ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СПОРТ
НЕВІДОМА РЕГАТА
Чотири нагороди (золоту, дві срібні і бронзову медалі) здобули члени збірної команди України з вітрильного спорту, які брали участь у чемпіонаті світу з вітрильного спорту «ISAF-2006», що відбувся нещодавно в Австрії в акваторії мальовничого озера Нейсіедль. Cильними конкурентами українських яхтсменів були не лише представники європейських збірних, а й китайці, та все ж у командному заліку наша команда виборола почесне третє місце, поступив-шись тільки яхтсменам Австралії і Франції. Утім, в Україні про цей успіх майже нікому не відомо.

Цю регату Міжнародна вітрильна федерація (ISAF) прирівнює до Олімпійських ігор, тому проводить її в олімпійському форматі — раз на чотири роки, останнього дня нагороди виборюють найсильніші десять команд. За словами народного депутата, президента Федерації вітрильного спорту України Василя Гуреєва, наша збірна бере участь у цих найпрестижніших змаганнях, починаючи з 1994 року і має досить вагомі здобутки. Скажімо, шість років тому на «ISAF-1998» екіпаж з армійських спортсменок Руслани Таран й Олени Пахольчик у класі яхт «470» виборов звання чемпіонів світу, а в загальнокомандному заліку українці тоді стали четвертими.
Того ж року ці спортсменки були визнані кращими яхтсменками світу. Згодом імена шестикратних чемпіонок Європи та чотирикратних чемпіонок світу, бронзових призерок Олімпіад у Сіднеї та Атланті, нагороджених орденом княгині Ольги III ступеня — старшого лейтенанта Руслани Таран (має ще й «срібло» ігр в Афінах) і капітана запасу Олени Пахольчик поряд з іменами триразових чемпіонів світу американців Дейва Ульмана й Тома Лінскі першими було викарбувано в Залі слави міжнародного класу яхт «470».
Після цього майже шість останніх років Олена Пахольчик не займалася вітрильним спортом, присвятивши себе родині. Хоча, за її словами, постійно спостерігала за виступами товаришів по збірній, уболівала за них. Згодом все ж таки не витримала й повернулася. Першим серйозним випробуванням для неї та її напарниці Руслани Таран стала квітнева 37-ма регата «Princess Sofia Trophy-2006» на Мальорці. Досвідчені українські яхтсменки закріпилися на п'ятому місці в генеральній класифікації в класі яхт «470».
— Значно легше було піти зі спорту, аніж повернутися, але з допомогою тренерів і напарниці Руслани Таран я дуже скоро відновила форму, тож на змаганнях ми виступили впевнено. Тому ця бронза для мене — чи не найдорожча. Тренувалися разом трохи більше місяця, а потім — одразу змагання у Франції. Там я побачила, що в нашому класі змагається амбіційна молодь. Але й ми не хотіли відступати. Навпаки, відчували себе цілком здатними на нові перемоги,— розповіла Олена.
Щодо «ISAF-2006», то, на думку Олени Пахольчик, долю їхнього третього місця на чемпіонаті світу визначила остання гонка: «Протягом усіх гонок ми жодного разу не перекинулися. До речі, за всі пошкодження яхт, які надавали для змагань організатори, сплачують екіпажі з власної кишені. Ми програвали 12 балів австрійцям, але змогли їх випередити й прийшли на фініш другими. Набрані бали в сумі й «потягнули» на «бронзу».
Володарі срібних олімпійських медалей у 2004-му, чемпіони світу 2005-го, заслужені майстри спорту України Родіон Лука та Георгій Леончук теж непогано розім'ялися на іспанській Мальорці, де вибороли на 37-ій регаті «Princess Sofia Trophy-2006» бронзові медалі в класі яхт «49er». Українці лише одне очко програли лідерам світового рейтингу британцям Крісу Дрейперу й Саймону Хайскоку.
Згодом в Австрії на «ISAF-2006» ці спортсмени, які виступають разом уже понад сім років, показали стабільні результати й вибороли «срібло». Кажуть, що тепер налаштовані підійти до Олімпіади в Пекіні в найкращій формі, для чого наполегливо тренуються.
