ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СПОРТ
ЄВРОПЕЙСЬКА ФУТБОЛЬНА НАУКА
Ми продовжуємо розповідь про учасників чемпіонату світу з футболу, до старту якого залишилося два дні. Сьогодні йтиметься про групу Е, де гратимуть національні збірні Італії, Гани, США та Чехії.

Італія
Збірна Італії за кількістю отриманих титулів поділяє друге-третє місця з німецькою. Ці команди за свою історію тричі завойовували Кубки світу. Кожен чемпіонат італійська збірна починає в ранзі фаворита турніру. Не буде винятком і цьогорічна першість. За свою історію італійці пропустили лише два мундіалі — 1930-го і 1958 років. У першому випадку італійська збірна проігнорувала далеку поїздку до Уругваю, а в другому — єдиний раз не зуміла пройти кваліфікацію, пропустивши вперед збірну Північної Ірландії. Щодо успіхів, то вперше «скуадра адзурра» виграла титул чемпіонів світу в дебютному для себе чемпіонаті 1934 року. Тоді вдома італійці на одному диханні відіграли турнір, який проходив за олімпійською системою, у фіналі здолавши збірну Чехословаччини. Через чотири роки, у Франції, італійці стали першою збірною, котра зуміла втримати чемпіонський титул. У півфіналі вони перемогли збірну Бразилії, а в фіналі — Угорщину. Напевно, італійці виграли б і третю першість світу, якби не війна. Надалі «скуадра адзурра» завжди (крім згаданого 1958 року) виходила у фінальну частину, але тривалий час не могла потрапити навіть до числа призерів. Однак 1970 року в Мексиці італійці нарешті дісталися фіналу, де їх декласували бразильці (1:4). Згодом був провал у Німеччині (тоді вони не змогли вийти з групи), невдача в Аргентині (четверте місце) та «золото» в Іспанії.
На Піренеях італійці обіграли всіх фаворитів, але старт тієї першості був для них майже катастрофічним. На першому груповому етапі «скуадра адзурра» не змогла перемогти в жодному з матчів, щоправда, й не програвала. В підсумку Італія набрала однакову кількість очок з тоді ще нікому не відомою збірною Камеруну, і лише маючи різницю м'ячів 2:2 (проти 1:1 у африканців), пройшла далі. На другому груповому етапі, потрапивши в одну групу з тодішніми чемпіонами світу аргентинцями та збірною Бразилії, італійці переграли обох фаворитів. У півфіналі зброю склала збірна Польщі, а у фіналі — збірна ФРН. Наступний відносний успіх у «скуадри адзурри» був у 1990 році. Вдома італійці посіли третє місце, поступившись аргентинцям у серії післяматчевих пенальті в драматичному півфіналі. Через чотири роки реалізація одинадцятиметрових ударів знову перешкодила італійцям виграти мундіаль. У фіналі промахи Барезі й Роберто Баджо дали змогу бразильцям перемогти. Ті самі пенальті не дали 1998 року переграти французів. А 2002-го на шляху італійців стали судді, які дозволили збірній Кореї сенсаційно пройти в 1/4 фіналу.
У нинішньому відбірному циклі збірна Італії не мала особливих проблем. Групу, до якої потрапила «скуадра адзурра», вважали однією з найслабших, тож італійці спокійно посіли в ній перше місце, випередивши збірну Норвегії (вона фінішувала другою) на п'ять очок. Розповідати про нинішню збірну немає сенсу, в її складі зібрано всіх «зірок» одного з найсильніших чемпіонатів світу — Серії А: Буффон, Каннаваро, Матерацці, Неста, Пірло, Каморанезі, Тотті, Дель П'єро, Джилардіно. Тим паче, що група у збірної Італії проста. Головними суперниками, найімовірніше, будуть чехи, а інші збірні навряд чи зможуть завдати італійцям великих труднощів.

Гана
Збірна Гани — чергова «темна конячка». Попри успіхи на своєму континенті, а також бронзові нагороди Олімпіади 1992 року та перемоги на двох молодіжних чемпіонатах світу (до 17 років), ганці вперше візьмуть участь у чемпіонаті світу.
Національна команда переконливо пройшла відбірний турнір. Не будучи фаворитом, ганці в підсумку зуміли випередити сильні збірні ПАР і ДР Конго, програвши лише матч збірній Буркіна-Фасо. Головною «зіркою» збірної Гани, безперечно, є півзахисник лондонського «Челсі» Міхаель Ессьєн. Цей гравець двічі ставав чемпіоном Франції (в складі «Ліона»), а нещодавно здобув титул чемпіона Англії. Дещо менше відомі його партнери — Стефан Аппіа з турецького «Фенербахче» і Саллі Мунтарі з італійського «Удінезе». Ця трійця у відбірному турнірі забила дев'ять м'ячів (чотири рази відзначився Аппіа, три — Ессьєн і два — Мунтарі). Саме від гри лінії півзахисту збірної Гани залежатиме, чи вийде африканська команда з групи. У захисті збірної Гани теж є «зірка» — Самеюль Куффур, котрий не один рік грав у мюнхенській «Баварії». Тепер досвідчений захисник виступає за італійську «Рому». В лінії нападу основними форвардами є Асамоа Гьян з італійської «Модени» та Метью Амоа з дортмундської «Боруссії». Найслабша ланка збірної — воротарі. Основний голкіпер Саммі Аджей виступає за ізраїльський «Ашдод», який, звісно, важко назвати «суперклубом». Тому основні побоювання африканців пов'язані саме з грою воротарів.

