ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ОСВІТА
ПРИХОДИТЬ ЛЮДИНА, ЯКА СУМНІВАЄТЬСЯ...
Київський центр зайнятості наприкінці навчального року проводить профорієнтаційні заходи, ознайомлюючи випускників із сучасними професіями. «Назва цьогорічного заходу — «Працевлаштування. Крок за кроком» обрана не випадково,— пояснює директор міського центру зайнятості Олександр Мельник.— Практика свідчить, що не зважаючи на поінформованість, багато випускників слабкенько орієнтуються на ринку праці. Усі хочуть бути менеджерами й бухгалтерами, проте цураються «непопулярних» професій.

Усі — в менеджери?
Скажімо, таких, як токаря, слюсаря, інженера. Останнім часом відбувся розрив між поколіннями робітничих спеціальностей. На початку 90-х, коли масово закривалися підприємства, багато хто перекваліфікувався на торговців. Розвивався і так званий «човниковий бізнес». Утім, наші фахівці передбачали, що така ситуація довго не триватиме. Виникла потреба в робітничих кадрах. А про їхню підготовку якраз ніхто не дбав. От і виходить, що сучасну молодь вже не зацікавити роботою на заводі. Не престижно, мовляв. Сучасне життя доволі динамічне, бурхливо розвиваються телекомунікації, потрібні і програмісти, і системні адміністратори. Проте не варто відриватися від землі. Нині, наприклад, влаштуватися юристові-початківцю доволі важко, а от випускникам профтехучилищ ми гарантуємо робоче місце стовідсотково.
Учням 9–11 класів пропонують відвідати семінари: «Світ професій», «Виявіть свої нахили», «Вдалий старт» взяти участь у тренінгу «Професійне самовизначення особистості». Щоправда, отримані результати вразили працівників центру зайнятості. Виявляється, 70 відсотків випускників шкіл ще не визначилися, чим займатимуться, а 30 відсотків школярів обирають професію під впливом батьків. Чи не тому серед працюючих так багато тих, хто хоче або змінити професію, або перекваліфікуватися?
Протягом першого кварталу, розповідають фахівці центру зайнятості, по допомогу в пошуку роботи звернулися 10,5 тис. чоловік. Службою зайнятості були надані послуги 17,9 тис. осіб, з яких майже 10 тис. мали статус безробітних. За сприяння спеціалістів центру зайнятості, від початку року знайшли роботу маже 8,4 тис. громадян.
Тож кому насправді легше працевлаштуватися?

Коли гірчить «творчий хліб»
Звісно, знайти роботу легше людині без особливих «претензій». І хоча Олександр Мельник пообіцяв журналістам на випадок безробіття працевлаштувати всіх і кожного, я не побачила, щоб головні редактори масово запрошували на роботу. Воно й зрозуміло — представникам творчих професій варто сподіватися або на щасливий випадок, або підстрахуватися кількома суміжними спеціальностями. Інакше вийде так, як розповів мені знайомий художник Кирило. Кілька років він працював у видавництві художнім редактором. Потім пішов на «творчі хліба». Воно, звичайно, часу вільного більше, і творчому виявленню ніхто не заважає. Проте Кирило може продати хіба що кілька картин на рік, до того ж, коли пощастить. Матеріально доволі сутужно, зізнається вільний художник. Малярством варто займатися за наявності меценатів, а в повсякденному житті варто пошукати більш «земної» професії.
...Юля дописує в журнали, пише оповідання. Теж — вільний художник. Проте гонорари символічні, транспорт з’їдає заробіток. Але сидіти вдома — теж не вихід. Потрібно шукати нові теми, спілкуватися з людьми. Є в дівчини мрія — видати бестселер і розбагатіти. Але... Тому прийшла до центру зайнятості. На прибиральниць нині теж неабиякий попит, бо за роботу в престижних офісах платять непогані гроші. До того ж фахівці міського центру зайнятості практикують таку форму роботи, як тимчасова зайнятість безробітних.
...Олена ще не закінчила вищого комерційного училища, проте вже має запрошення на роботу. Відкривається нова піццерія, куди кличуть випускників. Під час виробничої практики Олена разом з однокурсниками вже випробувала свої сили.
Загалом, вакансій у сфері послуг, за підрахунками фахівців, у місті налічується до 300–400. У Києві працюють 30 державних навчальних закладів, які готують за 50 робітничими спеціальностями. Тож кухарі й кондитери, швачки й закрійники, перукарі й візажисти, столяри — паркетники й штукатури, певно, знайдуть робочі місця.
У міському центрі зайнятості детально ознайомлюють з майбутнім фахом. Здавалося б, що нового відкриєш у професії рекламного агента? Але усім охочим її опанувати пропонують насамперед пройти тестування, дізнатись, що цей вид діяльності потребує енергійності, високої оперативності, комунікативних здібностей. Часто цих рис зовсім не мають кандидати в рекламні агенти.
Ірина, почувши про цю «модну» професію, теж вирішила: це моє. Проте результати тестів показали, що дівчині важко буде опанувати її. Натомість фахівці порадили Ірині уважніше придивитися до функцій медсестри. Уже побіжне знайомство відкрило дівчині чимало досі незнаного. Виявилось, медична сестра — то загальна назва, а відповідно до класифікатора професій є декілька спеціалізацій: операційна, дієтична, патронажна, санітарної авіації, анестезіолог...
Допомогли визначитися й Сашкові. Хлопець, який вдома залюбки допомагав на кухні, обрав професію головного офіціанта, розпорядника в ресторані (саме так із французької перекладається «метрдотель»). Сашко вирішив вступати до технікуму готельного господарства.
У центрі зайнятості навчають, як правильно написати резюме та супровідний лист, підготувати рекомендації, як підготуватися до співбесіди з майбутнім роботодавцем.

Не перегравайте!
Світлана, випускниця коледжу, претендує на посаду продавця-консультанта. У центрі зайнятості їй запропонували участь у рольовій грі: уявити себе на зустрічі з роботодавцем. Дівчина говорила, а її уважно слухали. Згодом провели «розбір польотів». З’ясувалось, сама того не усвідомлюючи, Світлана на початку інтерв’ю обрала правильну тональність розмови: «Я завжди вміла ладнати з дуже різними людьми. Мабуть, тому що я люблю не тільки говорити, а й слухати». Фахівці поставили дівчині «плюс», адже названі нею риси дуже важливі для роботи у сфері обслуговування. Дали їй кілька порад, які допоможуть справити найліпше враження на роботодавця.
А от розповідь Вадима, менеджера зі стажем, трохи приголомшила. Звісно, кожна людина, претендуючи на вакансію, хоче справити гарне враження. Але тут важливе почуття міри. У будь-яких ситуаціях будьте собою. Не перегравайте!
І все ж, стверджують фахівці, роботодавець захоче самостійно визначити ваші сильні й слабкі сторони. Тому не варто нервуватися, але й передавати куті меду, демонструючи свою незамінність, теж не слід. Не бійтеся незручних запитань. Тільки впевнена людина може говорити про свої недоробки, бо знає, що подолає їх.

Наталія ОСИПЧУК
також у паперовій версії читайте:

• І НІЖНИЙ СЕРПИК «Є»...
• ВІД БАЛУ МЕДАЛІСТІВ — ДО ДНЯ ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ

назад »»»