ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СПОРТ
НЕЛОГІЧНИЙ РОЗГРОМ
Дива не сталося. Наші футболісти не змогли здобути золоті медалі молодіжного чемпіонату Європи. Повторилася історія 1988 року, про яку не говорив тільки ледачий. Що цікаво, сценарій був схожим. Вісімнадцять років тому збірна СРСР мінімально перемогла голландців у стартовій грі чемпіонату Європи 1988 року, обравши закритий варіант гри, а в фіналі поступилася команді Рінуса Міхелса. У звітній зустрічі у наших земляків було чимало голевих моментів, а забивали голландці.

Олексій Михайличенко зробив лише заміну порівняно з півфінальним матчем із сербами — Пуканича замінив Годін. У голландців порівняно з першим матчем Айсаті замінив Верхага, а Хофс — де Рідера, але це був той склад, який у півфіналі обіграв французів. На сьомій хвилині збірна України створила чудовий момент для взяття воріт. Ярмаш віддав діагональну передачу на Мілевського, той прийняв м'яч і вивів Михалика сам на сам із Вермеєром. Динамівець пробив і м'яч таки проповз за спину голландському голкіперу, але він у останній момент встиг його накрити. Чудовий шанс відкрити рахунок було втрачено. Старе як сам футбол правило «Не забиваєш ти — забивають тобі» спрацювало навіть раніше, ніж можна було очікувати. Через чотири хвилини Хофс зробив навіс у штрафний майданчик українців, Яценко програв позицію і Хунтелар без перешкод отримав м'яч, прицілився і спокійнісінько пробив у дальній кут воріт. Так рахунок було відкрито. Через чотири хвилини наші зобов'язані були зрівнювати результат. Годін подав зі штрафного, Чигринський пробив головою і м'яч потрапив у штангу, після чого відскочив до Яценка, який знаходився в трьох метрах від воріт, але наш капітан не зумів добити його у ворота. Через хвилину Хунтел пробив у руку Ярмашу, але Хансон пенальті призначити не наважився.
На 24-й хвилині українці знову потривожили штангу. Годін ударом зі штрафного обвів стінку, але знову нашим не пощастило. Надалі перевагою володіли голландці, але особливої гостроти біля наших воріт не було. Лихо сталося на 43-й хвилині. Знову передачу справа зробив Хофс, знову Яценко програв позицію Хунтелару, після чого рукою зняв м'яч з голови найкращого голландського бомбардира. Попередження — і неминучий пенальті. Сам Хунтелар шансів П'ятову не залишив: воротар упав у правий кут, а м'яч полетів трохи лівіше від центру. 2:0 — це серйозна заявка на успіх.
У перерві Михайличенко зробив кардинальні перестановки у складі, випустивши двох атакуючих гравців — Алієва і Фещука. На 53-й хвилині Фещук самостійно створив собі момент, різко змістившись у центр і завдавши потужного удару. М'яч пройшов над перекладиною. Через три хвилини Мілевський вивів на ударну позицію Чеберячка, але хавбек збірної України пробив у «молоко». На 61-й хвилині Мілевський створив можливість для Алієва, заробивши небезпечний штрафний. Олександр пробив непогано, але Вермеєр парирував м'яч на кутовий. Українці розіграли його оригінально — Фещук низом відправив м'яч у штрафний майданчик, відразу двоє гравців його пропустили, а Алієв завдав удару з п'ятнадцяти метрів — вище! На 65-й хвилині спробував реабілітуватися Чеберячко — після передачі того ж таки Мілевського він зробив ривок у штрафний майданчик, вийшов на ударну позицію, але пробити Вермеєра не зумів. На цьому відрізку наша команда повністю володіла ініціативою і створювала момент за моментом, але, на жаль, їй не щастило. На 66-й хвилині Фещук після кутового пробив вище від воріт. Через п'ять хвилин чудовий шанс був у Чигринського. Його знайшла в штрафному майданчику довга діагональна передача з правого флангу, Дмитро завдавав удару з якихось восьми метрів, але непробивний Вермеєр устиг зреагувати на цей постріл.
Наш атакуючий потенціал було серйозно підірвано за чверть години до фінального свистка. Де Рідер зробив простріл на Хофса, той пробив, але буквально за якусь мить Олександр Романчук урізався голландцю в ногу. Хансон вирішив, що це тягне на жовту картку, а вона стала для українця другою. Тож довелося залишати поле. Чудово у ці хвилини зіграв Мілевський. Він просто підхоплював м'яч і тягнув його самотужки в штрафний майданчик суперника, не звертаючи уваги на присутніх навколо захисників, які намагалися спинити Артема будь-яким чином. На 81-й хвилині форварду вдалося-таки вийти на ударну позицію, але пробити Вермеєра не пощастило і йому. Під завісу матчу пішла відкрита гра, і голландці, маючи чисельну перевагу, скористалися цим. Хофс, який двічі поспіль небезпечно атакував наші ворота, з третьої спроби зумів уразити їх. Отримавши передачу з лівого флангу від де Рідера, він обіграв у штрафному майданчику Чигринського і влучно пробив повз П'ятова, довівши рахунок до розгромного. Через хвилину пролунав фінальний свисток.
На процедурі нагородження наші отримували срібні медалі й відразу знімали їх, демонструючи своє незадоволення результатом. Так, підсумок матчу міг би бути іншим, але це — футбол. Суперник свої моменти реалізував, а наші футболісти — ні. У будь-якому разі це поки найбільший успіх українського футболу на рівні збірних — після срібла чемпіонату Європи серед дев'ятнадцятирічних 2000 року наші футболісти завоювали аналогічний приз серед молодіжних збірних. До речі, чимало футболістів із цього складу зможуть зіграти за «молодіжку» й в наступному відбірному циклі. По-перше, команда в нас молода, по-друге, відповідно до нових правил УЄФА фінальні турніри тепер відбуватимуться у непарні роки, а це означає, що за збірну нового скликання зможуть виступати і футболісти 1984 року народження. По суті, прощаються з нею лише п'ятеро— Михалик, Годін, Чеберячко, Іщенко і Пуканич. Хоч хто зна, можливо, у їхніх послугах зацікавляться тренери національної збірної. Четверо з них — П'ятов, Чигринський, Яценко та Мілевський — мають приєднатися до команди Блохіна для підготовки до дорослого чемпіонату світу.

Михайло ГЕРАСИМЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• НІЧИЯ З ФАВОРИТОМ
• нформація про продаж на відкритих торгах (аукціоні) активів Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна»

назад »»»