ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КРИМІНАЛ
БУРУЛЬКИ ТА АВТОМОБІЛЬНІ АФЕРИ
Ця історія сталася у Києві зовсім недавно. Вирок за кримінальною справою винесено, проте він ще не пройшов через усі апеляційні інстанції й не набрав чинності, а тому справжні прізвища підсудних і назви організацій не називатимемо. Та й не в цьому річ, а в тім, що такі історії, пов'язані з корупцією на рівні середньої ланки державної влади, могли статися в будь-якому місті України.
Почалося все з того, що керівництво одного з районних Державних комунальних підприємств із обслуговування житла (так нині називаються колишні управління житлового господарства) напередодні зимового сезону вирішило заздалегідь попередити нещасні випадки внаслідок падіння бурульок на перехожих.

Справа вкрай потрібна: ми звикли, що взимку фасади будинків на кілька метрів огороджені червоною стрічкою. Тільки, на жаль, ця огорожа, зазвичай, з'являється після того, як бурулька розіб'є комусь голову. Та завбачливі комунальники завчасно потурбувалися про людей!
Аби слова не розходилися з ділом, директор підприємства підписав наказ «Про попередження травм мешканців під час утворення намерзлої криги та снігових сходів» і невдовзі на рахунок комерційної фірми «Інтеркомсервіс» та деяких інших товариств з обмеженою відповідальністю, які мали очистити дахи, а також ремонтувати фасади, надійшло близько 200 тисяч гривень.
Ви подумаєте, напевно, що за такі гроші всі вулиці засяяли. Та ні! Сніг і бурульки скидали з дахів двірники та інші штатні працівники ЖЕКів, за що отримували заробітну плату. До фасадів же ніхто не торкався, а представники комерційних структур навіть пальцем не поворухнули. Що ж керівники державного комунального підприємства? Напевно, побігли хутко у міліцію, прокуратуру, Господарський суд, аби повернути народні гроші? Знову ні! Вони склали акт прийому виконаних робіт, де все зійшлося до копієчки.
Дива та й годі! Проте все стане зрозумілим, коли відкрити невеликий секрет: формальними керівниками цих комерційних структур були близькі родичі і знайомі трьох заступників директора підприємства та начальника його ремонтно-будівельного управління.
Цікава корупційна схема, чи не так? Сніг узимку щотижня може випадати у величезній кількості й танути, а комунальники звітують, ніби на його очищення з покрівель витрачено хоч і великі кошти, але для блага людей. Насправді гроші кладуть до власної кишені. Щоправда, не всім комунальникам вони діставалися. Прості робітники ні сном ні духом не відали про махінації, а двоє дівчат-інженерів, причетних до підписання липових актів, хоча знали, але нічого з того не мали, бо старші начальники звеліли їх підписувати і ні про що не запитувати.
Одне слово, коли все спливло на поверхню, скандал спалахнув неймовірний. Прокуратура порушила кримінальну справу за фактом розкрадання майна шляхом зловживання службовим становищем, а слідство викрило ще чимало аналогічних афер і з'ясувало, що загалом державі було нанесено збитків на суму 270 тисяч гривень. Шестеро чиновників заарештували, і коли тривало розслідування цієї справи, стався інший злочин, розкривши який правоохоронні органи вийшли на слід масштабних зловживань у системі Державтоінспекції, котрі міністр внутрішніх справ Юрій Луценко охрестив «Волинським клондайком».
Яким чином комунальники були пов'язані з ДАІ? Та таким самим, яким пов'язані з нею і п'ять мільйонів інших громадян України, котрі мають у приватній власності автомобілі. Один із заарештованих по «бурульковій справі» —
40-річний Іван Гудзенко мав машину представницького класу марки «Пежо-605», і навколо неї розгорнулися подальші події.