Справжнім сюрпризом для української збірної стали досягнення майстрів спорту міжнародного класу Максима Оберемка й Ольги Маслівець у класі вітродощок «Neil Pryde RS:X». Обидвоє — неодноразові учасники олімпіад, належать до десятки найсильніших спортсменів світу. Але перед тим, у змаганнях на Мальорці, Максим у підсумку посів лише шосте місце (правда, у класі «містраль»), а Ольга Маслівець у цій же дисципліні серед жінок фінішувала на четвертій позиції. Та в Австрії на «ISAF-2006» їх було не впізнати. За словами товаришів по команді, Максим Оберемко був справді найвправніший, а отже, й сильніший за суперників. Він впевнено переміг сильних конкурентів і здобув-таки чемпіонське золото. Трохи не поталанило Ользі Маслівець — вона піднялася на другу сходинку. Результат спортсменки керівництво федерації вважає відмінним (у її класі змагалися близько 80 учасників).
Головний тренер збірної Віктор Майоров оцінює нашу команду на «ISAF-2006» як ексклюзивну. За його словами, кожен спортсмен — неперевершений у своєму класі в Україні. Але те, що вдома немає конкурентів, які б «дихали їм у потилицю» — все ж таки мінус, бо слід поліпшувати спортивну форму, краще готуватись до міжнародних змагань, де легких суперників не буває. Навіть китаянки, які раніше хоч й не пасли задніх, але відчутно поступалися в класі європейським колегам, нині гостро конкурують із суперницями, зокрема й з українками. Про це вели мову й головний тренер, і спортсмени. На думку Максима Оберемка, Олени Пахольчик, Ольги Маслівець та інших яхтсменів, у цьому нічого дивного немає, адже завдяки всебічній державній підтримці вітрильного спорту китаянки мають по 9–10 підготовлених спортсменок у команді кожного класу, вони жорстко конкурують між собою, але не мають проблем із забезпеченням тренувань, сучасним спорядженням, тому й стрімко прогресують. Як завжди, демонструють високу школу збірні Франції, Німеччини, Великої Британії. В останніх особливо великий допоміжний штат — крім тренерів, є ще й свої спортивні лікарі й навіть спеціальний лікар-дієтолог.
Українська збірна їздить на змагання і з тренером, і без нього. Це залежить від того, чи надає оргкомітет катер для наставника, бо його оренда коштує чимало. Нинішнього року наша держава розщедрилася й для вітчизняних яхтсменів. Як розповів Василь Гуреєв, Міністерство в справах сім'ї, молоді та спорту виділило на поточний рік Федерації вітрильного спорту чотири мільйони гривень (проти 1,3 млн торік). Здавалося б, слід радіти, але на ці кошти одразу знайшлися претенденти. Скажімо, було намагання відрахувати 750 тисяч на проведення професійного баскетбольного турніру в Україні.
— Коли представникам міністерства пояснили, що це є порушенням і Рахункова палата обов'язково покарає за нецільове використання коштів, які призначені для тренувань, підготовки, проведення змагань і участь в закордонних регатах яхтсменів, вони заспокоїлися, але не надовго. Питання про «перепрофілювання» цих грошей з порядку денного так і не зняли,— повідомив головний тренер збірної Віктор Майоров.
Василь Гуреєв нічого дивного в цьому не вбачає, бо «знайти порозуміння з чиновниками дуже непросто, адже в міністерстві добре не усвідомлюють, що таке ігри ISAF і взагалі досі ніяк не відреагували на золоту, дві срібні і бронзову медалі, а також загальнокомандне третє місце, яке виборола українська збірна на найпрестижніших міжнародних перегонах, навіть не привітали переможців».
Чим стурбовані нині наші яхтсмени? Тим, що немає якісних сучасних яхт і дощок — на них грошей не вистачає. Українські корабели не мають можливостей побудувати такі яхти, які потрібні. Олімпійська регата проводиться тільки на суднах-монотипах, тобто яхта кожного класу має бути побудована за ідентичним кресленням з жорсткими допусками і чітко сформульованими правилами побудови. Тому необхідно мати сертифікати відповідності й будувати не «краще за інших», а суворо дотримуючись світових стандартів. Нині українські яхтсмени купують яхти й дошки за кордоном, сплачуючи додатково 40% ввізного мита. Останній чемпіонат «ISAF-2006» наші яхтсмени виграли на класних, але чужих яхтах — їх надали господарі. Утім, зізнаються, так щастить не завжди, і заощаджувати на знарядді не мають права, бо без нього, лише майстерністю, змагань не виграти.

Володимир КНИШ
також у паперовій версії читайте:

• ЦЕ ЛЮКСЕМБУРГ ЧИ ЛІВІЯ?
• У ПАРИЖІ ФІНІШУЮТЬ

назад »»»