Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Жовтень 14, 2014
ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА
ОСВІТА
ШКОЛА ТАЛАНТІВ У МІСТІ ЛЕВА
Львівська школа № 28 — альма-матер багатьох відомих в Україні і за її межами громадян. З глибокими традиціями, де нині навчаються онуки перших її учнів. Як розповіла директор цієї спеціалізованої загальноосвітньої школи з поглибленим вивченням німецької мови Стефанія Степаненко, «тісна співпраця директора, вчителів, учнів і батьків дозволяє шкільній громаді працювати дуже продуктивно».
— Стефаніє Тадеївно, відколи Ви керуєте школою, які зміни відбулись тут?
— Головне завдання школи, на моє переконання, — створити сприятливе середовище, у якому мають розвиватися учні. Ідеться не тільки про зовнішнє оформлення, слід не просто дати учням певну суму знань, а навчити їх мислити, розвиватися, спілкуватися, дискутувати і таким чином приходити до певної істини.
— Яка Ваша думка про 12-річну систему навчання?
— Якби це нововведення сталося, коли ще я була ученицею, то мені, мабуть, було б дивно: аж 12 років учитися! Як учитель, мабуть, була б задоволена, бо знаю, що в десятирічку важко «втиснути» увесь навчальний матеріал. Дітям дуже багато треба працювати, робочий день видається безмежним. А з 12-річною системою діти матимуть менше навантаження на день, тому більше сприйматимуть матеріалу. Як директор, ще не можу сказати, оскільки нині ми маємо лише 6-й клас, який входитиме в нову систему.
— Нині не тільки модою, а й необхідністю є вивчення мови міжнародного спілкування — англійської. Ви залишаєтесь школою з вивченням декотрих дисциплін німецькою.
— Ми маємо своїх учнів, свій контингент, ту частину громадян, які вписуються в німецькомовний простір. Адже Європа не тільки англомовна, а й значною мірою німецькомовна. Застосування набутим знанням наші випускники знаходять. Ми співпрацюємо з багатьма гімназіями, школами Німеччини, Австрії, Румунії. І дітям це подобається, і батьки хочуть, щоб діти знали німецьку. Крім того, з 5 класу ми паралельно вивчаємо англійську мову, і теж досить успішно. Причому тим, хто володіє німецькою мовою, вивчення англійської дається значно легше й успішніше, аніж навпаки.
— Яка роль, на Вашу думку, відводиться Західній Україні, Львову та, зокрема, 28-ій школі у поглибленні та зміцненні контактів з Європою та з усім світом?
— Ми шукаємо, і нас шукають. З нами співпрацюють школи з німецькомовних країн. Зустрічаємось з учнями з Німеччини. У нас відбуваються не тільки бесіди й відкриті уроки,— ми знайомимо зі своєю культурою, традиціями, художньою самодіяльністю. Найбільш обдаровані та працьовиті проявляють себе в різних сферах розвитку. Наприклад, учениця Настя Коломійцева посіла перше місце на всеукраїнській олімпіаді з німецької мови. Вона і її вчителька Наталя Ананьєва будуть відзначені на урядовому рівні. Крім того, найкращі учні, переможці різноманітних змагань отримують можливість поїхати до Німеччини, це теж є стимулом до знань.
— Нині триває набір у перший клас. Які здібності повинна мати дитина, аби тут навчатись?
— Насамперед ця дитина має бути фізично здоровою, пройти психологічне тестування. Інколи батьки бояться, переживають, чи треба вже дитині знати німецьку. Звісно, ні, бо ми будемо її навчати німецької мови. Але дитина повинна мати такий рівень розвитку, який дасть можливість багато навчатися, з першого року сприймати й засвоювати іноземну мову.
— Коли Ви перебирали на себе обов’язки директора, Ваш попередник Іван Ейфлер, мабуть, розповів якісь секрети, як керувати саме цією школою?
