ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
«ТРІЙЦЯ» ВПАЛА НА ТРІЙЦЮ
«ПОМАРАНЧЕВІ» СИЛИ НЕ СПРОМОГЛИСЯ ДОМОВИТИСЯ
Коаліційні пертурбації, що трапилися з «трійцею» напередодні Трійці, не додають оптимізму пересічним українцям: минулої суботи «Наша Україна», БЮТ і СПУ призупинили переговори щодо створення парламентської коаліції.

Напередодні представники згаданих політичних сил ще раз побували у Президента, хоча ця зустріч, на відміну від попередньої, тривала недовго. Головні висновки — десяток спірних питань було вирішено винести в окремий протокол розбіжностей і узгодити їх упродовж двох місяців. Звісно, це також не зовсім те, чого два з половиною місяці чекають від «помаранчевих» їхні виборці, але все ж певний прогрес.
Спинимося на цих розбіжностях детальніше. Отже, «Наша Україна» виступає проти затвердження урядової програми у парламенті, наполягаючи, що програма коаліції — це є той документ, яким мусить керуватися Кабінет Міністрів у своїй роботі. Можливо, певна логіка у цьому є.
Наступним каменем спотикання стала ідея створення так званих урядових комітетів. Ця ідея не знаходить підтримки у блоці Юлії Тимошенко. А лобіюють її «нашоукраїнці». Причина очевидна: погодившись на прем'єрство Юлії Володимирівни, «Наша Україна» воліє хоч якось обмежити її вплив. Сама ж Тимошенко проти цього, небезпідставно вважаючи, що подібні комітети стануть для неї противагою. Щось схоже в нашій історії уже було. Пригадуєте, як у 2001 році тодішній президент Леонід Кучма запровадив посади державних секретарів в уряді? Тоді це пояснювалося тим, що міністр, мовляв, фігура політична, а держсек мусить «розрулювати» усі технічні процедури.
Не хочуть бютівці й підпорядкування Кабінету Міністрів коаліції. За тієї самої причини, що й попереднього пункту. Ще їх насторожує ідея створення Національного бюро розслідувань, на чому наполягає «Наша Україна». Знову ж таки, НБР свого часу створював Леонід Кучма, але справді дієвою і серйозною структурою в середині — наприкінці 90-х воно не стало.
Соціалісти ж не підтримують три таких принципових пункти. По-перше, це продаж землі сільськогосподарського призначення. Нині чинним є мораторій на такі дії, але його термін має закінчитися 1 січня 2007 року. Так от, СПУ — за продовження мораторію ще на п'ять років. Показово, що в той час, коли парламент третього скликання не без бійок ухвалив чинну редакцію Земельного кодексу, мораторій на продаж землі було накладено лише до початку 2005 року. Та депутати четвертого скликання, передусім зусиллями тодішньої опозиції з «Нашої України», БЮТу і СПУ, продовжили його. Головна причина була у тім, що не було затверджено земельного кадастру. До речі, його немає й досі, тому «Наша Україна» і БЮТ у цьому питанні також не «біжать попереду потяга». Вони пропонують сформулювати цей пункт потенційної угоди так: «Розробка і реалізація необхідного комплексу заходів, які забезпечують умови функціонування ринку землі (зокрема, завершення видачі актів права власності на землю, виділення земельних ділянок в натурі, створення земельного кадастру, проведення грошової оцінки землі, механізмів регулювання ринків землі тощо) і після цього — зняття мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення».
Не до вподоби соціалістам і приватизація стратегічних підприємств. Показово, що цей процес протягом останнього року таки міцно було зосереджено у соціалістичних руках — головою Фонду держмайна є Валентина Семенюк. Нарешті, третій пункт, проти якого виступають соціалісти, — вступ до НАТО без проведення всенародного референдуму з цього питання. Втім, без такого референдуму в Альянс не беруть і так. Інше питання — коли цей референдум доцільніше проводити.
Зрозуміло, що згадані та низка інших розбіжностей — суттєві, щоб знайти точки дотику упродовж двох місяців. Але й вони виявилися дрібничками порівняно з посадою голови Верховної Ради. У це керівне крісло навіть за великого бажання не можна посадити відразу двох політиків, та ні «Наша Україна», ні Соцпартія поступатися не хочуть. Аргументи «нашоукраїнців» зводяться до того, що вони посіли друге місце серед коаліціантів, відтак мають таке собі «право другої ночі», тобто вибору посади.
