ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
СТАЛЕВІ РІЧКИ УКРАЇНИ
ЗА УМОВИ СТАБІЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ АЛЬТЕРНАТИВОЮ ЗОВНІШНЬОМУ РИНКУ МЕТАЛОПРОДУКЦІЇ МОЖЕ СТАТИ ВНУТРІШНІЙ
Український гірничо-металургійний комплекс залежить від зовнішньої кон'юнктури, бо майже 70 % продукції експортує. Від початку нинішнього року ГМК загалом зменшив обсяги поставок своєї продукції за кордон на 5%.


Головну причину такої ситуації більшість експертів убачає в надлишковій пропозиції на світовому ринку й перевиробництву, яке спостерігалося у світовій металургії в березні та квітні.
Від початку травня цінова кон'юнктура на світових ринках почала поступово поліпшуватися, але для українських металургів ситуація практично не змінилася. Зважаючи на те, що вітчизняна галузь експортоорієнтована, зменшення обсягів експорту є індикатором загального стану галузі. На світовому ринку металопродукції постали два нових потужних гравці — Індія та Китай, частка яких з кожним роком зростає. Торік Китай цілковито забезпечив власні потреби в металопродукції й продає її на експорт. Індійські та китайські компанії завдяки демпінговим цінам почали власний потужний наступ на ринок Південно-Східної Азії. У 2003 і 2004 роках українські металурги продали до Китаю майже чверть продукції, тепер нашим сталеварам доведеться шукати інші ринки збуту.
Наразі продукцію української металургії постачають переважно на європейський, близькосхідний та американський ринки. Експерти вважають перспективними ринки Північної Африки, а також участь і входження українських компаній і комбінатів до корпоративних та мережевих міжнародних організацій зі збуту металопродукції. Найбільшу ємність мають європейський та американський ринки. Виробництво сталевих труб збільшилося на 7%, але імпорт української металопродукції, зокрема трубної, Європа обмежує тарифною політикою. Нещодавнє запровадження Євросоюзом квот на імпорт українських труб справило ефект «холодного душу» для послідовних поборників євроінтеграції. Проте в разі вступу України до Світової організації торгівлі, за угодою з ЄС, ці квоти будуть зняті.
Переговори щодо укладення двосторонньої угоди між Україною та США про вільну торгівлю сталлю призупинені ще у 2001 році й відтоді не поновлювалися, незважаючи на те, що наша держава нещодавно отримала статус країни з ринковою економікою. Експерти вважають, що українські металурги мляво працюють з вітчизняними споживачами, орієнтуючись здебільшого на іноземних. Таким чином, вони втрачають внутрішній ринок, поступаючись своїм зарубіжним конкурентам. За чотири місяці цього року імпорт металопродукції до України зріс на 77%. Найбільше ввозять продукції, яку не виробляють вітчизняні підприємства. Зокрема, суттєво зріс імпорт оцинкованого листа. Порівняно з минулим роком за чотири місяці його ввезли майже вдвічі більше: від 21 до 37 тис. тонн. Імпорт жесті також збільшився з 14 тис. тонн у минулому році до 35 тис. тонн у нинішньому.
Попри прогнози експертів про зниження цін на металопродукцію у травні, деякі види навіть подорожчали. Приміром, якщо на початку року тонна гарячекатаного рулону коштувала 450–460 доларів, то нині ціна зросла до 480 доларів. Для експорту ця тенденція втішна, а для збільшення споживання на внутрішньому ринку — не дуже. Металурги також сподівалися на здешевлення металобрухту, але це виявилося марним. Росія від початку року суттєво зменшила поставки металобрухту до Європи й Туреччини. Торік Росія щомісяця продавала його близько 1 млн тонн, а на початку поточного року експорт металобрухту з цієї країни зменшився до 500 тис тонн. Україна скоротила поставки металобрухту за кордон. Минулого року щомісяця наші порти відвантажували на експорт 120 тис тонн, нині — не більш як 40 тисяч. Пропозиція металобрухту на світових ринках обмежена, відчутний його дефіцит, тому ціна зросла до 280–300 доларів за тонну.
За прогнозами експертів, у червні через зменшення виробництва й дефіцит металобрухту можливе чергове подорожчання чорних металів і металопродукції на 5–10%.
Світові ринки збалансовані й демонструють тенденцію до подорожчання металу. Та конкуренція у глобальному масштабі загострюється. Натомість освоювати внутрішній ринок виробники цієї продукції не поспішають.
Нещодавно у Києві відбулася представницька конференція «Внутрішній ринок металоторгівлі в Україні: стан, тенденції та перспективи розвитку». Більшість представників підприємств і експерти визнали: внутрішній ринок має великі резерви для збільшення споживання.
За оцінками президента Української асоціації металоторговців Андрія Фадєєва, загальна ємність внутрішнього ринку металопродукції — 6 млн тонн щороку. Експерт прогнозує, що в найближчій перспективі будуть укладені угоди про злиття дрібних компаній з великими, впроваджуватимуться великі інвестиційні проекти. Нині внутрішній ринок збуту металопродукції поділений між збутовими мережами найбільших металургійних комбінатів і роздрібними продавцями.
У Європі понад 50% усіх обсягів металопродукції реалізується через дистриб'юторські та посередницькі мережі. Це дає змогу структуризувати ринок і максимально задовольнити потреби й вимоги споживача. Дистриб'ютори зацікавлені не лише продати метал, а й отримати додатковий прибуток, проводячи його первинну обробку: нарізку, шліфування, фарбування.
Для нас може бути повчальним досвід Китаю, який, щорічно збільшуючи обсяги промислового виробництва на рівні 17%, нарощує споживання чорних металів на 9%. Натомість в Україні від початку року промислове виробництво зросло майже на 3%, а внутрішнє споживання металопродукції — лише на 0,8%. Керівник відділу маркетингу та консалтингу Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків «Держзовнішінформ» Олександр Сірик вважає, що цей показник об'єктивно віддзеркалює можливості зростання споживання металу на внутрішньому ринку. Зважаючи на мляве економічне зростання, попит на нього обмежений.
На думку експерта, збільшення споживання металу в Україні має стати важливим стратегічним напрямом державної промислової політики. Потенційно українська економіка може споживати до 40% продукції вітчизняного металургійного комплексу, але сучасна структура економіки змушує металургів орієнтуватися на зовнішні ринки. Три кити, на яких тримається внутрішнє споживання металу, — це будівельна галузь, машинобудування, комунальне господарство і сервісні металоцентри, котрі їх обслуговують. Машинобудування суттєво не збільшило обсяги виробництва, попит на метал практично не змінюється. Будівельна галузь має значні резерви для споживання металопродукції, але через тенденцію до зменшення попиту на нерухомість зростання сповільнилось. Про потребу заміни 70% комунальних водогонів і каналізаційних мереж знають всі, але через брак коштів цей сектор економіки неплатоспроможний і не збільшує обсяги споживання металу.
Очевидно, перспектива нарощення внутрішнього споживання безпосередньо пов'язана із темпами економічного зростання та збільшенням промислового виробництва.
також у паперовій версії читайте:

• ТРАВЕНЬ ЗАГАЛЬМУВАВ ІНФЛЯЦІЮ
• МІНТРАНС НАВОДИТИМЕ ЛАД У «БОРИСПОЛІ»

назад »»»