ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
ПІД КРИЛОМ СОЦСТРАХУ
Питання соціального захисту, соціального страхування останнім часом набувають все більшої актуальності. Як відомо, в нашій країні з п'яти видів соціального страхування, передбачених Основами законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, функціонує чотири: на випадок безробіття; у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, а також пенсійне страхування (медичне ще не запроваджене).

Управління цільовими фондами соцстраху здійснюється на паритетних засадах — за участі представників держави, роботодавців і застрахованих осіб.
Донедавна вважалось, що така форма управління дає змогу соціальним партнерам ефективно вирішувати спільні завдання з урахуванням інтересів кожної зі сторін, сприяє прозорості, підзвітності, фінансовому контролю і надійному регулюванню системи соціального страхування. Для того, аби вітчизняна система соцстраху відповідала міжнародним критеріям і досягла європейських стандартів соціального забезпечення, її потрібно вдосконалювати. Приміром, усунути дублюючі функції у діяльності фондів соцстраху та уніфікувати їх за всіма видами соціального страхування, скоротити адміністративні витрати, запровадити єдину систему персоніфікованого обліку застрахованих осіб, а також єдиний соціальний внесок, посилити контроль за цільовим використанням страхових коштів. Можливо, перейти до двостороннього управління фондами, усунувши від цього процесу державу, щоб вона не могла у ручному режимі втручатись у розподіл коштів. До речі, обсяг коштів, якими оперують фонди соцстраху, сягає половини державного бюджету. Двостороння ж модель управління існує у багатьох розвинутих країнах, у тому числі й у Франції.

Не так сталося...
За словами заступника міністра праці та соціальної політики Олени Гарячої, поки що робота фондів соціального страхування не є такою ефективною, на яку сподівались під час їх створення. Та головне — соціальні партнери намагаються усунути недоліки. Тут має допомагати й міжнародний досвід. Слід ретельно зважити всі «плюси» й «мінуси» три- і двостороннього управління фондами та прийняти зважене рішення.
Нині соціальні партнери доопрацьовують спеціальний законопроект, який передбачає забезпечення більш прозорої діяльності фондів соцстраху. У ньому йдеться про те, що їх бюджети й витрати мають бути оприлюднені, причому не лише у державних, а й у спеціальних виданнях. Планується також посилити державний нагляд за діяльністю фондів. Адже нині він провадиться переважно у режимі «постфактум», тобто після того, як правління фонду ухвалило рішення, виконавча дирекція його реалізувала, кошти використані. Треба чекати наступного засідання правління, аби виправити ситуацію.
Державний нагляд мусить виконувати упереджувальну функцію, не припускати порушень. Тож органи державної влади мають завчасно ознайомлюватись з проектами постанов, що розглядатимуться на правлінні, проводити їх ретельну експертизу. До того ж, Мін'юст мусить реєструвати рішення фондівських правлінь і виконавчих дирекцій, інструкції, які видають у межах їх компетенції.
На переконання Олени Гарячої, важливо наповнити соціальне страхування страховими принципами. Нині ж домінують принципи соціального забезпечення. Роботодавці й наймані працівники мають усвідомити: якщо вони не платитимуть внески до фондів соцстраху і зарплату видаватимуть у «конвертах», люди будуть позбавлені соціального захисту. Прикро, що у законодавстві існує чимало шпарин, котрі дають змогу спритним ділкам користуватись коштами фондів.
Приміром, створюються спеціальні фірми, які приймають на короткотермінову й високооплачувану роботу людей, аби їм з фондівських бюджетів були виплачені «кругленькі» суми за інвалідність та моральну шкоду чи на допомогу з вагітності й пологів. У Пенсійному фонді нині діє система персоніфікованого обліку, тож доцільно запровадити її й в інших фондах, аби перекрити хитромудрі схеми використання грошей. Скільки коштів сплатив, на таку допомогу можеш і розраховувати, або сподівайся на мінімальні стандарти.
Доцільно об'єднати спільні для фондів функції під «одним дахом». У результаті вивільнятимуться фахівці, яких можна залучити до надання послуг, проведення експертиз. За словами Олени Гарячої, нині складно виконувати функції фінансового контролю, бо не вистачає страхових експертів. Скажімо, у Фонді з тимчасової втрати працездатності 50 експертів мають опікуватись 5 млрд грн. До того ж, у лікарнях скоротили заступників головних лікарів із експертизи. Навіть звітність з лікарняних скасували, а вони у видатках фонду становлять 55%. Доцільно створити службу, яка б контролювала процес обліку і звітності, а зусилля працівників Фонду зосередити на страхових виплатах та їх експертизі.

