ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
ДУМИ МОЇ, ДУМИ, ЛИХО МЕНІ З ВАМИ...
Відразу після того, як Президент України Віктор Ющенко у вітальній промові до нового українського парламенту підтвердив відмову від визнання російської мови другою державною та визначив незмінним послідовний курс євроатлантичної інтеграції, Державна дума Російської Федерації укотре вирішила «покарати» непоступливу Україну, перейшовши від економічної до політичної «війни». Такий наступ північної сусідки можливий через економічну і енергетичну залежність України від Росії.

Події розгортаються на тлі успішного сочінського саміту Росія — Європейський Союз, за підсумками якого було підписано угоду про реадмісію, завдяки якій російським громадянам шенгенська віза віднині коштуватиме 35 євро. Водночас ЄС навіть побіжно не торкнувся українсько-російських газових проблем. Це й не дивно, адже Росія має намір розрахуватись із Паризьким клубом кредиторів грішми, отриманими завдяки подорожчанню енергоносіїв, у тому числі й для України.
Тим часом «гарячі голови» російських парламентарів давно шукали привід дати відповідь на вільнюську промову американського віце-президента Річарда Чейні, котрий звинуватив Росію в неоімперських амбіціях.
Урешті в надрах вищого законодавчого органу РФ реалізувалась ідея рекомендувати уряду до 30 листопада 2006 року повідомити українську сторону про відмову від пролонгації Договору про дружбу та співробітництво з Україною від 30 травня 1997 року. Це рішення може спровокувати суттєве загострення кримської проблеми напередодні курортного сезону і ще більше налаштувати українське керівництво на вимогу стосовно прискореного виведення Чорноморського флоту.
Крім того, думці сподіваються, що чергове різке погіршення українсько-російських відносин послабить прозахідні українські політичні сили й поглибить розкол суспільства за лінією Захід– Центр–Південний Схід. Проте чи правильними є подібні сподівання? Такий стан речей навряд чи наблизить час формування урядової коаліції в Україні проросійськими політичними силами. Навпаки, Державна дума лише допомогла українським атлантистам вести пропаганду на користь прискореного вступу в НАТО, яке за загострених обставин може стати гарантією від непередбачуваних проблем.
Фактично повторюється ситуація з думською заявою 1993 року щодо російського статусу Севастополя. Тоді на боці України виступила Рада Безпеки ООН. Тепер російська влада консолідованіша і намагається поглибити розкол України навіть із ризиками для власної безпеки. Справді, «умом Россию не понять»...

Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:

• УКРАЇНСЬКА РЕСПУБЛІКАНСЬКА ПАРТІЯ ВІДРОДЖУЄТЬСЯ
• ПИТАННЯ ВСТУПУ В ПІВНІЧНОАТЛАНТИЧНИЙ АЛЬЯНС КОАЛІЦІЇ НЕ ЗАВАДИТЬ
• КОМУНІСТИ БОРЮТЬСЯ З НАТО Й «ВІДСТАВЛЯЮТЬ» МІНІСТРІВ
• ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО: «МИ — ВОЇНИ СВІТЛА»

назад »»»