США
Для майже будь-якого неамериканця розповідь про футбольну збірну США буде нелегкою справою. Адже важко зрозуміти, чому різновид регбі північноамериканці називають футболом, а справжнісінький футбол — принизливим словом «сокер». Проте несправедливість кваліфікації щоразу виводить американців на чемпіонат світу — вшосте поспіль і вдев'яте в історії. Мало хто сумнівається, що якби збірна США потрапила в будь-яку європейську відбірну групу, то квитки в Німеччину замовляла б хіба що в ранзі туристів. Одначе в себе у КОНКАКАФ американці — футбольні лідери і відбір для них — звичайна формальність. За всю свою історію збірна США може похвалитися вдалими виступами на трьох світових першостях. На першому чемпіонаті світу (1930 року) вони пробилися до півфіналу. Але тоді успіх можна було пояснити незібраністю бельгійців після майже місячного перебування на кораблі, який прямував в Уругвай, і ще більшою слабкістю парагвайців. Поразка від аргентинців (1:6) у півфіналі була таки прогнозованою. Наступним успішним для американців був 1990 рік. Удома вони змогли вийти з групи та з мінімальним рахунком поступилися в 1/8 фіналу бразильцям. Через дванадцять років збірна США знову змусила заговорити про себе. В Кореї вона вийшла до 1/4 фіналу, що вважали великим успіхом. Тепер першість планети проходить у Європі, тож для збірної, до складу якої здебільшого входять гравці місцевого чемпіонату, цього року пробитися до 1/8 фіналу буде вкрай непростим завданням, а отже, найімовірніше, американці сподіватимуться на диво. Чи станеться воно, залежить не від них.

Чехія
Попри незмінну участь у фінальних частинах чемпіонату Європи, для збірної Чехії цей чемпіонат світу стане першим у історії. 1996 року чехи стали срібними призерами на континенті. На полях Португалії пробилися до півфіналу, а у відбірних матчах до першості світу з різних причин ніяк не могли виконати основне завдання. Спершу вони оступилися у кваліфікації до ЧС 1998 року у Франції, пропустивши вперед іспанців та югославів. Не краще чехи зіграли в кваліфікації до світового форуму в Японії та Південній Кореї. Тоді збірна посіла друге місце у своїй групі, слідом за данцями, а в стикових поєдинках несподівано програла бельгійцям. Відбірний цикл до чемпіонату світу 2006 року чехи знову провели нестабільно. Під час кваліфікаційного етапу команда Карела Брюкнера почергово демонструвала яскраві й невиразні матчі, гарні перемоги та незрозумілі поразки. У підсумку, щоб потрапити на чемпіонат світу в Німеччину, чехам потрібно було перемогти у стикових двобоях збірну Норвегію. Цього разу, на відміну від матчів з бельгійцями, збірна зіграла більш мобілізовано та двічі довела свою перевагу над суперником. Таким чином, лише з третьої спроби футбольна дружина Чехії потрапила на свій перший у новій історії мундіаль.
У Німеччині команда Брюкнера має всі шанси вдало виступити на турнірі. В ній зібрано чудових виконавців у всіх ланках. Є прекрасний воротар Петер Чех, якого називають одним із найкращим голкіперів світу. Є перспективна лінія захисту, в якій грають Марек Янкуловські, Томаш Уйфалуші та Давід Розегнал. На жаль, на чемпіонат світу не поїде «донеччанин» Хюбшман, але це означає, що рівень інших значно вищий. Не слід забувати і про чеський півзахист, де грає Павел Недвед. Окрім того, є ще Томаш Росіцкі, який нещодавно перейшов до лондонського «Арсеналу». Єдина проблема — лінія нападу. Травма лідера збірної Яна Коллера дещо знизила загальний рівень команди, але лікарі обіцяють зробити все можливе, щоб поставити двометрового велетня на ноги. Тим паче, в команді є ще один високий нападник — Врадислав Локвенц, а також Мілан Барош, який, залишивши «Ліверпуль», непогано виступає за «Астон Віллу». А ще збірній буде гарантовано неймовірну підтримку трибун. Адже не доводиться сумніватися в тому, що чеських уболівальників буде значно більше, ніж американців і ганців.

Михайло ГЕРАСИМЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• БИЙ ЛІВІЮ... ЩОБ ІСПАНЦІ БОЯЛИСЯ?

назад »»»