Головне — порозуміння
Як наголошує перший заступник голови Федерації роботодавців України Володимир Грищенко, проблема соціального страхування вельми актуальна для роботодавців. Адже коли у колективі панує стабільність, працівники впевнені у завтрашньому дні, підвищується ефективність праці, діяльність підприємства стає прогнозованою. З іншого боку, внески до фондів соцстраху додають навантаження фонду оплати праці. Не важливо, скільки соціальних партнерів управляють фондами, важлива ефективність управління. Щодо цього чимало проблем, і їх потрібно вирішувати спільними зусиллями.
На переконання заступника голови Федерації роботодавців України Василя Піддубного, трипартизм, на якому ґрунтується управління фондами соцстраху, — це класична форма управління, але вона не так легко реалізується. Адже роботодавець хоче платити менше внесків до фондів, а профспілки прагнуть надійніше захистити застрахованих шляхом вагомих страхових виплат. Держава намагається долучитись до фондівських коштів, аби «залатати» бюджетні дірки. Робота фондів буде ефективною, якщо кожна зі сторін поступатиметься у своїх максимальних вимогах.
Важливим у їхній діяльності є принцип справедливості, тобто, щоб внески були чітко регламентованими, а застраховані особи отримували допомогу, пропорційну обсягу їх внесків, і у них не було мотивації до небажання працювати. Адже є непоодинокі випадки, коли люди отримують набагато суттєвіші страхові виплати, ніж зарплату.

Грати за правилами
Заступник голови Федерації профспілок України Сергій Українець переконаний, що для ефективного управління фондами соціального страхування потрібно чітко сформулювати законодавство, аби соціальні партнери однозначно його розуміли, а також точно, своєчасно виконувати встановлені правила. В Україні утворення системи соцстраху розпочиналось з чистого аркуша. В цьому були свої переваги. Адже її архітектори могли скористатись світовим досвідом. Щоправда, деякі труднощі були з формуванням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності — він будувався на основі чинного фонду, що мав свої традиції у системі управління.
На жаль, поки система управління фондами соцстраху, сформована законодавцями за участю соціальних партнерів, не є досконалою. Та й не може бути такою з багатьох причин. Одна з них полягає в тому, що чимало різних інтересів зачіпає діяльність фондів. Найвпливовішими за нестабільної економіки і дефіциту держбюджету виявились інтереси держави до акумульованих фондами коштів. Звідси й істотне відхилення практики від установлених правил.
Фонд соціального страхування, згідно із законом, є самоврядною, тобто самостійною організацією. Внески до нього роблять на користь застрахованих осіб — членів Фонду. Виникає питання стосовно форми власності на майно. За всіма ознаками вона більше тяжіє до комерційної. Держава ж твердить, що самоврядність не поширюється на управління фінансами і що кошти у фондах — державні. Користуючись нестраховими законами, держава вилучала сотні мільйонів гривень з Фонду страхування від нещасних випадків.
Нині управління фінансами фондів перекладено на Державне казначейство, Мінфін та інші органи виконавчої влади. Збільшення до 8,5 тис. гривень допомоги при народженні дитини обійшлось Фонду страхування з тимчасової втрати працездатності у більш як 1 млрд грн, унесених застрахованими особами. На компенсацію цих витрат у держбюджеті передбачено 1 млрд 42 млн. На дітей, які народжуються протягом року, допомогу їхнім матерям виплачують. Проте основну компенсацію обіцяють десь у третьому-четвертому кварталі. Це призводить до того, що згортаються інші програми Фонду, в тому числі й на оздоровлення дітей.
Держава, вважає Сергій Українець, завдяки діяльності різних урядів і парламентів підірвала довіру до себе з боку соціальних партнерів. Тож варто замислитись над варіантом двостороннього управління фондами без збереження її повноважень.
На тлі практичного усунення уповноважених представників соціальних партнерів, членів правлінь від ухвалення вузлових рішень з управління фінансами у профспілок є сумніви з приводу доцільності запровадження єдиного соціального внеску, оскільки об'єднаний фінансовий потік викликає у влади бажання покерувати ним у ручному режимі.
Держава, наголошує Сергій Українець, має всіма засобами стверджувати свій законний обов'язок щодо соціальних гарантій і фінансової стабільності страхової системи. Приклад вона вже показала. Пенсійний фонд, опинившись у фінансовій скруті, отримує багатомільярдні «вливання» з держбюджету. Аналогічне ставлення має бути й до інших фондів. Проте державі не обов'язково давати гроші, достатньо обґрунтувати тарифи внесків, урахувати можливі ризики і не втручатись у фондівські накопичення.
Треба поступово розвантажувати страхову систему від невластивих їй нестрахових проблем. Ідеться про виплати, проведені фондами, які не пов'язані з основним соціальним ризиком втрати людиною заробітку через певні обставини (безробіття, хворобу, виробничу травму чи похилий вік).
Народний депутат Петро Цибенко нагадує, що у червні 2003 року було ухвалено закон про державне пенсійне страхування, який набрав чинності з січня 2004-го. За два роки до цього закону було внесено близько 30 змін. Значить документ вийшов не таким, як хотілось би. Причина в тому, що 90% розробників закону жити за його нормами не мали наміру.
Коли посадовці й народні обранці турбуватимуться не лише про себе, а й про інших членів суспільства, тоді життя в нашій країні стане кращим.

Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ІНВЕСТИЦІЇ У ЗДОРОВ'Я — РЕНТАБЕЛЬНІ

назад »»»