ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ОСВІТА
«ЧОТА КРИЛАТИХ» СУРМИТЬ ЗБІР
Ось і пролунав останній дзвінок. Попереду літні канікули. Є батьки (і таких немало), котрі не мають на кого залишити дітвору. Що ж, підкажемо, де їхні чада можуть бути під дбайливим наглядом — у пластових таборах. Про один з них — «Чота Крилатих» — піде мова.

Пластуни — це скаути. Коли дивишся на сотні юнаків і юнок, котрі разом мандрують і таборують, майструють і бавляться в ігри, підкоряють маківки гір і долають швидкоплинні річки на байдарках та вітрильниках чи ширяють висотами на дельтапланах, коли дивишся на овіяні романтикою юні обличчя хлопців і дівчат, котрі співають біля вогнища, — інколи навіть не віриться, що пластова організація має вже понад 90-літню історію (датою заснування «Пласту» вважається день першої присяги пластового гуртка при Академічній гімназії у Львові — 12 квітня 1912 року), а світовий скаутинг незабаром відзначить 100-річний ювілей.
Світовий скаутський рух нині — це понад 28 мільйонів дітей та молоді у 215 країнах світу. Це найпопулярніша у світі молодіжна організація, відкрита для всіх незалежно від походження, віровизнання, раси тощо. Скаутинг є недержавним і неполітичним рухом, мета якого — сприяти фізичному, інтелектуальному та духовному розвитку молоді для досягнення нею повного потенціалу як відповідальних громадян місцевої, національної і міжнародної спільноти.
«Пласт» тепер є найбільш масовою, поширеною в Україні скаутською організацією, що має понад 130 осередків у 22 областях, в Автономній республіці Крим, містах Києві й Севастополі. Пластунами в Україні себе називають більш як 10 тисяч дітей, молодих людей і людей старшого віку.
Юнацькі табори в Україні зазвичай наметові, тобто живуть учасники в наметах переважно подалі від принад цивілізації. Їжу готують на вогнищі, під наглядом досвідченого інструктора. Програма перебування в пластунських таборах досить насичена, часу на байдикування немає. Удень — практичні заняття, вправи, спортивні та теренові змагання, увечері — ватри та вогники.
Шкода, що наша держава до скаутингу ставиться як до дитячої забави, виділивши з державної скарбниці на підтримку пластунів лише 350 тисяч гривень!
В околицях мальовничого села Луквиця Богородчанського району, що на Прикарпатті, щорічно оздоровлюються кількасот дітей та молодих людей. Територія пластового табору під назвою «Чота Крилатих» відрізняється від аналогічних тим, що надає усім охочим можливість навчитися азів мотодельтапарапланеризму.
Понад десять років під дбайливим керівництвом директора бази табору, колишнього пілота Степана Красілича, прилісна непримітна галявина перетворилася на центр юнацького паломництва. Тут відбуваються щорічні традиційні табори «Чорний Ліс». На базі є два рукотворні озера, збудовано гуцульську колибу та польову їдальню, будують ангар та «євроколибу» з кухнею. У таборі можна розмістити чимало учасників авіаційних, водних занять та кількаденних мандрівок до близьких і віддалених вершин у Карпатських горах.
«Пласт» уже проминув той етап, коли це була організація сама для себе. Тепер він мусить розвиватись як об’єднання, що працює для добра громади окремого села, міста, суспільства в цілому,— розмірковує Степан Красілич.— У багатьох країнах світу скаути відомі суспільно-корисною працею. У США, приміром, вони дуже часто створюють добровільні загони пожежників, в Індії — опікуються «першою допомогою».
— Мабуть, нам до цього ще далеко?
— Нічого подібного! — заперечує пан Степан.— У багатьох містах пластуни допомагають дітям з особливими потребами — інвалідам, сиротам, малозабезпеченим. Створюються пластові групи у військових ліцеях, організовуються спільні вишкільні табори, навчання, екскурсії тощо. Співпраця з армією згодом може вилитись у формування в українських Збройних силах спеціальних пластових підрозділів. Пластуни орієнтуються в рослинному й тваринному світі, за допомогою спеціальних занять розвивають витривалість, займаються спортом. Подібні навички можуть бути використані під час військової служби, позаяк такий «рекрут» на голову вищий від своїх «непластових» ровесників. Нові перспективні напрями — рятувальні служби, інструкторство в деяких видах туризму й спорту...
Степан Красілич знає, про що мова. Либонь, тому слава про Луквицький табір під його орудою сягнула Америки, Італії, Польщі. Делегація одного з міністерств Італії пропонує розпочати інвестиційний процес для розбудови табору з метою розвитку міжнародного зеленого туризму. Але для цього треба створити належні побутові й транспортні умови — подбати про дороги, водопостачання та житлово-санітарний благоустрій.
Місцева влада краю вирішила підтримати «Чоту Крилатих». Суму, передбачену в обласному бюджеті Івано-Франківщини (приблизно 70 тис. грн), планується використати на облагородження території теперішнього табору та на створення стаціонарної бази під наметові табори з розбудованою інфраструктурою (паркінг, кухня, санбудинки, плац урочистостей, спортивні майданчики, шатра). Забудова займатиме суміжну площу між польовою злітною смугою та лісом над озерним ландшафтом. Незабаром розпочнуть забудову та роботи з ландшафтної адаптації.
Проект «Наметове містечко» — це довготермінова інвестиція з метою створити для молоді необхідні умови для літнього наметового відпочинку у більшості районів області. Хочеться сподіватися, що цей проект буде підтриманий рештою районів краю.
А тим часом у Луквиці готуються до прийому пластунів. Провід табору запрошує юнаків та юнок, зацікавлених пластуванням, узяти участь у крайовому летунському таборі «Чота Крилатих», що відбудеться в серпні. У програмі табору — 50 годин льотних навчань: аеродинаміка, теорія польоту, парашутизм, практичні заняття на парапланах та дельтапланах, показові польоти спортсменів-інструкторів. Умови участі — бути пластуном та мати щонайменше 15 років. Тому, юні Ікари, не гайте часу, хуткіш зголошуйтеся.

Іван ДМИТРІВ, Івано-Франківська область
також у паперовій версії читайте:

• ОЗДОРОВЛЕННЯ БЕЗ РИЗИКУ
• «АВТОДРОМ» ПЕРЕВАЖУЄ ВУЛИЦЮ

назад »»»