ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СПОРТ
КОМУ Ж ПОЩАСТИЛО?
Із кожним днем усе більше відчувається «подих» чемпіонату світу з футболу. Щоправда, всі збірні перебувають у тому стані, коли можна говорити про свої плани та підкорення футбольних вершин, але як усе зміниться після 9 червня — дня старту світового футбольного форуму. Тоді з'являться свої фаворити і аутсайдери. Поки є час, ми продовжимо розповідь про команди-учасниці ЧС-2006. Сьогодні — про групу D, у якій сперечатимуться між собою збірні Мексики, Ірану, Анголи та Португалії. Лише «сліпим жеребом» можна пояснити, наскільки різний склад цієї четвірки. Це дає привід ще раз замислитися з приводу доцільності такого жеребкування.

Група D
Мексика
Збірна Мексики — частий учасник фінальних турнірів чемпіонату світу.

Лише п'ять разів вона не потрапляла на світову першість. Та чимось суттєвим команда похвалитися не може. За всю історію її найвищим досягненням став вихід до чвертьфіналу першості. Це було двічі, й обидва рази на «домашніх» чемпіонатах світу — 1970 і 1986 років. Тоді це сприймали як великий успіх. Але поступово збірна Мексики перетворилася з «хлопчиків для биття» на потужну команду. На останніх трьох першостях мексиканці незмінно виходили з групи й так само програвали у 1/8 фіналу. Якщо поразки болгарам у 1994-му та німцям у 1998-му ще можна було якось пояснити, то невдачу 2002 року, коли мексиканці поступилися збірній США, пояснити важко.
Немає сенсу розповідати про кваліфікаційні матчі до турніру 2006 року. В зоні КОНКАКАФ лише американці можуть грати на рівних із мексиканцями. Тому друге місце слідом за збірною США (обидві команди мали однакову кількість очок і лише завдяки кращій різниці м'ячів у особистих зустрічах американці посіли першу сходинку) є логічним. Тим паче, що в останньому турі мексиканці подарували збірній Тринідаду і Тобаго четверте місце, програвши їм у гостях.
Головною зіркою мексиканської збірної є захисник Рафаель Маркес, який захищає кольори гранда європейського футболу — «Барселони». Йому 27 років, але, попри це, він — ветеран команди, адже дебютував у національній збірній сімнадцятирічним. Маркес — єдина світла постать команди. Більше ніхто з-поміж мексиканців не виступає в Європі. Звісно, рівень першості Мексики поступається навіть чемпіонату Португалії. Тож відсутність належного досвіду може в підсумку зіграти негативну роль. Та, незважаючи на це, мексиканці — одні з фаворитів групи. Тим більше, що їм пощастило із жеребом. Рівень іранської й ангольської збірних ще нижчий, ніж у північноамериканців. Шанси у двобої зі збірною Португалії оцінюють як 50 на 50. Тому головним завданням для збірної Мексики в Німеччині є вихід до 1/4 фіналу, хоча команду налаштовують на потрапляння у півфінал.

Іран
Збірна Ірану втретє вийшла до фінальної частини чемпіонату світу. 1978 року вона спромоглася здобути нічию в матчі з Шотландією. Через двадцять років — отримала тільки одну перемогу, але завдяки цьому вдома їх зустрічали як національних героїв. Для іранців перемога над збірною США (2:1) була важливою в усіх аспектах, адже найважливіше значення тут мали політичні мотиви. У нинішньому відбірному циклі іранцям пощастило. В їхній групі був лише один серйозний опонент — команда Японії. Збірні Бахрейну та КНДР аж ніяк не можна назвати гідними суперниками, тому іранці логічно посіли другу сходинку й потрапили до Німеччини.
У нинішній збірній є кілька гравців, котрі виступали і виступають у Європі переважно в Бундеслізі. Найяскравіша зірка команди — Алі Карімі, він захищає кольори мюнхенської «Баварії». На батьківщині півзахисник має два прізвиська — «Іранський Марадона» та «Чарівник з Тегерана», які відображають ставлення до нього серед місцевих уболівальників. Окрім нього, є Вахід Хашемян, котрий свого часу теж виступав у «Баварії», а нині грає в «Ганновері», а також представник «Гамбурга» Мехді Махдавікія. І, звісно, Алі Даеї — рекордсмен за поєдинками в складі збірної. 145 разів він виходив на поле у футболці національної команди.
Малоймовірно, що збірна Ірану зможе подолати груповий етап. Тим паче, що в 1/8 фіналу іранців ніхто не хоче бачити ще й з політичних причин. Саме з ними пов'язують головні проблеми німецькі служби безпеки. Нині багатьом іранцям відмовляють у візах. Німці обережно ставляться до представників цієї країни через неприємні заяви її президента. Вони побоюються приїзду керманича держави на першість світу й пов'язаних із цим проблем. Укотре неприємно говорити, але іноді політика втручається у футбол.