«Нашу Україну» в цьому питанні підтримав Віктор Ющенко. Але до його позиції ми ще повернемося. Поки варто наголосити, що Соцпартія, аргументуючи необхідність перебування у кріслі спікера свого лідера, заявляє: саме у такий спосіб буде збережено принцип балансу влади. Справді, як би не намагалися представники «Нашої України» абстрагуватися від глави держави, він усе ж таки є почесним головою цієї політичної сили. Голосуючи за блок 26 березня, більшість громадян пов'язувала «Нашу Україну» саме з Президентом.
Отже, довготривалі консультації не привели ні до чого. Позавчора «Наша Україна» остаточно оголосила, що вважає безперспективними переговори про створення коаліції з блоком Юлії Тимошенко та Соцпартією. Що може означати термін «інший формат», до якого вдаються «нашоукраїнські» лідери, — зрозуміло, як Божий день. Не існує наразі третього шляху стосовно формування коаліції. Якщо БЮТ і СПУ пропрезидентській партії не підходять, лишається тільки Партія регіонів. Цікаво, якими будуть її вимоги до «Нашої України»? Адже останнім часом протистояння посилилося. Хоча якщо подібний сценарій готувався заздалегідь, як думають у БЮТі, то і так звані мовні суверенітети, і «території, вільні від НАТО» — лише ланки якогось складного і не надто зрозумілого виборцеві ланцюга. Можливо, «регіонали» стануть де в чому поступливішими? Хоча зловтіхи у їхніх коментарях вистачає. Якщо так звана «широка коаліція» відбудеться, представники ПР матимуть всі підстави будь-які виступи чи інтерв'ю починати словами: «Ми ж попереджали...».
На думку про те, що «інший формат» визначено, наштовхує традиційне суботнє президентське звернення до народу. Віктор Ющенко вперше (!) заявив, що розпуску парламенту не буде. Справді, модернізована Конституція дає главі держави лише право розпускати ВР, якщо там не буде більшості. Проте саме право, а не обов'язок. Але якщо коаліції не існуватиме, «розхристана» діяльність попереднього парламенту нині видаватиметься просто-таки вершиною досконалості. Чи, можливо, дехто з оточення Президента саме цього й хоче?
Двозначно можна кваліфікувати ще одну заяву Віктора Ющенка. Ту, де він говорив про потенційну відповідальність за створення коаліції. На думку Президента, вона має бути покладена на майбутнього прем'єр-міністра. В даному разі йшлося про Юлію Тимошенко. (До речі, вона блискуче відреагувала на ці слова, порівнявши їх із можливістю жінки народити дитину без участі чоловіка). Але ж, якщо це чітка позиція Президента, то тепер, у разі «зміни формату», такі слова стовідсотково стосуватимуться представника Партії регіонів. Виходить, глава держави дає йому «зелену вулицю»? То, можливо, доречніше було ще після інавгурації призначити прем'єр-міністром Віктора Януковича? Пригадується, на теледебатах перед третім туром він відверто цього домагався...
Автор цих рядків не належить до числа тих, хто стверджує, буцімто створення так званої «широкої коаліції» автоматично поверне Україну в часи кучмізму. Ні, щоб це сталося, потрібна суттєвіша поразка «помаранчевих», яку тепер, до речі, не можна виключати. Та можливий союз ПР і «Нашої України» стане фактичним крахом останньої. В одній із поствиборних публікацій ми розповідали про те, як налаштовані виборці «регіоналів» і «нашоукраїнців» щодо такого «брудершафту». Коротко нагадаємо: ті, хто голосував за «Нашу Україну», виявилися значно принциповішими і хочуть бачити саме «помаранчеву» коаліцію. Електоратові ж «регіоналів» все одно, з ким об'єднуватися їхнім лідерам. Аби лишень лідери ці були при владі. Щось не віриться, що «нашоукраїнці» у скільки-небудь мислимому майбутньому здобудуть прихильність виборців ПР. А от своїх власних втратити — це запросто. Дехто каже, що усе це робиться задля держави... Цікаво, вони самі у це вірять?

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• ОЛЕКСАНДР МОРОЗ ГОВОРИТИМЕ З РЕАЛЬНИМ ЛІДЕРОМ «НУ»
• «НАША УКРАЇНА» ХОЧЕ ЗАПРОПОНУВАТИ ПРЕМ'ЄРА
• ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО ГОТОВА ВЗЯТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ФОРМУВАННЯ КОАЛІЦІЇ
• ПЕТРО СИМОНЕНКО ПЕРЕГОВОРІВ НЕ ВЕДЕ
• ПАРТІЇ РЕГІОНІВ Є НА ЩО ПРЕТЕНДУВАТИ

назад »»»