ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
ВАЛЮТНІ КРЕДИТИ: БУТИ ЧИ НЕ БУТИ?
Неабияке занепокоєння в банківських колах викликала неофіційна інформація про можливе запровадження восени Національним банком мораторію на споживче кредитування громадян у іноземній валюті. Представники комерційних банків вважають мораторій небажаним, адже це суттєво звузить коло їхніх клієнтів, зменшиться кількість і обсяг банківських кредитів.
Для пересічних громадян такий мораторій означатиме можливість отримати банківський кредит лише в національній валюті під високі відсотки.

Усі курсові ризики братимуть на себе банки та їхні клієнти. Нині переважну більшість кредитів на придбання квартир і автомобілів банки, уникаючи курсових ризиків, видають у доларах і євро під прийнятні відсотки. Загальновідомо, що ціна квартир, машин і землі в Україні жорстко «прив'язана» до валюти. Тому скасування валютного кредитування може неабияк вплинути на валютний ринок, «підігріваючи» попит на долари та євро. На думку експертів, ризики кредитування у гривні вищі, ніж у валюті. Валютне кредитування підтримує економічне зростання в країні й зменшення його обсягу може позначитись на макроекономічних показниках. Адже підтримка внутрішнього попиту за допомогою кредитних ресурсів фактично компенсує погіршення зовнішнього попиту на українську продукцію, вирівнюючи і збалансовуючи економіку. Попит на споживчі кредити, навпаки, треба стимулювати і заохочувати.
Однією з реальних передумов для запровадження мораторію незалежні експерти вважають прагнення НБУ зменшити рівень доларизації монетарної та фінансової системи держави. Друга не менш важлива передумова — зменшення золотовалютних резервів НБУ від початку року на 1,7 млрд доларів. Головною причиною такого «вимивання» валютних резервів експерти вважають високий попит на валюту напередодні парламентських виборів і затяжний процес формування коаліції у Верховній Раді, створення коаліційного уряду. Таким чином, політекономія впливає на валютні уподобання громадян. Експерти також прогнозують підвищений попит на долари на початку осені. Можливо, обмірковуючи можливість запровадження мораторію на валютне кредитування громадян комерційними банками, НБУ прагне перестрахуватися і створити додатковий ресурс на випадок форс-мажорних обставин на валютному ринку.
Цей адміністративний вид регулювання ринку не надто подобається банкірам. Вони скаржаться, що такий крок не сприятиме розвитку сфери надання населенню банківських послуг. До речі, скасування обов'язкового продажу 50% валютної виручки вітчизняними підприємствами-експортерами, яку запровадили торік, експерти вважають помилковою. Адже підприємства залишають валюту в резерві на своїх банківських рахунках і продають її лише за нагальної потреби. Отже, валютні пасиви комерційних банків зростають. Саме через це, очевидно, зменшилися реальні валютні резерви стабілізаційного фонду НБУ. Тоді цей крок провідні економісти пояснювали необхідністю лібералізації банківської сфери. Проте можливий мораторій на валютне кредитування не варто вважати кроком назустріч лібералізації сфери банківських послуг. Очевидно, що банкіри були б не проти повернення старої практики обов'язкового продажу підприємствами-експортерами половини валютної виручки, адже для них це набагато зручніше, ніж втратити значну частину своїх клієнтів, які хочуть отримати кредити саме у валюті.
Якщо ж мораторій таки буде запроваджено, експерти прогнозують, що життя і високий попит на цю послугу змусить банкірів застосовувати принаймні п'ять способів опосередкованого валютного кредитування без порушення правових норм.
Радник голови НБУ Валерій Литвицький під час засідання «круглого столу» в Укрінформі заперечив можливість обмеження валютного кредитування з 1 серпня чи 1 вересня, наголосивши, що «легендарного» числа, з якого нібито має бути запроваджений мораторій на споживче валютне кредитування, не має. Стосовно проекту постанови, котрий начебто розробляє НБУ, то більшість експертів визнали: проекту постанови «Про порядок регулювання валютних операцій, пов'язаних з експортом і імпортом фінансового капіталу», який передбачає мораторій на валютне кредитування громадян, насправді не бачили, але активні розмови про нього тривають.
