ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
ВИХОДЕЦЬ З ГОГОЛІВСЬКОЇ «ШИНЕЛІ» СЕРГІЙ ГЕРАСИМОВ
Тут усе відповідає дійсності, бо знаний сценарист, режисер, актор, педагог Сергій Герасимов, який народився на початку ХХ століття і нині мав би 100 років, таки вийшов із «Шинелі», «німої» кіноверсії твору Миколи Гоголя. Він зіграв роль Чиновника. Коли це було? Та не в такому вже й далекому 1926-му. Згодом режисери Григорій Козинцев і Леонід Трауберг, котрі запросили Герасимова у своє кіно, також стали знаними. Але в цьому контексті їхня присутність необхідна тому, що, власне, вони й відкрили великий рахунок хлопцеві у «шинелі». Чимало він у їхніх фільмах потрудився на різних ролях (перелік вийде довгим). Та вже тоді керував акторською майстернею на кіностудії «Ленфільм». Аби ця частина «ретро» виглядала повною і більше до неї не повертатись, одразу скажу, що його пожиттєвою музою, дружиною, колегою з виховання кадрів режисерів і акторів у ВДІКу (Всесоюзному державному інституті кінематографії) була жінка незвичайної вроди — талановита артистка Тамара Макарова (на фото).
Фільм «Семеро сміливців» не є режисерським дебютом Сергія Герасимова. Але це була яскрава пригодницька стрічка за сценарієм Юрія Германа з життя молодих 1936 року.

З красивими обличчями й героїчними благородними вчинками героїв. Поруч із Макаровою знімались артисти Петро Алейников, Сергій Гурзо. Власне для всіх картин Герасимова притаманні скульптурно виліплені характери. Цим вони привабливі й для сучасного глядача, якщо інколи з'являються у телеефірі. Бо це люди дії, відваги, конфлікту.
Потім був фільм «Комсомольськ» — про місто, що закладалось у тайзі в 30-х роках минулого століття. Хоч цей художній твір — не так про будівництво, як про людей, що творили його з чистими помислами в екстремальних умовах, з любов'ю.
Трохи несподіваним для творчості режисера, повністю розкритого до реалій сьогодення та сучасників, стала стрічка «Маскарад» за романтичною драмою Михайла Лермонтова, знята 1941 року (перед початком Другої світової війни). Ніну зіграла Тамара Макарова, Арбеніна — Микола Мордвинов, а містичного Невідомого — Сергій Герасимов (на фото). Це була найвиразніша демонічна постать у «Маскараді». Передчуття року, невблаганності подій, що насувались, покликало режисера реалістичної школи звернутись саме до цього ніби інтер'єрного, костюмованого твору, де так фатально обривається нитка щастя, життя.
Про краснодонську «Молоду гвардію» нині існують різні версії, міфи й чутки... Проте художній фільм Сергія Герасимова, знятий за романом Олександра Фадєєва, це кіно про сміливих і самовідданих патріотів, які героїчно боролися проти фашизму. У «Молодій гвардії» знімалось чимало студентів Герасимова (серед них незабутній Сергій Бондарчук). І сталося диво — після цього «екстрему» вони особистісно й творчо відбулись.
З-поміж знятих у 50-их роках Сергієм Герасимовим фільмів критика особливе місце відводить трилогії за романом Михайла Шолохова «Тихий Дон», вирішеному у жанрі народної драми. З соковитими характерами й гостроконфліктними сутичками амбітних соціальних прошарків. І, як зазвичай, колоритні образні акторські роботи.
У сучасність він повернувся 1962 року стрічкою «Люди та звірі». «Холодна війна»— репатріація, світ розколотий на два табори «соців» і «капів», тема зради батьківщині, проблиски «відлиги» і, знову ж таки, реалістична людина у цьому вариві.
Та все-таки народний артист СРСР, депутат Верховної Ради СРСР кількох скликань, відповідно і член компартії зумів не перебрати «чорної пропаганди» «капіталістичного способу життя і його гнилої моралі». Що, знову таки, робить йому честь. Як і двосерійні картини з життя своїх сучасників — «Журналіст» — екологія душі й чи не перше журналістське розслідування у радянському кінематографі — проблемний радикальний фільм; та «Біля озера» — тема екології й захисту довкілля від бездумного руйнування й забруднення, зокрема, природної скарбниці озера Байкал панорамно розгортається у цій картині. Оце і є реалізм Герасимова, а, якщо і соцреалізм, то не соціалістичний, а глибоко соціальний.
Отже, вийшовши з гоголівської «Шинелі», свої кінематографічні пошуки істини Сергій Аполлінарійович завершив картиною «Лев Толстой». Красиво пішов із «великим старцем». Значить у цьому є велика мудрість і ясне прозоре посилання Сил Незвіданих нам про його прекрасну культурницьку місію.

Сусанна ЧЕРНЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ЗЕЛЕНИЙ ЛІС ІМПРОВІЗАЦІЙ
• УПЕРШЕ НА КИЇВСЬКІЙ СЦЕНІ — «МАНОН ЛЄСКО» ПУЧЧІНІ

назад »»»