ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
«ЄВРОБАЧЕННЯ» ЧИ «МОНСТРОЗБОЧЕННЯ»?
РОЗДУМИ POST-FAKTUM
20 травня відбулась довгоочікувана і знаменна подія — черговий «Конкурс європейських естрадних виконавців», точніше, найнапруженіша і найзахоплююча його частина — фінал. Отож, прогресивна глядацька аудиторія, як мінімум тридцяти восьми країн, прикута до «блакитних екранів». Допоки результат ще невідомий, назвемо цей конкурс звичною назвою: «Євробачення».

Усі чудово пам’ятають позаторішню переможницю — Руслану, «Дикі танці» якої з комфортом розмістили Україну на європейській орбіті. Торік естафету прийняла грекиня Елена Папаризу, і за доброю традицією конкурс перекочував у давню Елладу, де нашу країну випала честь представляти молодій і талановитій блондинці, «юрмальській» лауреатці Тіні Кароль.
Готуючись прийняти численних гостей, добродії елліни постаралися на славу. Вражало сценічне вирішення — стилізація під амфітеатр. Строго, значуще, зі смаком. Справді європейський рівень, хоч би що б там казав телеведучий, коментарі якого найчастіше вели зовсім «не в ту оперу».
Що ж, як мовиться, «вперед і з піснею».
Відкрила конкурс грецька співачка Фотені Дарра. Світло й широко пролунала її надзвичайно цікава в стильовому плані композиція: «The song of life». Голос, зовнішність, світло, хореографія і, звичайно ж, сценографія були вище від усіляких похвал. Хвостаті люди-дельфіни, крилаті люди-боги, гігантська золота сфера серед величавих хвиль — усе це створювало неповторний ефект Початку Часів!.. Далі — Елена Папаризу зі своєю щасливою «You my number one»...
Стоп. Давайте-но з цього місця встановимо чітку номерну систему, щоб не загубитися серед двадцяти чотирьох співочих індивідуальностей.
Отже, номер «один» — швейцарський ансамбль «Sixty Оnе» з номером: «If we all give little». Широка, протяжна мелодія цієї пісні, присвяченої світові на Планеті Людей, анітрохи не поступалася знаменитій джексонівській: «We are the child, we are the people». Та й виконання було, що називається, «на рівні».
Номер «два» — наші колишні «республіканські» побратими — молдовани, в особі співака Арсенія і данс-вокалістки Наталії Радченко. Пролунала ігрова весела пісенька «Locca», що іспанською означає «дурненька». Вийшло симпатично і по-справжньому розкуто. Отож нехай живе «молдавський реп».
Номер «три» — гості з Ізраїлю: виконавець Едді Батлер зі знову-таки миролюбною піснею «Together we are one». Впадало в око, що і співак, і бек-вокальна група не вельми нагадували ізраїльтян, оскільки всі вони... негри. Враження? Клас, тричі клас!.. «Соул» найчистішої води з усіма належними мелізмами і фіоритурами.
Номер «чотири» — латвійський вокальний колектив «Космос» і перший на цьому конкурсі виступ без інструментального супроводу. Юнаки з рухливою, динамічною «соул-європейською» піснею «I hear your heart» чимось нагадали мені наш «Меn’s Sound». Та сама енергія, те саме віртуозне володіння ансамблевим вокалом, непогане пластичне вирішення. Чого вартий зворушливий запуск повітряної кульки у формі серця! Якось відразу захотілося віддати «космонавтам» перше місце!
Номер «п’ять» — Норвегія в особі білявки Крістін ґуль Брансен із баладою «Танець ельфів». Безперечно, чарівне видовище грацій і ніжний, сріблясто-матовий голос Крістін легко відносить нас на бірюзові луки легендарного Середземномор’я!..
Номер «шість» — іспанська група «Las Cetchup» із легковажною пісенькою «Вlооdu Meru». Це чотири верткі панянки у червоному і підтанцьовка на додачу. Одне слово, попса.
«Сьомий» — Фабриціо Фанелло (Мальта) з ліричним опусом власного твору «I do». Нудотно-солоденький голосок, четвірка напівоголених дівчат і бадьореньке «диско», схоже на «усіх чортів». І все б нічого, та автор-виконавець, починаючи з другої половини свого «шедевра», почав детонувати, розійшовшись з фінальним акордом на... малу терцію.
«Восьмі» — квінтет з Німеччини «Texas Lighting», до якого входять музиканти й актори. Їхнє бешкетне і несподіване для німецьких країв кантрі «No no never», перейняте чисто музикантським ентузіазмом, залишило приємне враження.
