ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА МИСТЕЦТВО
КИЯНИНОМ СТАВ, А ХАРКІВ’ЯНИНОМ ЗАЛИШИВСЯ
Він вступав на вокальний факультет Харківської консерваторії у далекий і дивовижний час: конкурс становив 50 осіб на місце. Треба було показати, чого ти вартий, бо гроші тоді в освіті «не діяли». Він досяг мети, та не спинився на цьому. Окрім співу, вабила музична режисура. Другу професійну освіту Володимир Лукашев здобув на режисерському відділенні Харківського театрального інституту. Життя підтвердило слушність його вибору.

Вважають, що киянином (як і москвичем, петербуржцем чи одеситом) слід народитися. Однак це лише думка і аж ніяк не аксіома, адже знаємо чимало винятків. Наприклад, Володимир Лукашев — художній керівник Національної філармонії України, народний артист України, професор. Його численні постановки є такою невід’ємною частиною столичного культурного життя, що важко повірити в те, що цей чоловік мешкає у Києві лише десятиріччя. Його запросили очолити один із провідних музичних закладів держави, аби пожвавити філармонічне життя міста. Чи вдалося йому це? Промовистою відповіддю на це запитання є нинішнє філармонічне розмаїття, яке вирує й радує музичними фестивалями, концертами найкращих вітчизняних і зарубіжних симфонічних, народних, хорових, інструментальних колективів і співаків. Може, комусь надто пафосними видадуться слова: «Душа Києва — наша Національна філармонія, а душа філармонії — Лукашев», але в них, по суті, немає перебільшення. А прозвучав цей негіперболічний вислів на творчому вечорі з нагоди 70-річчя від дня народження Володимира Лукашева, поєднаного з 50-річчям творчої діяльності.
Піввікове життя його в мистецтві допомагає відтворити фотовиставка, що експонується у фойє Національної філармонії України. Програмки, афіші, світлини... Вони нагадують про поставлені на сцені Харківського державного театру опери і балету імені М. Лисенка вистави «Паяци», «Дон Карлос», «Травіата», «Наталка Полтавка», «Аїда», «Прапороносці», «Царева наречена», дипломні спектаклі студентів оперної студії Харківського інституту мистецтв імені І. Котляревського — «Дон Жуан», «Весілля Фігаро». Окрема значуща сторінка творчої біографії — постановки у Національній філармонії України. Тут найповніше виявився його талант як режисера не лише музичного, а й такого, що вміє поєднувати різні жанри. Це засвідчили музично-літературні вистави: «Заметіль», «Пер Гюнт», «Сон», «Гайдамаки», «Трубить Трубіж», «Віч-на-віч з Моцартом».
Упевнена, що кожен, хто хоч раз поспілкувався з Володимиром Анатолійовичем, був вражений скромністю, доброзичливістю, інтелігентністю цієї людини. Щирість душі (поряд, звичайно, з іще одним талантом — педагогічним) є передумовою для його багаторічної і не менш успішної викладацької роботи. На ювілейному творчому вечорі глядачі довго не відпускали зі сцени учнів Володимира Лукашева, нині провідних солістів Харківської опери. Поява на кону Кармен-блондинки якщо й викликала у когось скепсис, гадаю, він швидко розвіявся після того, як пролунав голос народної артистки України Олени Романенко. Гідним фатальної красуні тореадором Ескамільйо виступив заслужений артист України, лауреат міжнародних конкурсів Володимир Болдирєв. Ще одна чудова оперна співачка, харків’янка Алла Позняк нещодавно стала киянкою, солісткою Національної опери. Один із найкращих номерів концерту — дует Амнеріс і Радамеса з опери «Аїда» Дж. Верді виконали Алла Позняк і народний артист України Олександр Востряков.
Володимир Лукашев дав путівку в творче життя не тільки багатьом вокалістам. Зараз він готує нову режисерську зміну — викладає на факультеті музичної режисури Національної музичної академії імені П. Чайковського. Отже, незабаром режисерські лави поповнять артистка столичної оперети Галина Титова, директор і художній керівник Центру сучасного мистецтва Тетяна Зозуля, солістка Національної опери Ірина Даць, диригент цього ж театру Вікторія Дацюк та інші вихованці Володимира Анатолійовича. Вони теж прийшли привітати вчителя з подвійним ювілеєм: довго складали і таки склали кубик Рубика, з якого дивиться усміхнене обличчя Володимира Лукашева, і процитували кілька найулюбленіших його настанов. Ось деякі з них: «Легкими шляхами не ходи. Твори не завдяки, а всупереч». «Поважай насамперед не себе, а тих, заради кого твориш, а найголовніше — автора». «Партитура — велика школа для режисера». «Вистава — колективна праця, але успіх буде спільним, а невдача — тільки режисера».
Володимир Лукашев сіє зерна мудрості й професіоналізму і сподівається, що зійдуть паростки. А сам ювіляр — у чудовій формі. Має запрошення поставити у рідному Харкові оперу «Князь Ігор» О. Бородіна. Виношує ідею втілення лермонтовського «Маскараду» з музикою А. Хачатуряна на сцені Національної філармонії. А, як відомо, віра у мрію наближає її втілення.
також у паперовій версії читайте:

• САРА БЕРНАР НА СЦЕНІ «СУЗІР'Я»
• МІСЯЦЬ ЛЮБОВІ НА СЕЛІ

назад »»»