Ангола
Для збірної Анголи вихід у фінальну частину чемпіонату світу став найбільшим успіхом за всю історію. Команда зуміла здивувати і фахівців, і, мабуть, саму себе. Футболісти з Анголи стрибнули вище від голови. На початку відбірного турніру мало хто вірив в успіх «чорних антилоп». Стартовий двобій проти скромного Чаду завершився поразкою — 1:3. Після цього відбулася зміна на тренерському містку. Команду очолив Луїш Олівейра Гонсалвеш, який у підсумку зміг створити сенсацію. Долю путівки для Анголи вирішило протистояння проти Нігерії. В очних зустрічах успіх святкували «чорні антилопи» — на своєму полі вони виграли 1:0, а на виїзді досягли потрібної нічиєї. Насамкінець за однакової кількості очок результати особистих зустрічей стали вирішальними. Однак саме Анголу, збірні Того й Тринідаду та Тобаго вважають найслабшими командами цьогорічного турніру. Головною проблемою першої є відсутність у її складі зірок. За всієї поваги, жодного з футболістів ангольської команди не можна назвати лідером у його клубі. Цю ваду можна компенсувати лише великою самовіддачею. На останньому Кубку Африки через відсутність останньої ангольці не подолали груповий бар'єр. Окрім того, зазнали двох втрат: через травму в Німеччині не зіграє півзахисник Жілберто, а через вживання допінгу — захисник Ямба Аша. Тому прогноз стосовно команди один — три поразки, все решта буде сенсацією.

Португалія
Тривалий час збірну Португалії вважали європейським середняком, про що свідчить лише четвертий вихід у фінальну частину першості світу. По-справжньому сильні національні команди в цій країні з'являлися лише двічі: у середині 1960-х років і наприкінці 1990-х. Покоління останньої збірної переважно грає і досі. Збірна 1960-х багато в чому залежала від генія Ейсебіо. Завдяки йому португальці отримали єдині у своїй історії бронзові нагороди чемпіонату світу. Тоді «Чорна Пантера» врятувала їх у 1/4 фіналу, коли вони до 25-ї хвилини програвали збірній КНДР із рахунком 0:3. Та Ейсебіо забив чотири м'ячі, які вивели команду до півфіналу, де вона поступилася майбутнім чемпіонам — англійцям. У матчі за третє місце Ейсебіо став кривдником для збірної СРСР, уразивши ворота славнозвісного Льва Яшина. Наступного чемпіонату світу збірній Португалії довелося очікувати двадцять років. На початку 1990-х народилася нова команда. Вона вигравала все на юніорських рівнях, і в країні заговорили про те, що ця збірна ось-ось щось виграє. Проте в підсумку цього не сталося. Хоча третє місце на чемпіонаті Європи 2000 року та срібло на домашній першості континенту 2004 року теж можна зарахувати до активу. Якби не одне «але». В Японії й Кореї «золоте покоління» з тріском провалилося. Зараз ніхто не може пояснити, як та команда не подолала груповий бар'єр. Збірні Польщі, США й Південної Кореї не можна було зарахувати до рангу фаворитів. Та португальці примудрилися програти американцям і корейцям, а перемога над «кадрою» стала надто слабкою втіхою.
Нинішню кваліфікацію португальці пройшли «на ура». Лише три нічиї у дванадцяти матчах, семиочковий відрив від словаків і росіян, перемога над тими ж росіянами з рахунком 7:1 і... величезна ложка дьогтю — нічия з Ліхтенштейном (2:2). Саме вона плюс жалюгідний виступ у Кореї змушує замислитися, чи справді пощастило португальцям з групою. Сьогоднішня збірна Португалії — це Луїш Фігу, Кріштіан Роналду та Педру Паулета. Ударна сила, здатна розтрощити будь-кого. А ще є Нуну Гомеш, Маніше, Деку, Коштінья, Рікарду Кошта. За наявності таких гравців можна ставити великі завдання. Але головний мінус, окрім Роналду і Кошти, для решти — це останній чемпіонат світу. Час минає, і португальська «золота молодь» поступово перетворилася на «команду невиправданих надій». Саме в Німеччині футболісти сподіваються їх виправдати.
Михайло ГЕРАСИМЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ЗГАДАЙМО 1988...

назад »»»