Номер «вісім» — сімнадцятилітня представниця Данії Сесіль бен Симан з піснею «Twist of Love». Своєрідний хриплуватий тембр солістки, стильна жіноча підтанцьовка, традиційне соло на гітарі — всі атрибути жанру у наявності. Як для сімнадцяти років, навіть надто непогано.
Номер «десять» — представник Росії Дмитрик Білан, що подарував Тіні Кароль під час спільного виступу безцінний сувенір — подушку зі своїм ім’ям. «Євробачення» він вирішив ощасливити піснею «Never let you go». Особисто я не поділяю ентузіазму, пов’язаного з цим виступом. Рухається непогано, органічно, але не більше того. Така собі бліденька копія Енріке Іглесіаса. В Іспанії — мачо, у Росії — мачусик. Щоправда, цього разу був задуманий візуальний містичний сюрприз: із дірки посеред роялю зненацька з’явилася половина жінки (музи?). Друга ж її половина чи випадково, чи зумисне застрягла в інструменті — жалісливе видовище...
«Одинадцята» — молода македонка Олена Рестескі з енергійним номером: «na na ni, na na na». Типовий «ремікс» народної пісні.
Номер «дванадцять» — вокаліст із Румунії Міхай, що виборов, до речі, ні багато ні мало — вісімнадцять міжнародних премій (!) На суд слухачів було представлено пісню в стилі диско: «Tornero». Дзвінкий лірико-драматичний тенор виконавця у поєднанні з мелодійним музичним матеріалом залишив яскраве враження.
Сумнівний номер «тринадцять» випав відомому співакові з Боснії й Герцеговини з трохи жіночим ім’ям — Харі Мата Харі. Його мелодійна балада «Leyla», створена на народній основі й проспівана проникливо, по праву завоювала серця слухачів. Це той самий рідкісний випадок, коли популярна музика стає по-справжньому духовною!
Номер «чотирнадцять» — група з Литви «LT United» з піснею «We are the winners». Гримуча суміш «ритм енд блюзу» з маршем і несамовиті лементи: «х-хох!» та унікальні пластичні етюди — словом, хлопці «відірвалися» по повній програмі.
«П’ятнадцятий» — співак із Великої Британії Оаз Сімпсон, котрий десять років мріяв про честь представляти свою країну на «Євробаченні». «Teenage life» — уміло «репірована» пісня типу мюзиклу. Свіжо, енергійно, мелодійно яскраво. Віват, Об’єднане Королівство!
Номер «шістнадцять» — Ганна Вісі, представниця Греції — країни-господарки конкурсу. Співачка, до речі сказати, широко відома в себе на батьківщині, вийшла з власною піснею «Everything» і вкотре довела, що недаремно здобувала лаври популярності. Могутньо, значуще, з повним вокальним і артистичним виявом. І не знадобилося ніякої зорової підтримки — голос змусив про неї забути.
«Сімнадцятою» виступила хард-рок група з Фінляндії «Lordy». Цього разу «гарячі скандинавські хлопці» вирішили з плеча рубонути по екстрему з піснею «Hallylujah». Щоправда, екстрем був дещо присипаний нафталіном, але, як мовиться, то ще півбіди! Скажіть чесно, що ви відчуваєте, дивлячись на залежані, напіврозкладені трупи, що аж надимаються, горлаючи й деручи струни на гітарах? То-то ж! Навернені «прикиди» «лордіївців» точно відтворили цю оптимістичну картину. Чого варте їхнє розлючене «Алілуйя»!? Чи не пряме глузування над Святим Письмом?
Нарешті номер «вісімнадцять» — на античну сцену виходить представниця України Тіна Кароль. Чарівна, енергійна Тіночка, безсумнівно, володіє сильним вокальним і артистичним потенціалом, виступила настільки добре, наскільки дозволяла їй пісня «Show me your love». Простуватий і маловиграшний матеріал. Якби не знав, що автор музики — вона сама (слова DJ Паші), подумав би, що то робота недругів співачки або й ворогів. Скопіювали торішню переможницю Елену Папаризу? Дарма! Тому що не можна двічі поспіль виїжджати на тій же «грецькій» хвилі!.. Настав час шукати свою, власну. А щодо антуражу, то ностальгічні хороводи «червоного козацтва» теж були, як мовиться, «... ні в червону армію». А шкода, дуже шкода!..
