечити громадян якісними соціальними послугами. А вони, на жаль, потрібні багатьом.

Коригує ринок
Як зазначає міністр праці та соціальної політики Іван Сахань, за останні роки багато зроблено для вдосконалення системи соцпослуг, майже в кожному регіоні з'явились установи, що демонструють нову якість роботи у цій сфері. Проте констатувати, що ця робота є системною, що вирішено гострі соціальні проблеми — не можна.
Соцпослугами нині опікується чимало органів центральної влади. Сприяти в цьому мають передовсім за місцем проживання, тож усі органи місцевого самоврядування причетні до вирішення проблем цієї сфери. Слід чітко визначити, як вибудовувати відносини між центральним органом виконавчої влади й місцевим самоврядуванням.
На жаль, ринкові перетворення загострили соціальні проблеми для найуразливіших груп населення (інвалідів, дітей, стареньких, багатодітних), а також породили нові — безпритульність, торгівлю людьми, поширення ВІЛ/СНІДу, які потребують нових ефективних рішень.
Хоча значну частину соцпослуг надають недержавні організації, механізми функціонування цієї системи майже не зазнали змін із радянських часів. Вони не передбачають швидкої реакції на потреби людей, не стимулюють поліпшення якості послуг.
Кількість державних коштів, що витрачають на соцпослуги, щороку збільшується, але немає даних ні про вартість послуг, ні про ефективність коштів, сплачених за них, зауважує міністр. Кошти розподіляють за принципом утримання великих інтернатів, де мешкає по 500-600 осіб, чи соццентрів, а не закупівлі послуг, необхідних інвалідам чи людям похилого віку. Гроші фактично «прив'язані» до стабільної державної мережі інтернатів та соццентрів. Скажімо, діти-інваліди, яких виховують у родині, не отримують необхідних соцпослуг, бо мережу послуг для них не сформовано.
Результатом реформування, наголошує міністр, має стати впровадження механізмів, здатних забезпечити високу якість соцпослуг, гнучкість у виборі їх видів і форм, що стимулюватимуть постійне оновлення системи й можливість швидко реагувати на потреби людей. За словами Івана Саханя, головними складовими системи мають стати: децентралізація, демонополізація, конкуренція, надання соцпослуг через видавання ліцензій, запровадження стандартів якості та контроль за їх дотриманням.
Згідно з концепцією місцеві органи влади самостійно обиратимуть постачальників послуг залежно від попиту, що має забезпечити адресність, доступність і справедливість у їх розподілі. Варто перейти від фінансування інтернатів та соццентрів до фінансування послуги чи отримувача (механізми «гроші — за клієнтом», адресні цільові виплати й компенсації, соціальне замовлення).
Особливу увагу міністр звертає на запровадження стандартів якості та ринкових механізмів у функціонування системи турботи. Розвиток конкуренції стимулюватиме надавачів послуг отримати фінансування з бюджету чи від їх отримувача.

Бар'єри на шляху до реформи
На думку виконавчого директора УФСІ Віктора Мірошниченка, соціальні послуги нині не надто ефективні, бо немає стандартів, орієнтованих на поліпшення життя їхніх отримувачів, а також контролю за якістю та дієвої системи санкцій за її недотримання. В плануванні послуг, фінансуванні, формуванні мережі соцслужб місцева влада надмірно залежить від рішень центральної. Це призводить до значних диспропорцій.
Недосконале й законодавство у цій сфері — чимало неузгодженостей між законами та підзаконними актами. Негнучка, нераціональна система фінансування соцпослуг — вона зорієнтована на кількість утриманців інтернатів, а не на кількість людей, які потребують турботи. Немає й механізмів оцінки потреб територіальних громад у соціальних послугах.
Часто на одній території створюються великі соццентри для певної цільової групи, фінансування яких з державного та місцевих бюджетів значно перевищує потреби регіону. Поки немає ефективної взаємодії органів влади й громади у плануванні соцпослуг, моніторингу їх якості та інформуванні громадян про діяльність соціальних служб і закладів.
Сприяння реформуванню системи соцпослуг в Україні, за словами Віктора Мірошниченка, є метою спільного проекту українського уряду та Світового банку, який виконує УФСІ.