За словами Валерія Литвицького, «валютне кредитування було, є і буде», а НБУ вивчатиме ситуацію на валютному ринку, щоб запобігти макроекономічним ризикам, пов'язаним із ціновою й курсовою стабільністю. НБУ не приховує того, що проводитиме курсову політику так, аби на споживчому ринку зростав попит на гривню за збереження базової стабільності національної валюти. Усі параметри значною мірою залежатимуть від розміру інфляції. Щоб збільшити попит на гривневі кредити, НБУ стримуватиме інфляцію доступними методами і засобами. Водночас радник голови НБУ зазначив, що найбільшого рівня експансія валютного кредитування в банківському секторі досягла у 2003–2004 роках, коли завдяки сприятливій зовнішньоекономічний кон'юнктурі в економіку вливалося чимало валюти з-за кордону. В нинішній ситуації, коли її потік зменшився, очевидно, можна очікувати якихось заходів з боку НБУ для збільшення стабілізаційного валютного фонду.
Найімовірніше, що кредитування експортно-імпортних операцій не зазнає змін, адже від цього залежатиме погіршення або поліпшення зовнішньоторговельного сальдо. Проте експерти прогнозують розгортання кампанії протидії доларизації вітчизняної економіки. Будуть ці заходи ринковими чи адміністративними, дізнаємося згодом. Комерційним банкам у цій ситуації треба зменшувати кредитні ризики, нарощувати резерви.
Радник міністра економіки Сергій Яременко вважає, що можливе запровадження мораторію на валютне кредитування може бути наслідком занепокоєння міжнародних фінансових організацій зростанням курсових ризиків на українському валютному ринку. За словами експерта, обмеження або заборона на валютне кредитування неможлива, а вирішення проблеми курсових ринків треба шукати в інших заходах. Обмежене валютне кредитування спричинить зростання валютних пасивів комерційних банків і вони будуть змушені позбуватися валюти й видавати кредити у гривнях. При цьому зберігатиметься значний розрив між потребами економіки в кредитуванні й банківським капіталом, адже вітчизняні банки не можуть повністю задовольнити попит на доступні кредити через дефіцит фінансових ресурсів.
У такій ситуації єдиним виходом буде залучення великого іноземного банківського капіталу, який видаватиме валютні кредити під 4–5% річних. Вітчизняним банкам залишиться ніша кредитування у гривнях під значно вищі відсоткові ставки, тому їхня конкурентоспроможність порівняно з іноземними грандами буде наднизькою. В результаті критична маса національного капіталу в українській економіці зменшиться в кілька разів. Які це матиме наслідки, наразі спрогнозувати важко. Якщо економіка, отримавши зовнішні фінансові вливання, почне швидко розвиватися, це буде ідеальний варіант, до якого треба прагнути. Проте можуть виникнути різні обставини, котрі змінюватимуть ситуацію в процесі капіталізації нашої економіки за рахунок зовнішніх фінансових ресурсів. Слід зважати на те, що валютне споживче кредитування щонайменше на 50% спрямоване на підтримку іноземного виробника, адже наші громадяни відчули переваги імпортних автомобілів, побутової техніки й відпочинку за кордоном. Тому за найкращих обставин в Україні зможе «осідати» лише половина загального обсягу іноземного капіталу, який привезуть до нас закордонні банки.
У цьому контексті цікавим є досвід австрійського банку «Райффайзен». За словами Олександра Вітте, директора управління ризиків банку «Аваль», який входить до групи «Райффайзен», в Угорщині частка валютних кредитів банків групи становить дві третини кредитного портфеля, у великих російських містах валютне кредитування сягає до 90%, а у російських регіонах через низький попит — лише 10%.
Отже, всі факти свідчать на користь того, що найближчим часом, особливо після вступу України до Світової організації торгівлі, на банківському ринку відбудуться зміни. Перерозподіл фактично вже відбувається. П'ять із десяти найбільших українських банків придбані іноземними фінансовими структурами. За оцінками експертів, у найближчі два роки більшість провідних вітчизняних банків контролюватимуться іноземним капіталом. Зважаючи на такі реалії, НБУ регуляцією валютних потоків намагатиметься контролювати не лише курсову стабільність гривні, а й опосередковано допомагатиме вижити за жорсткої конкуренції українським банкам, які спиратимуться переважно на національний капітал. Чи стане їм це в нагоді — покаже час.

Роман ПІДВИСОЦЬКИЙ
також у паперовій версії читайте:

• ЖІНКА-ФЕРМЕР — ВЕЛИКА СИЛА
• ЦІНИ НА ЖИТЛО ЗНИЖУЮТЬСЯ

назад »»»