«Дев’ятнадцята» — французька виконавиця Вірджині Пушан із піснею «Il Etajt Temps». Здавалося б, країна Едіт Піаф, Жюльєт Греко, Міррей Матьє, проте... Тужлива пісня, уроджена детонація, майже повна відсутність зорового ряду, нарешті, грубувата, «нефранцузька» зовнішність співачки зробили свою справу — виступ вийшов провальним.
«Двадцята» — популярна на батьківщині вокалістка з Хорватії Северина з піснею «Moja svitla». Ремікс народної пісні, рухливий і запальний. Та й з голосом у співачки склалося. Молодчина!
Номер «двадцять перший» — представник Ірландії — Брайан Кеннеді з піснею «Every song is a cry for love». Проникливо-лірична балада, неголосний, але задушевний голос не залишили зал байдужим.
«Двадцять другою» виступила Швеція в особі співачки Каролли, що перемогла на «Євробаченні» 1991 року. Цього разу шведка з честю довела, що її нагорода була невипадковою. Мелодією і динамікою пісня нагадувала осучаснений варіант «Абби», і це тільки підсилювало співпереживальний ефект. Блискучий приклад усеперемагаючого впливу Її Величності Музики!
«Двадцять третя» — турецька співачка Себиль Тужюн із піснею: «Super-star». Нескінченно самовпевнена виконавиця, надокучливий приспів пісні...
Нарешті останнім, двадцять четвертим, на сцену вийшов трохи змарнілий від довгого чекання співак з Вірменії — Андре зі своїм музичним дітищем «Without your love». Треба ж, у півфіналі виступав першим, а в фіналі — останнім. Можливо, пісня більше придатна для озвучування якоїсь індійської мелодрами. Проте рухливий і голосистий співак сподобався — не осоромив Вірменію, що вперше бере участь у загальноєвропейському конкурсі.
Що ж, усе колись закінчується. Поки Елена Папаризу виконує ще один свій номер, глядацька Європа гарячково намагається втиснути в заповітну слухавку номер виконавця, що сподобався. І ось апогей — підсумки, радощі й розчарування, інтрига, драма... Майже одразу ж на перші місця вириваються браві рок-сатаністи з Фінляндії, а услід за ними — джинсово-рваний росіянин Дмитро Білан. Справді ж класні музиканти залишаються... за бортом. Дивно, чи не так?
В остаточному підсумку, як відомо, «Монстри» залишилися на першому місці — усі так і ліпили їм максимальну кількість балів, і Україна в тому числі (друге місце наші співвітчизники віддали сусідові — Білану). На третьому місці — Боснія і Герцеговина, четверте — у Румунії, п’яте — у Швеції, шосте — у горластих молодиків з Литви і, нарешті, сьоме — у нашої Тіни. Що ж, результат загалом непоганий, можна навіть злегка порадіти. Але головне — зробити належні висновки.
Тепер, добродії музиканти, вшануємо декого з високих професіоналів, безневинно відтиснутих у самий «хвіст»: Грецію, Ізраїль, Швейцарію, Велику Британію, а головне — незрівнянну латвійську групу «Космос» (шістнадцяте місце!). І нехай не зітруться їхні світлі образи в пам’яті компакт-дисків і тих, для кого слово «душа» — не порожній звук.
Підсумки не надто втішні. Склалося враження, що гаслом конкурсу відтепер і навіки буде перефразована приказка: «Чим далі в шоу-бізнес, тим менше музики!» А може, варто додати до нього і гасло товариша Мао — «Чим гірше — тим краще»?
Торік я особисто бачив, як відомий співак на якомусь телеканалі настирливо радив своєму благодійникові, «співаючому ректорові» заявитися на «Євробаченні»: «З вашим супер-хітом «Сало», Михайле Михайловичу, ви легко порвете Європу на шматки!» А, може, і справді?..
Конкурс відгримів, але пристрасті не затихли. Якщо жарти — убік, то ситуація більш як серйозна. Очевидно, що на цьому етапі наш світ не тільки не летить до Світла, а навпаки — котиться в тартарари. У всякому разі у духовному плані... Так що, ні-ні, та й згадаєш миле слівце: «Апокаліпсис». Нині справа обійшлася «Апокаліпсисом» чисто музичним – так називається новий альбом гурту. Що ж очікує нас завтра?
Доживемо — побачимо.

Сергій БЕДУСЕНКО,
композитор, письменник,
заслужений діяч мистецтв України
також у паперовій версії читайте:

назад »»»