ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
РОСІЙСЬКИЙ ПРЕЗИДЕНТ ШУКАЄ НАСТУПНИКА...
Історики вважають, що доба палацових переворотів, яка тривала в Російській імперії впродовж вісімнадцятого століття, значною мірою була спровокована тим фактом, що Петро Перший не встиг призначити свого наступника. За радянських часів подібна ситуація повторилася після смерті Леніна, який навряд чи бачив своїм політичним спадкоємцем Сталіна.

Останні соціологічні опитування свідчать, що авторитет чинного президента Російської Федерації Володимира Путіна перевищує симпатії росіян до Леніна та Сталіна. Але така всенародна любов не вирішує проблеми 2008 року, коли закінчується другий, передбачений російською конституцією 1993 року термін президентства.
Тим часом Путін на нещодавньому саміті Шанхайської організації співпраці вкотре підтвердив відмову балотуватись на третій термін, оскільки такий сумнівний з погляду демократії крок насправді не вирішив би головної проблеми стратегічної наступності, яка може виявитись не до снаги й самому Путіну. Збереження режиму «керованої демократії» залежить від ступеня гармонізації інтересів не лише фінансово-політичних угруповань, а й близького кремлівського оточення нинішнього президента Росії.
Слід зазначити: як і за часів «пізнього» Бориса Єльцина, не бракує прогнозів щодо кандидатури наступника. Найближчим до Володимира Путіна вважають міністра оборони Сергія Іванова, якому господар Кремля повністю довіряє. Але позиції Іванова як силовика послаблюються прохолодним ставленням до нього Заходу та слабкістю підтримки з боку газонафтового лобі. Крім того, за Сергієм Івановим тягнеться шлейф невирішених проблем реформування російської армії.
Інший претендент на наступника — колишній глава адміністрації Дмитро Медведєв. На початку 2006 року він дістав шанс заробити собі політичне ім’я на реалізації так званих «національних проектів», мета яких розподілити нафтогазові долари між освітою, охороною здоров’я та іншими вразливими соціальними сферами. Але «ліберал» Медведєв тепер більше скидається не на стратега, а на виконавця, котрий стилем роботи нагадує колишнього прем’єра Михайла Касьянова, який свого часу також, граючись в апаратні ігри, демонстрував замало ініціативи.
Крім тих двох фаворитів преси, експерти звертають увагу на фігури «темних конячок». Наприклад, досить близьким до Путіна вважають міністра транспорту Володимира Якуніна. Серед кандидатів розглядається «фанат» законності Дмитро Козак. Та чи не найбільше путінським критеріям наступництва, тобто «молодості, освіченості, ефективності управління», відповідає теперішній представник президента в Поволзькому федеральному окрузі Олександр Коновалов. Саме він торік зробив стрімку кар’єру від прокурора Башкортостану до представника президента. Коновалов багатьом найбільше нагадує самого Путіна зразка 1999 року. Напередодні думських виборів 2007 року очікується рокіровка, пов’язана з посадою прем’єр-міністра, адже остання є трампліном до Кремля. Але на той час може статися так, що російські громадяни, поважаючи вибір Володимира Путіна, все-таки візьмуть долю країни у власні руки.

Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:

• «ВЕЛИКИЙ СЛОН» НА ШЛЯХУ ДО УСПІХУ
• ...Й ОБІЦЯЄ ГРОМАДЯНАМ СЮРПРИЗ
• «ЯПОНСЬКИЙ» МІСТ НА ПІВДЕННОМУ БУЗІ

назад »»»