ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СПОРТ
СИНЬО-ЖОВТА СУПЕРКОМПЕНСАЦІЯ
Гамлетівське запитання «Бути чи не бути?» гостро постало перед збірною України напередодні поєдинку з Саудівською Аравією. Хоча нам протистояла не найсильніша збірна світу, її (для того щоб розраховувати продовжити боротьбу на наступному етапі) потрібно було перемагати.

Наше завдання ускладнювалося кількома обставинами. Розгромна поразка від Іспанії не могла пройти безслідно для психологічного стану гравців, до цього додалися численні травми гравців української збірної. Ушкодження були у Єзерського, Чигринського, Воробея, Яценка. Ходили чутки про травму Гусєва. На щастя, Олег їх спростував, відігравши повний матч... на позиції правого захисника. Що вдієш — треба, інтереси команди — понад усе. Свідерський зіграв у центрі, адже цю зустріч через вилучення у першому матчі пропускав Ващук. З усіма переліченими труднощами наша команда впоралася блискуче. Ми не просто виграли, а отримали переконливу перемогу і відновили, до того ж, паритет у різниці забитих і пропущених м’ячів. Ще команда показала гру, яку ми від неї чекали. Нехай не все виходило ідеально, особливо в обороні, й ще потрібно чимало працювати, але це була наша команда, якою ми можемо пишатися.
У середній лінії Блохін зробив дві заміни — вийшли Сергій Ребров і Максим Калиниченко, які з різних причин практично не грали у відборі до чемпіонату світу. Проте Блохін наважився на цей крок і не прогадав. Якщо Ребров забив фантастичний м’яч, примусивши згадати старі добрі часи і загалом провів непоганий матч, то Калиниченко просто зробив цю гру. Причому з першої хвилини і до останньої у нього вистачило сил й бажання. Номінально Максим грав на позиції лівого півзахисника, але насправді був плеймекером команди, її мозком і творчим центром, тримав усі нитки гри в своїх руках, себто ногах. Що за чудові, тонкі паси! А стандарти? Що там Бекхем — Бекхем відпочиває і заздрить!
Своє вагоме слово грізна сила у виконанні Максима — стандарти — нагадала на початку матчу. З перших хвилин українці кинулися вперед, але відчувалася певна нервозність у лінії оборони. Як же добре, що ми змогли забити швидкий м’яч! Голкіпер суперників Заєд раптом вирішив, що він у власному штрафному майданчику може обвести гравця збірної України і випустив м’яч за лінію воріт. Перший кутовий у виконанні Калиниченка араби ще якось пережили, але другий став для них фатальним. Чудова різана подача, на яку відгукується Русол, і ногами в стрибку коригує політ м’яча в сітку, між ніг Заєда — 1:0. Що найголовніше, наша команда на цьому не спинилася, а продовжувала розхитувати оборону суперника.
Аравійці теж намагалися щось створити в атаці. Вони небезпечно розіграли штрафний удар і Такар, на щастя, у ворота не потрапив. Щоправда, це був лише епізод. Що ж, треба грати як бразильці — йти уперед і забивати, аби не мати головного болю. Здається, наші хлопці це чудово розуміють. Хмари над володіннями Заєда густішають. Б’є відразу Воронін, після того як голкіпер кулаками виносить м’яч за лінію штрафного майданчика — вище воріт. Швидкий ривок робить Гусєв, у результаті якого наші знову подають два кутових поспіль. Якщо перший небезпечний, то другий надто небезпечний. Шевченко виграє верхову боротьбу і сильно пробиває головою, захисник вибиває м’яч, але той потрапляє на ногу Реброва — удар! — вище воріт. Відчуття, що другий гол не за горами, міцніє. Калиниченко виводить на ударну позицію Шевченка, але удар Андрія спокійно ловить Заєд. Наші розривають захист арабів своїми швидкісними випадами. Після одного