ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СВІТ: ЩО? ДЕ? КОЛИ?
УКРАЇНА — ВІРМЕНІЯ: ДІАЛОГ ТРИВАЄ
Відносини Києва і Єревана мають тривалу й плідну історичну традицію. Щоправда, після 1991 року в усіх міжнародних взаєминах Вірменії виникла серйозна проблема — мова про Нагірний Карабах. Офіційно Україна зайняла нейтральну позицію щодо питання визначення належності цієї території

Врешті, карабахська рана й досі остаточно не вилікувана. Вірменсько-азербайджанські відносини залишаються в стані «холодної війни». Причому позиції Азербайджану після того як на Каспії були відкриті багаті родовища нафти, суттєво посилились. Наприклад, нині Баку має військовий бюджет, який дорівнює загальному бюджету Вірменії. Причому основні джерела формування вірменського «гаманця» мають майже винятково діаспорне походження.
Єдиним кавказьким союзником країни є Росія. Остання має тут не лише військові бази — цьогорічна холодна зима коштувала Вірменії передачі всієї національної енергетичної системи під контроль «Газпрому». У карабахському питанні Росія стоїть на твердій позиції недопущення посилення впливу зовнішніх сил на його вирішення. Зберігаючи цей конфлікт у «замороженому» стані, Кремль зміцнює свій авторитет на Кавказі.
На тлі поступової втрати національного економічного суверенітету, Вірменію на весняній сесії було піддано критиці з боку Ради Європи за стан політичних свобод. Нестабільними лишаються стосунки в середовищі вірменської владної еліти. Від часу проголошення незалежності триває підкилимна боротьба за владу між вихідцями з Нагірного Карабаху, яких очолює чинний президент Роберт Кочарян, та представниками «материкової» Вірменії. Фракція «карабахців» послідовно наполягає на поглибленні стратегічного союзу з Росією аж до ймовірного входження в Єдиний економічний простір. У цьому кроці вбачається єдина можливість прориву азербайджансько-турецької економічної блокади.
Опоненти розцінюють таку геополітичну одновекторність як значний ризик. Навесні 2006-го, за рік до чергових парламентських виборів, стосунки між «карабахською» та «материковою» фракціями загострилися. Спікер парламенту Артур Багдасарян заявив про свої амбіції на президентських виборах 2008 року. Посилення внутрішньополітичної нестабільності потребує від Вірменії активнішої зовнішньої політики.
Як відомо, у червні з робочим візитом у Києві побував міністр закордонних справ Вірменії Вардан Осканян. За результатами переговорів було підтверджено, що Київ та Єреван передусім стоять на схожих позиціях з питань розвитку чорноморського економічного співробітництва. Крім того, Вірменія сподівається на підтримку України в Раді Європи. Водночас Єреван насторожено ставиться до ідеї Баку відправити в Карабах українців у ролі міжнародних миротворців. Тож подальший українсько-вірменський діалог вимагатиме погодження цих спірних принципових питань.

Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:

• СТАРТУВАВ САМІТ США ТА ЄС
• У ЦЕНТРАЛЬНІЙ АМЕРИЦІ ВИРУЄ ПОТУЖНИЙ ШТОРМ
• У ХВОРИХ НА ВІЛ/СНІД З’ЯВИЛАСЯ НАДІЯ
• КОГО ЛЮБЛЯТЬ ПОЛЯКИ?
• ТУРКМЕНІСТАН: ВІДПОВІДЬ НА АТАКУ ПУСТЕЛІ
• ШВЕДИ ХОЧУТЬ СТВОРИТИ «ЗЕЛЕНИЙ ЛІТАК»

назад »»»