ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
ЗЕМЛЯ — ФУНДАМЕНТ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
Землі для сільського господарства в Україні вистачає. За оцінкою Держкомзему, із 60 млн га сільськогосподарських — 42 млн га (71%). Понад 25% чорноземів усього світу належать Україні. Чому ж, маючи такий потенціал, Україна й досі не стала житницею Європи?

Головна проблема — відсутність ринку землі та прогресивних форм господарювання й економічних відносин в аграрному комплексі. Питання приватної власності на землю в розвитку сільської економіки є ключовим.
В Україні іноземним громадянам заборонено купувати землю, але вони можуть орендувати її на 50 років. Експерти вважають, що спрощення процедури оренди сільськогоподарських земель та дозвіл на придбання земель несільськогосподарського призначення збільшило б прямі іноземні інвестиції в Україну в кілька разів. Іноземці зацікавлені мати правові гарантії на приватну власність, отримавши їх, вони почнуть розвивати свій бізнес і нарощувати обсяги виробництва. Це створить додаткові робочі місця і збільшить валове виробництво. Особливі перспективи для розвитку сільського господарства обіцяють зміни принципів земельних відносин. Якщо земля стане товаром, у селі створюватимуться нові робочі місця, в аграрне виробництво прийдуть великі транснаціональні корпорації, які принесуть новітні технології, техніку, методи, а найголовніше — гроші, яких нашому сільському господарству для інтенсивного розвитку катастрофічно бракує.

Мораторій — гальмо розвитку
Насправді головна проблема розвитку села — це брак коштів на придбання нової техніки, добрив, пального, виплати гідної зарплати сільським трудівникам. Як наслідок — значна частина українських заробітчан, що подалися за кордон у пошуку кращої долі, є жителями сіл і невеликих містечок.
Закон «Про ринок землі» схвалено Верховною Радою України в першому читанні ще 2004 року, але до цього часу він не затверджений остаточно. Натомість в Україні до першого січня 2007 року діє тимчасова заборона — мораторій на внесення до статутних фондів господарських товариств земельних часток (паїв) та продаж і відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Чи запрацює ринок землі наступного року? Бути в цьому впевненими ми не можемо, бо в парламенті вже зареєстровано ініційований депутатами від КПУ законопроект (№ 1037) про внесення змін до 10 розділу перехідних положень Земельного кодексу України, яким запропоновано заборонити громадянам та юридичним особам продаж або відчуження іншим способом земельних ділянок та земельних часток (паїв), призначених для ведення фермерського господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва до першого січня 2015 року. Продовження мораторію на продаж землі фактично означатиме консервацію нинішнього економічного стану на селі та розширення тіньового, нелегального ринку землі, котрий процвітає вже кілька років поспіль через те, що немає прозорого й відкритого. Об'єктивних економічних причин, які спонукають громадян і підприємців купувати та продавати землю, безліч, але через відсутність легального земельного ринку всі ці операції здійснюються «в тіні», причому «тіньові» ціни є ринковими, і на цьому спритні ділки добре заробляють.

Приватна власність без права її продажу не можлива
Передумови для «запуску» земельного ринку в Україні вже є. Під час розпаювання земель сільськогосподарського призначення право власності на землю набуло 6,9 млн громадян, з них 6,8 млн отримали тимчасові сертифікати. За словами заступника голови Державного комітету земельних ресурсів Володимира Жмуцького, 5,9 млн громадян вже одержали державні акти на право приватної власності на сільськогосподарські земельні паї замість сертифікатів, які лише визначали право власності, але не закріплювали його виділенням землі в натурі.
На початку кампанії з видачі державних актів через високий попит був відчутним їхній дефіцит. Кожний бланк — це спеціальний документ з кількома рівнями захисту, собівартість його виготовлення — понад 10 грн. Нині проблему нестачі бланків вирішено. Як зазначає Володимир Жмуцький, нещодавно обласні відділення Держкомзему отримали по 50 тисяч нових бланків. Якщо десь трапляються випадки, коли кажуть, що їх немає, то це, на його думку, штучно створений дефіцит.
Маючи земельний сертифікат, земельну ділянку можна лише здати в оренду, але не можна нею розпоряджатися, господарювати, передавати в спадок. Власники державних актів стають повноправними власниками своєї землі. Найбільше державних актів отримали в областях з інтенсивним землеробством і родючими ґрунтами — це Полтавщина, Черкащина, Харківщина, у південних регіонах. А от на Поліссі та в північних областях інтерес до отримання держактів значно менший, бо родючість ґрунтів та розвиток аграрного виробництва тут значно нижчі. На Херсонщині середня земельна частка — пай становить 8–10 га, а от в Чернівецькій області — лише 1–1,5 га.
У багатьох європейських країнах ліси належать до земель сільськогосподарського призначення. У новому Земельному кодексі розроблений механізм економічного стимулювання заліснення. Кожний власник земельної ділянки, непридатної для сільськогосподарського виробництва, може засадити її лісом і володіти ним на правах приватної власності. Це величезний законодавчий прорив, який надає право приватної власності на посаджені ліси. Крім цього, Держкомзем може надати в оренду чи продати незручні для обробітку землі за символічною ціною за умови, що власник засадить її лісом. Можливо, хоч проблему дефіциту лісу вдасться вирішити за допомогою непорушного права приватної власності. Ліси вкривають не більше, ніж 16% території України, хоча оптимальним показником для нашої держави експерти вважають 20—25% (для порівняння: у Німеччині залісненість — 40 відсотків).