з таких Шевченко робить передачу на хід Вороніну, але він не дотягується до м’яча. Тимощук контролює м’яч у центрі поля, робить передачу вперед на Реброва, якого на підступах до штрафного майданчика ніхто не атакує. Сергій підробляє м’яч і б’є по дузі в «дев’ятку» — гол! Араби шоковані. Майже відразу помиляється захисник, Аль-Монташарі, котрий чомусь виносить м’яч зі свого штрафного майданчика через себе, і той потрапляє на ногу Вороніну — удар — повз ворота. Калиниченко і Шевченко виходять до лінії штрафного майданчика, але замість останньої передачі на Вороніна Максим наважується на удар, який блокує захисник. Після цього епізоду арбітр дає свисток на перерву. Гарний вийшов перший тайм.
Однак і друга сорокап’яти-
хвилинка розпочинається для нас не гірше. Навіс Калиниченка у штрафний майданчик, Шевченко позиційно переграє захисника і б’є у кут воріт — 3:0. Це вже фантастика! Наставник аравійців Пакета робить подвійну заміну, Аль-Катран на певний час оживляє гру. Саудівська Аравія перехоплює ініціативу і проводить кілька небезпечних атак. Кілька разів наші суперники падають у штрафному майданчику. На це арбітр зустрічі Грем Пол реагує адекватно — або ніяк, або «жовту» за симуляцію! Не даремно йому подякував Шевченко, коли залишав поле — було за що. Порівняно з першим матчем — суддівство небо і земля.
Утім, активність арабів була нетривалою, а потім українці знову взялися за справу. Зрозуміло, не задля результату, а заради задоволення, престижу. Приємно було на це дивитися. Калиниченко вривається у штрафний майданчик і потужно б’є — поперечина! Коли Блохін дав знак готуватися Ротаню, подумалося, що тренер вирішив поберегти лідера, але замінили іншого героя — Реброва. Це правильно, адже Калиниченко у першому матчі не грав. Черговий удар Максима, якому хотілося забити — Заєд забирає м’яч у руки. Все-таки якщо чогось хочеться, це зазвичай відбувається. Шевченко, який до цього також утратив кілька напівмоментів, вривається до штрафного майданчика з лівого флангу і робить відмінну передачу в центр на Калиниченка і Максим відразу ж пробиває під поперечину — 4:0! Це ще не все. Могло бути й 5:0 — ще міг забити Калиниченко — м’яч пролетів вище воріт, постріл Тимощука проходить поруч із «дев’яткою», а за секунду до фінального свистка сильно, але неточно б’є Несмачний. Сигнал Грема Пола увічнив нашу першу (і яку!) перемогу у фінальній частині чемпіонатів світу.
Проте будемо об’єктивними: Саудівська Аравія — одна з найслабших команд першості. Ми зробили те, що мали зробити. Тепер треба «повторити» це з Тунісом. Інакше всі наші зусилля не матимуть сенсу.
Якщо (підкреслюю — якщо) ми вийдемо з групи з другого місця, ймовірність нашої зустрічі з Францією (яка у будь-якому стані сприймається як небажаний суперник) наднизька — ті теж будуть другими (якщо будуть!). Отже, виходить, що це може бути Швейцарія чи Корея, а з ними грати можна.
Олег Блохін, головний тренер збірної України:
— Хлопці зрозуміли, що настав вирішальний день. Головний тренер визначив завдання, а наші футболісти його виконали. Ми прагнули позбавити аравійців м’яча, не давати їм свободи в центрі поля. Крім того, зробили ставку на стандартні положення. Виходячи з аналізу інформації — в матчі з Тунісом Саудівська Аравія погано відпрацьовувала стандарти. До речі, реалізувати задум удалося багато в чому завдяки чудовим передачам Максима Калиниченка. Хочу привітати хлопців і всіх уболівальників з перемогою.

Михайло ГЕРАСИМЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ДЯКУЄМО, РАУЛЕ І ФЕРНАНДО!
• ШВЕЙЦАРЦІ — ЛІДЕРИ ГРУПИ G

назад »»»