Коли людину притягують до кримінальної відповідальності за майнові злочини у значних розмірах, слідчий зазвичай виносить постанову про накладення арешту на її майно, аби потім не було мороки з його конфіскацією, якщо суд ухвалить таке рішення. Саме так вчинили з автомобілем Гудзенка. Його лишили стояти в гаражі комунального підприємства, склавши з тамтешнім завгоспом документ про передавання майна на відповідальне збереження, а до міського управління ДАІ було надіслано відповідного листа про те, що до винесення вироку машину заборонено продавати, дарувати, міняти і через це знімати з обліку.
Усе було б добре, якби не Алла, 18-літня донька Івана Гудзенка, котра виявилася моторнішою за слідчого. Поки той виніс постанову, відправив її, поки вона дійшла і потрапила до рук виконавця, який виставляє сторожові картки на заарештовані транспортні засоби, дівчина розгорнула діяльність із «визволення», чи то пак, викрадення батьківського автомобіля.
Самотужки Алла не змогла б із цим упоратися, але за справу взявся її коханець Андрій Дороженко, котрий розшукав серед своїх знайомих компетентних спеціалістів. Нотаріус оформив довіреність від імені Івана Гудзенка, якою той нібито передає «Пежо» своїй доньці Аллі з правом керувати, знімати з обліку, здавати в оренду і продавати. За відсутності власника, що у цей час скнів у в'язниці, нотаріус не мав права цього робити, але дівчина вигадала, буцімто татусь нещодавно помер, і, поки вона вступить у права спадщини, мине чимало часу. Їй, мовляв, через важке матеріальне становище потрібно терміново її продати. Повірив той чи ні, але довіреність виписав, за що свого часу теж потрапив під суд.
Тепер для того, аби зняти машину з обліку, необхідно було скласти ще один документ — акт звірки номерних агрегатів транспортного засобу. Його може скласти лише працівник ДАІ, котрий огляне машину. У цій справі погодився допомогти знайомий інспектор з розшуку викрадених автомобілів, який працював у одному з міських МРЕВ (міжрайонний реєстраційно-екзаменаційний відділ). За законом він теж не мав права цього робити, бо проводити таку процедуру може тільки працівник підрозділу, де зареєстровано автомобіль. Та гроші для деяких інспекторів ДАІ іноді важливіші за закони. Охорона ж гаража не могла не пропустити працівника міліції, де він склав акт, і невдовзі «Пежо» було зняте з обліку.
Коли таким чином паперові проблеми були вирішені, зловмисникам лишалося знайти покупця на машину, вигідно її продати й безтурботно жити на ці гроші, поки татусь нудитиметься в колонії. Для цього потрібно було тільки забрати автомобіль з гаража, де він стояв під охороною. Це виявилося для них найпростішим у всій махінації.
У заздалегідь відведений день до гаража зайшов Дороженко зі своїм другом, одягненим у міліцейську форму. Сторож безперешкодно пропустив їх на територію, і хлопці з комплектом запасних ключів почали готувати машину до угону. Через кілька хвилин до пропускного пункту підійшла Алла зі своєю подругою. Розмовляючи з охоронцями, дівчина раптом почала симулювати серцевий напад. Подруга підхопила її й закричала, хтось побіг за склянкою води, хтось кинувся викликати «швидку допомогу». Ніхто у цій метушні не помітив, як через залишені без нагляду ворота промчав «Пежо» з викрадачами.
Через тиждень їх затримали працівники карного розшуку. Не судилося Аллі з Андрієм продати машину — вони потрапили на лаву підсудних і отримали по чотири роки позбавлення волі. Їй умовно, а йому — у виправно-трудовій колонії посиленого режиму.

Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:

• «МАЙОР МЕЛЬНИЧЕНКО» РАЙОННОГО МАСШТАБУ
• ЧИНОВНИКИ БУДУВАЛИ ДАЧІ НА МІСЦІ АРХЕОЛОГІЧНИХ РОЗКОПОК
• ДОГРАВСЯ!
• ПАСТКА ДЛЯ МОБІЛЬНОЇ ШАХРАЙКИ

назад »»»