Реєстраційну систему лихоманить
Нещодавно уряд затвердив постанову, у якій погодився з пропозицією Міністерства юстиції про те, що центр Державного земельного кадастру та реєстраційні офіси в областях і районах треба вивести з підпорядкування Держкомзему і передати під оруду Мін'юсту.
Реєстраційна система нерухомого майна почали впроваджувати у 1994 році. На певному етапі різні гілки реєстраційної системи перебували в підпорядкуванні Міністерства юстиції та Держкомзему. Згодом, після ухвалення нового Земельного кодексу та Закону «Про реєстрацію прав на нерухоме майно», реєстраційна система була підпорядкована Держкомзему, оскільки вся нерухомість базується на землі. Після ратифікації угоди між Світовим банком та Україною про надання позики на 195 млн доларів для створення кадастрово-реєстраційної системи європейського зразка, цей проект реалізується вже два роки. Експерти Держкомзему наполягають на тому, що Мін'юст не зможе через мережу нотаріусів вести реєстр нерухомості в загальнодержавному масштабі, адже для цього потрібні спеціальна методологія, програмне забезпечення, планово-картографічна основа, математичні розрахунки.
Від дієздатності реєстраційної системи значною мірою залежить система оцінювання, оподаткування, гарантування прав власності, купівля-продаж нерухомості. Наприклад, у Німеччині кожна територіальна одиниця має так звану поземельну книгу, в якій фіксуються всі операції з нерухомістю та засвідчуються майнові права. У реєстраційній системі зберігаються відомості про об'єкт нерухомості, його власника, обмеження щодо володіння власністю, а також інформація про заставу майна. Ця універсальна інформаційна база надзвичайно корисна, адже коли нерухомість кілька разів міняє власника, можуть виникати певні правові колізії, унаслідок яких без порушення законодавства останній власник позбувається права власності. Такі афери в Україні часто відбуваються на ринку житла. Причина банальна — без єдиної реєстраційної системи відстежувати всі операції, пов'язані зі зміною власника і прав власності, досить важко, оскільки це надзвичайно копітка й важка справа. Експерти вважають можливим компромісом закріплення за Мін'юстом реєстру будинків і квартир, а за Держкомземом — землі.
До речі, у поточному році понад 13 тисяч селищних та сільських землеупорядників, які належали до системи місцевого самоврядування, будуть підпорядковані Держкомзему. При цьому вони будуть атестовані відповідно до головних критеріїв проф-придатності — базової освіти та рівня практичних навичок.
На проведення землевпорядних і землеоцінних робіт Держкомзем видав приватним підприємцям майже 1,5 тисячі ліцензій, проте незабаром буде здійснена масштабна ревізія всіх ліцензованих землевпорядників та оцінювачів. У Держкомземі не приховують, що можуть «підчистити» ці лави, позбавивши ліцензій злісних порушників, які, незважаючи на попередження, виконують роботи недобросовісно, порушуючи законодавство. Досі ліцензій позбулися лише 50 юридичних і фізичних осіб.

Роман ПІДВИСОЦЬКИЙ
також у паперовій версії читайте:

• СТРАХУВАННЯ АВТОМОБІЛЯ МОЖЕ ПОДОРОЖЧАТИ
• АГЕНТСТВО З РОЗРОБКИ ШЕЛЬФУ?
• МЕТАЛУРГИ НЕ ПЛАТЯТЬ ЗА БРУХТ
• НА СТРАХОВІ КОМПАНІЇ ЧЕКАЄ ВІДКРИТІСТЬ

назад »»»