Пріоритет — діти
За словами заступника міністра у справах сім'ї, молоді та спорту Тетяни Кондратюк, міністерство постійно турбується про вдосконалення системи соціальних послуг, які надаються дітям, незаможним сім'ям, молоді. Цим займаються державна соціальна служба, департаменти з усиновлення та захисту прав дитини; молодіжної політики; сім'ї й гендерної політики.
Торік надано понад п'ять мільйонів соцпослуг. Основна увага — дітям, адже вони найуразливіші до життєвих негараздів. Спектр турботи про них досить широкий. Так, для випускників інтернатів — дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування створюються соціальні гуртожитки. Це не просто помешкання, а своєрідна школа, де фахівці готують молодих людей до самостійного життя, допомагають опановувати побутові навички, вчать долати труднощі. Створено дев'ять соціальних гуртожитків у семи регіонах.
Надійної психологічної підтримки та реабілітації потребують діти, котрі постраждали від насильства й жорстокості. Їх влаштовують в альтернативні сім'ї або соцзаклади, допомагають пройти медичне обстеження, лікування, оформити потрібні документи.
У зоні підвищеної уваги — діти й підлітки з особливими потребами. На жаль, нині молоде покоління спіткала ще одна біда — ВІЛ-інфекція, торік вона уразила більш як 1360 дітей. Для них відкривають спеціальні центри, де проводяться психологічна адаптація, консультації для батьків, дітям та їхнім рідним допомагають позбутися стигматизації (від гр. — тавро), відчути себе звичайними людьми. Фахівці соцслужб організовують групи самодопомоги з наркозалежних і членів їхніх сімей (ВІЛ-інфекція особливо поширена серед наркоманів), інформують про тестування на ВІЛ. Установи, де можна отримати медичну, психологічну, соціальну підтримку, надають дезінфікуючі та запобіжні засоби, обмінюють шприци. До кінця року планується додатково створити 159 центрів роботи з ін'єкційними наркоманами.
Нині, розповідає Тетяна Кондратюк, проводиться широкомасштабна державна кампанія з добору прийомних батьків-вихователів, влаштування дітей у дитбудинки сімейного типу та прийомні сім'ї. В Україні створено 212 прийомних сімей та 170 ДБСТ (200 прийомних сімей і 149 ДБСТ перебувають під соціальним супроводом центрів соцслужб). Соцпрацівники виступають посередниками між прийомними та рідними батьками, аби зберегти можливість повернення дитини до біологічної сім'ї, коригують взаємини у родині. Дітям-сиротам і позбавленим батьківського піклування надається соціальна, психологічна, педагогічна, медична, правова допомога, аби вони швидше адаптувались до нової сім'ї. Змінено фінансовий механізм захисту таких дітей за принципом «гроші ходять за дитиною».
Катастрофічних масштабів набула безпритульність й бездоглядність дітей. Фахівці департаменту з усиновлення виявляють таких дітей, створюють банк даних, шукають родичів, влаштовують до інтернатів та прийомних сімей. Соцпослуги надають й жінкам з немовлятами, котрі опинились у складних життєвих обставинах. Отримують допомогу також молоді люди, що відбувають покарання. Це — різні консультації, сприяння у працевлаштуванні.

Вносьте пропозиції!
Народний депутат Валерій Сушкевич, переконаний, що політика не завжди позитивно впливає на процеси реформування, дошкуляє популізм. Соціальні проблеми належить вирішувати комплексно. Приміром, до подолання «бар'єрності» для інвалідів мають залучатися Мінбуд, Мінтранс, МОЗ, Міносвіти. Суттєвим, на думку нардепа, є професіоналізм кадрів і відповідальність осіб, які займаються адмініструванням реформ. Наразі ж часто перевагу віддають не професіоналізму, а партійній приналежності.
Ключовим елементом реформування є фінансування. Найперше варто визначити ефективність коштів, які нині «крутяться» в системі соцзахисту, і тих, що мають додатково надійти. Слід обережно змінити пріоритети; з фінансування великих інтернатів — на послуги у громаді, обов'язково врахувавши думку отримувачів послуг. Скажімо, незряча людина має право безплатно отримувати взуття. Чи не доцільніше дати їй гроші, аби вона вирішила сама, на яку послугу їх витратити?
Не варто йти шляхом глобалізації адресності, не порадившись з людьми. Адже наслідки можуть бути не такими, як очікували, а послуги неадекватні пільгам. Найдоцільніший варіант — «рух грошей за людиною, яка потребує соціальних послуг». Тоді визначається обсяг коштів, що мають «поглинути» обсяг пільг, які нині надаються безплатно. Важливо розробити соціальні стандарти і визначити частку ВВП, яка підтримуватиме їх на належному рівні.
Концепцію реформування системи соцпослуг передано для обговорення громадськості, а після врахування зауважень та пропозицій буде внесено на розгляд уряду.

Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• П’ЯТИРІЧКА КВАРТИР І АТРАКЦІОНІВ!

назад »»»