— Напевно, головний секрет — не зрадити того, що було. І другий секрет — не боятися впроваджувати нове, і не думати, що воно буде заважати старому. От і всі секрети. Іван Лук’янович очолював школу 25 років, за його керування було зміцнено міжнародні зв’язки школи. Утім, Іван Лук’янович і нині працює в цій школі, отож я маю з ким порадитись, вивірити свої кроки й плани.
Далі — питання до Івана Ейфлера.
— Іване Лук’яновичу, Ви керували однією з найкращих шкіл Львова. Як Вам вдавалось в «застійні» часи виховувати справжніх патріотів України та підтримувати й зміцнювати національні традиції?
— До мене директором був заслужений вчитель України Петро Іванович Ковалишин, який фактично заклав міцний фундамент школи. Я розвивав його традиції. У нас працювало багато гуртків художньої самодіяльності, якими керували справжні майстри. Серед них, наприклад, народні артисти України Даниїла Байко (вела вокал), Анатолій Горчинський (керував драмгуртком), Мирослав Вантух (керував танцювальним колективом). Продовжив цю справу народний артист Михайло Ванівський. Усі вони були настільки пройняті духом патріотизму, що школі, попри усі директиви того часу, вдавалось підтримувати народні традиції.
— Плеяда відомих драматичних акторів театру й кіно теж причетна до цієї школи.
— Нині в Національному драматичному театрі імені Марії Заньковецької працюють п’ятеро випускників нашої школи; серед акторів — вихідців з СШ №28 — заслужений діяч мистецтв Андрій Мацяк, Орест Гарда, Максим Максименко, відомий телеведучий Роман Лемеха, народний артист України, Росії та СРСР Богдан Ступка, Остап Ступка, Назар Стригун, народна артистка України Наталя Лотоцька. Окрім цього, багато відомих музикантів закінчили нашу школу, нині вони є виконавцями симфонічного оркестру Львівської філармонії, Львівської національної опери. Багато випускників нашої школи є кандидатами та докторами технічних, філологічних, медичних наук. Наприклад, професор Орися Вацеба — автор першого українського підручника з анатомії.
Маємо своїх представників у чотирьох скликаннях Верховної Ради, є депутати місцевого самоврядування.
— Як вважаєте, чи теперішні учні збережуть добре ім’я школи?
— Звичайно, і це досягається передовсім високою кваліфікацією педагогічного складу. Ми намагаємось підібрати саме такі кадри. Нині випускаємо три одинадцятих класи, 12 учнів претендують на нагородження золотими та срібними медалями. З них, сподіваюсь, виростуть добрі спеціалісти та справжні патріоти України.
— Які проблеми Вас хвилюють?
— По-перше, дуже перевантажені навчальні плани. Програми не збігаються з програмами для вступників до ВНЗ. Замудрою мовою написані й дуже перевантажені підручники, особливо з української мови, літератури, біології, хімії. Є такі теми, які не потрібні для школи. Я прихильник того, щоб у випускних класах було профільне навчання: гуманітарний і природничо-математичний цикли. Тоді не було б потреби учням гуманітарного профілю вивчати в повній програмі фізику, хімію, математику.
Потрібно дещо поміняти й у системі виховної роботи. Ми отримуємо дуже багато вказівок, різноманітних планів. Складаємо дуже багато заходів. Треба більше живої роботи, а не паперової. Хтось з директорів підрахував, що протягом року отримав 560 вхідних документів. І він видав 450 вихідних. Це щодня приблизно два папери! Цього формалізму ми поки що не ліквідували.
Маріанна КАВКА
також у паперовій версії
читайте:
- І ТОДІ ПРИЙШЛИ МЕЦЕНАТИ
- ЯКЩО ДИТИНА ЗАНЕДУЖАЛА
- ВИВЧАТИМУТЬ
ІСТОРІЮ МІСТА
назад »»»
Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».