ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СВІТ: ЩО? ДЕ? КОЛИ?
ТАЄМНІ ВИБОРИ ГОЛОВНОГО ДИПЛОМАТА
В історії Організації Об’єднаних Націй — сім Генеральних секретарів. За неформальними домовленостями, кожен з них мав представляти різні регіони: Європу, Америку, Азію, Африку. При тім постійні члени Ради Безпеки ООН, тобто США, СРСР (а з 1991 року — Росія), Китай, Велика Британія та Франція, аби не монополізувати впливу на організацію погодилися не висувати своїх кандидатів на цю посаду. Розділом 15 Статуту ООН визначено функції Генерального секретаря: він головує на Генеральній Асамблеї, доповідає Раді Безпеки ООН про загрози миру у світі. Статутними вимогами до кандидата на цю посаду є «працездатність, компетентність і добросовісність».

Першим Генеральним секретарем у 1946–1953 роках був представник Норвегії Трюгве Лі, у 1953–1961 роках найвищу посаду обіймав швед Даг Гаммершельд, далі черга дійшла до представників Азії. У 1962–1971 роках Генеральним секретарем ООН був бірманець У Тан. Після нього зазначені обов’язки у 1972–1981 роках виконував представник Австрії Курт Вальдхайм. За принципом регіональної ротації наступним генсеком ООН у 1982–1991 роках був перуанець Хав’єр Перес де Куельяр. Наступні два Генеральні секретарі — єгиптянин Бутрос Галі (1992–1996 рр.) і ганієць Кофі Аннан (1997–2006 рр.) — репрезентували Африку.
За півроку до закінчення терміну повноважень Генерального секретаря ООН Кофі Аннана розпочались таємні дебати щодо кандидатури його наступника. Якби всі дипломатичні переговори відбувалися під пильним наглядом, то вони навряд чи закінчилися б успіхом. Тим паче на етапі відбору можливих претендентів на посаду головного дипломата Організації Об’єднаних Націй.
Основна кадрова боротьба точиться між Пекіном і Вашингтоном. Китай і США сперечаються з приводу обрання на посаду Генерального секретаря представника Азії. Слід зазначити, що Москва та Пекін після того, як іракський, а нині іранський прецеденти фактично поставили ООН на межу розколу та глибокої кризи, усе гучніше висловлюють невдоволення амбіціями Вашингтона одноосібно виконувати функції «світового уряду». Натомість Білий дім хотів би бачити на посаді головного дипломата ООН діяча, спроможного провести реформу організації. На думку американців, чимало кадрових дипломатів з країн азійського регіону не мають для вирішення цього титанічного завдання достатнього впливу. Своїх претендентів на посаду генсека неофіційно пропонувала східноєвропейська регіональна група. Але більшість з кандидатур, наприклад, президент Латвії Вайре-Віке Фрейберга або колишній польський президент Александер Квасьнєвський не влаштовують Росію. Остаточне рішення має бути ухвалене у вересні-грудні 2006 року. Головне, аби розв’язання цього питання не паралізувало діяльності ООН.

Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:

• УСАМА БЕН ЛАДЕН ЗНОВУ ЗАГОВОРИВ
• ПОВЕНІ У ТАЇЛАНДІ
• H5N1 ПОЧАВ ПЕРЕДАВАТИСЯ ВІД ЛЮДИНИ ДО ЛЮДИНИ?
• СЕРІЯ ТЕРАКТІВ В ІРАКУ
• ПРЕЗИДЕНТ БІЛОРУСІ ПОГОВОРИТЬ З ОПОЗИЦІЄЮ?

назад »»»